Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Усі ізраїльтяни були записані в родовідні списки, записані в книзі ізраїльських та юдейських царів. Вони були переселені у Вавилон за свою невірність. 2 Першими мешканцями, що повернулися знову в свої посілості по всіх містах, були ізраїльтяни, священики, левіти та нетінеї. 3 В Єрусалимі жили деякі з синів Юди, деякі з синів Веніямина та деякі з синів Ефраїма й Манассії. 4 Із синів Юди: Утай син Амігуда, сина Омрі, сина Імрі, сина Бані, сина Переца, сина Юди. 5 з шілоніїв: Асая первісток і його сини. 6 Із синів Зераха: Єуел та його брати – 690 (усіх). 7 Із синів Веніямина: Саллу син Мешуллама, сина Годавії, сина Гасенуа; 8 Ївная син Єрохама, Ела син Уззі, сина Міхрі Мешуллам син Шефатії, сина Реуела, сина Ївнії, 9 і брати їхні за своїми родами – 956. Усі ці мужі були головами батьківських родин за домами своїх батьків. 10 Із священиків: Єдая, Йоарів, Яхін, 11 Азарія син Хілкії, сина Мешуллама, сина Цадока, сина Мерайота, сина Ахітува, старшого в Божому домі; 12 Адая син Єрохама, сина Пашхура, сина Малкії; Масай син Адієла, сина Яхзери, сина Мешуллама, сина Мешіллеміта, сина Іммера, 13 і їхні брати, голови батьківських домів – 1760, мужі пильні в ділі служби при Божому домі. 14 З левітів: Шемая син Хашува, сина Азрікама, сина Хашавії, з синів Мерарі; 15 Бакбакар, Хереш, Галал і Маттанія син Міхи, сина Зіхрі, сина Асафа; 16 Овдія син Шемаї, сина Галала, сина Єдутуна; Берехія син Аси, сина Елкани, що жив у селах нетофійських. 17 Воротарі: Шаллум, Аккув, Талмон та Ахіман. Брат їхній Шаллум був старший. 18 І досі вони при царських воротах, що на схід сонця. Вони були воротарями при таборі синів Леві. 19 Шаллум син Коре, сина Евіясафа, сина Кораха, та його брати з дому його батька, корахії, відбували службу сторожів при вході до намету, а батьки їхні були вартовими при вході до Господнього табору. 20 Пінхас, син Єлеазара, був колись старшим над ними. Нехай Господь буде з ним! 21 Захарія, син Мешелемії, був воротарем при вході в намет зборів. 22 Усіх їх вибраних воротарями при вході, було 212. Вони були записані в родовідні списки в своїх селах, їх настановив на їхніх посадах Давид та Самуїл Видющий. 23 Вони та їхні потомки були при дверях Господнього дому й дому-намету на сторожі. 24 По чотирьох боках були воротарі: на схід, на захід, на північ і на південь. 25 Брати їхні, що жили по селах, мали приходити до них час-від-часу на сім день, 26 бо ці 4 головні воротарі були постійно на посаді. Вони були левіти; вони були над кімнатами й над скарбами Божого дому. 27 Вони ночували навколо Божого дому, бо на їхньому обов’язкові лежав догляд, і вони мали щоранку відмикати двері. 28 Надто деяким з них був доручений службовий посуд, так що вони мали його лічити, коли клали назад і коли його виймали. 29. Інші ж з них були призначені до приладдя, до всього святого приладдя, до питльованої муки, вина, оливи, ладану та пахощів. 30 Деякі зо священицьких синів робили миро з пахощів. 31 Маттатії, що був з левітів, первісткові Шаллума корахія, було повірене те, що готувалось на пательнях. 32 Деяким з їхніх братів, синів Кегата, був доручений хліб появлення, що його мали готувати щосуботи. 33 А тепер співці, голови левітських батьківських домів; вони перебували в кімнатах, коли були вільні від служби, бо вони вдень і вночі мали пильнувати своє діло. 34 Це голови левітських батьківських домів, старші за своїми родами. Вони жили в Єрусалимі. 35 У Гівеоні жили: батько Гівеона Єїел, що його жінка мала ім’я Мааха, 36 його ж первородний син Авдон, потім Цур, Кіш, Ваал, Нер, Надав, 37 Гедор, Ахіо, Захарія та Міклот. 38 Міклот породив Шімеама. Вони жили теж у Єрусалимі вкупі зо своїми братами. 39 Нер породив Кіша, Кіш породив Саула, Саул породив Йонатана, Малкішуа, Авінадава й Ішбаала. 40 Син Йонатана: Мерібаал; Мерібаал породив Міху. 41 Сини Міхи: Пітон, Мелех, Тареа й Ахаз. 42 Ахаз породив Йоядду, Йоядда породив Алемета, Азмавета й Зімрі; Зімрі породив Моцу. 43 Моца зродив Біну; Рефая його син, Елеаса його син, Ацел його син. 44 В Ацела було шестеро синів. Ось імена їхні: Азрікам, Бокру, Ізмаїл, Шеарія, Овдія та Ханан. Це сини Ацела.

10. Кінець Саула 1-7; знеславлення та поховання Саула 8-14

1 Філістимляни воювалися з Ізраїлем, і ізраїльтяни втекли від філістимлян і впали, побиті на горі Гілбоа. 2 Та філістимляни налягли на Саула й на його синів і вбили Йонатана, Авінадава та Малкішуа, синів Саула. 3 Битва лютувала проти Саула. Лучники настигли його, й він вельми злякавсь їх. 4 Тоді Саул сказав до свого зброєноші: “Витягни свого меча й заколи мене ним, щоб не прийшли оті необрізані та й не знущались надо мною.” Але зброєноша не хотів, бо дуже наполохався. Тоді Саул узяв меча й настромивсь на нього. 5 Зброєноша, побачивши, що Саул помер, настромився й сам на меч і помер. 6 Так помер Саул і три сини його, й увесь його дім вимер разом з ним. 7 Як же побачили ізраїльські люди, які були в долині, що військо втекло й що Саул та його сини загинули, – покинули свої міста й порозбігались, а тоді прийшли філістимляни й оселились у них. 8 Наступного дня прийшли філістимляни обдирати побитих і знайшли Саула та його синів мертвими на горі Гілбоа. 9 Облупили вони його, взяли його голову та зброю й послали скрізь по Філістимлянському краю, щоб дати радісну вість своїм кумирам та народові. 10 Вони склали його зброю в капищі свого бога, а череп його повісили в храмі Дагона. 11 Як же довідались мешканці Явешу Гілеадського про все, що філістимляни зробили з Саулом, 12 рушили хоробрі всі люди, взяли тіло Саула й тіла його синів, принесли їх у Явеш і поховали їхні кості під дубом у Явеші, і постили сім день. 13 Так помер Саул за свою невірність, якою провинився перед Господом, за те, що не пильнував Гослоднього слова, за те, що питав у чарівниці поради 14 та за те, що не питав її у Господа. Тим він і погубив його, а царство передав Давидові, синові Єссея.

11. Давид царем Ізраїля 1-3; Єрусалим 4-9; старшини Давидові 10-14; відвага трьох 15-19; інші витязі 20-47

1 Тоді ізраїльтяни зібрались усім гуртом у Давида в Хевроні й промовили: “Ось ми, твоя кість і твоє тіло. 2 І вчора й позавчора, коли Саул був царем, ти виводив Ізраїля в поле й приводив додому, і Господь, Бог твій, сказав тобі: Ти будеш пасти народ мій Ізраїля, ти будеш князем над моїм народом Ізраїлем.” 3 Всі старші Ізраїля прийшли до царя в Хеврон, і Давид уклав з ними союз перед Господом у Хевроні, й вони помазали Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом, переказаним через Самуїла. 4 І двигнувся Давид і ввесь Ізраїль на Єрусалим, тобто на Євус, бо були євусії мешканцями того краю. 5 Мешканці Євусу сказали Давидові: “Не ввійдеш ти сюди!” Але Давид здобув таки твердиню Сіон, тобто Давидгород. 6 Давид сказав: “Хто першим розіб’є євусіїв, той буде головою й князем.” І видерся першим Йоав, син Церуї, і став головою. 7 Давид жив у тій твердині, тим і назвали її Давидгородом. 8 Він збудував місто навколо від Мілло до огорожі, а Йоав відновив решту міста. 9 Давид убивався все більше й більше в силу, і Господь сил був з ним. 10 Ось старшини вояків, що були в Давида, які разом з Ізраїлем вельми допомагали йому в його царстві, щоб настановити його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем. 11 Ось імена вояків-витязів, що були в Давида: Їшбаал Гахмоній, голова над тридцятьма; він підняв свій спис на 300 чоловік і поранив їх на смерть за одним разом. 12 За ним Єлеазар син Додо, Ахохія, один з трьох вояків. 13 Він був з Давидом у Пас-Даммімі, куди філістимляни зібрались були на війну. Там була частка поля, засіяна ячменем. Як же народ утікав від філістимлян, 14 той став посеред поля, захистив його й розбив філістимлян. Так дав Господь велику перемогу. 15 Одного разу троє з головних тридцятьох вояків зійшли наниз до Давида на скелю коло Адуллам-печери, коли філістимлянський табір розташувався був у Рефаїм-долині. 16 Давид тоді перебував у твердині, а філістимлянська залога стояла на той час у Вифлеємі. 17 Давидові схотілось дуже пити й він сказав: “Хто дав би мені напитись води з криниці, що у Вифлеємі коло воріт?” 18 Тоді ці троє прорвались через філістимлянський табір і черпнули води з криниці, що у Вифлеємі коло воріт; взяли вони її й принесли Давидові. Але Давид не схотів її пити; він вилив її в жертву на честь Господа 19 і сказав: “Борони мене, Боже, щоб я це зробив! Чи стану ж пити кров цих сміливців, що важили своїм життям? Ціною бо свого життя вони принесли її.” І не схотів її пити. От що зробили оті три вояки! 20 Авішай, брат Йоава, був головою над тридцятьма. Він підняв свій спис на 300 чоловік і поранив їх на смерть. Він був славним між: трьома. 21 З цих 30 його подвійно поважано, і був він їхнім ватажком, але тим трьом не був рівня. 22 Далі Беная, син Єгояди, син сміливого чоловіка, великого ділами, з Кавцелу. Він побив двох синів Арієла з Моаву; це він одного дня, як випав сніг, зійшов у яму й убив лева. 23 Він же убив єгиптянина, чоловіка п’ять ліктів на зріст; в єгиптянина був у руці спис, мов навій ткацький, а той зійшов до нього з палицею і, вирвавши списа з руки єгиптянина, вбив його таки його списом. 24 Отаке вчинив Беная, син Єгояди; він був славний між 30 вояками-витязями. 25 Його поважано більше, ніж 30-ох, але тим трьом він не був рівня. Давид поставив його на чолі своєї особистої охорони. 26 Хоробрі вояки: Азаел брат Йоава, Елханан син Додо з Вифлеєму, 27 Шаммот з Хароду, Хелец із Бет-Пелету, 28 Іра син Ікеша з Текса, Авієзер з Анатоту, 29. Сібхай з Хуші, Цалмон з Ахоху, 30 Маграй з Нетофи, Хелед син Боани з Нетофи, 31 Ітай син Рівая з Гівеа Веніямина, Беная з Піратону, 32 Хурай з Нахле-Гаашу, Авієл з Арави, 33 Азмавет з Бахуріму, Еліяхба з Шаалвону, 34 Яшен з Гуні, Йонатан син Шаге з Гарару, 35 Ахіям син Сахара з Гарару, Еліфал син Ура, 36 Хефер з Мехери, Ахія з Пелону, 37 Хецро з Кармелю, Наарай син Азбая, 38 Йоіл брат Натана, Мівхар син Гагрі, 39 Целек з Аммону, Нахрай з Берету, зброєноша Йоава сина Церуї; 40 Іра з Їтра, Гарев з Їтра. 41 Урія хеттит, Завад син Ахалая, 42 Адіна син Шізи рувимлянина, голови рувимлян, а з ними тридцять; 43 Ханан син Маахи, Йосафат з Матану, 44 Уззія з Аштароту, Шама та Єїел сини Хатама з Ароеру, 45 Єдіаел син Шімрі та Йоха його брат із Тіцу, 46 Елієл з Махвіму, Єрівай і Йошая сини Елнаама та Їтми з Моаву, 47 Елієл, Овид, Ясієл з Мецовії.

12. Інші прибічники Давида 1-23; вояки при сходженні Давида на престіл 24-41

1 Ось ті, що прийшли до Давида в Ціклаг, де він ще мусів був ховатись від Саула, сина Кіша. Вони були з тих вояків, що допомагали йому на війні. 2 То були лучники; правою й лівою рукою кидали каміння й стріляли з лука; вони були з одноплемінників Саула, з веніяминян: 3 головний був Ахієзер; по ньому Йоас син Шемаа з Гівеа; Єзієл та Пелет сини Азмавета; Бераха та Єгу з Анатоту; 4 Ішмая з Гівеа, відважний з-поміж тридцятьох і над тридцятьма; 5 Єремія, Яхзіел, Йоханан, Йозавад з Гедери; 6 Елузай, Єрімот, Беалія, Шемарія та Шефатія з Харуфу; 7 Елкана, Їшія, Азарел, Йоезер та Йошовам, корахії; 8 Йоела та Завадія сини Єрохама з Гедору. 9 З гадіїв перейшли до Давида у сховище в пустині відважні вояки, мужі, здатні до бою, озброєні щитом та списом, з виду, як леви, прудкі, як газелі на горах. 10 Перший Езер, другий Овдія, третій Еліяв; 11 четвертий Мішманна, п’ятий Єремія, 12 шостий Аттай, сьомий Елієл, 13 восьмий Йоханан, дев’ятий Елзавад, 14 десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. 15 Оці з синів Гада були начальниками над військом; один з них, якщо малий, то орудував сотнею; а як великий, то тисячею. 16 То вони переправились через Йордан першого місяця, саме коли він затоплює береги, і порозганяли усіх, що жили по долинах на схід і на захід. 17 Із синів Веніямина та Юди прийшли також деякі у сховок до Давида. 18 Давид вийшов їм назустріч і мовив до них, кажучи: “Коли ви з миром прийшли до мене, щоб мені допомагати, то моє серце буде одне з вашим; коли ж на те, щоб видати мене моїм ворогам, хоч мої руки й чисті від несправедливости, – то нехай Бог батьків наших вгляне й розсудить!” 19 Тоді зійшов дух на Амасая, що був головою над тридцятьма: “Твої ми, Давиде! З тобою, сину Єссея! Мир тобі, мир! Мир тим, що тобі допомагають, бо тобі допомагає Бог твій.” Давид прийняв їх і поставив на чолі відділу. 20 З манассіян деякі теж перейшли до Давида, тоді як він ішов з філістимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, бо філістимлянські князі, порадившись, відіслали його, кажучи: “Як він пристане до свого пана Саула, то це впаде на наші голови.” 21 А як він повернувся в Ціклаг, тоді пристали до нього з манассіян: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Йозавад, Елігу та Цілтай, тисячники в манассіян. 22 Вони допомогли Давидові проти ватаг; бо всі вони були хоробрі вояки й стали потім начальниками у війську. 23 Так день-у-день приходили до Давида на допомогу, аж його військо стало великим, як військо Боже. 24 Ось число військових відділів, озброєних до битви, що прийшли були до Давида в Хеврон, щоб передати йому царство Саула, за Господнім словом. 25 Із синів Юди, що носили щит та спис, було 6 800 готових до війни. 26 Із синів Симеона, 7 100 відважних у битві вояків. 27 Із синів Леві – 4 600 (усіх). 28 І Єгояда, князь дому Арона, та 3 700 із ним, 29. і Цадок сміливий юнак, і дім його батька – 22 начальники. 30 Із синів Веніямина, родичів Саула – 3 000; але ще до того часу більшість із них були вірно віддані домові Саула. 31 Із синів Ефраїма – 20 800 хоробрих вояків, славних мужів у їхніх батьківських домах. 32 Із половини коліна Манассії – 18 000, що були призначені поіменно, щоб прийшли настановити Давида царем. 33 Із синів Іссахара, що вміли вгадати час і знали, що (й коли) мав чинити Ізраїль – 200 начальників, а всі брати їхні слухали їхніх наказів. 34 З коліна Завулона, готових виступити до бою, озброєних до битви всякою військовою зброєю – 50 000, що однодушно вишиковувались у бойові лави. 35 З коліна Нафталі – 1 000 начальників, а з ними 37 000 із щитами та списами. 36 З коліна Дана – 28 600 готових до війни. 37 З коліна Ашера – 40 000 готових виступити на війну й озброєних до бою. 38 А з-за Йордану, з коліна Рувима, з коліна Гада й з половини коліна Манассії – 120 000, з усякою військовою зброєю. 39 Усі ці військові мужі, звиклі вишиковуватись до бою, прийшли в Хеврон із щирим серцем, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й уся решта Ізраїля була однодушна, щоб настановити Давида царем. 40 Пробули вони там у Давида три дні, їли й пили, бо їхні брати наготували всього для них. 41 Та й ті, що були їм близькі, аж до Іссахара, Завулона та Нафталі, привозили харчів на ослах та на верблюдах, на мулах та на волах, щоб було що їсти: муки, фіґових пляцків, родзинок, вина та оливи, і силу товару та овець, бо в Ізраїлі була радість.

13. Перенесення ковчега завіту

1 Давид радив раду з тисячниками, з сотниками й усіма начальниками. 2 Давид сказав до громади Ізраїля: “Коли вам завгодно й коли на те воля Господа, Бога нашого, пошлім до наших братів, що зостались по землях ізраїльських, а разом з ними до священиків та левітів, що лишились у містах з приналежними до них пасовиськами, щоб вони зібрались до нас, 3 і принесемо до себе ковчег, Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали уваги на нього.” 4 Громада ухвалила зробити так, бо було воно довподоби всій громаді. 5 Тоді Давид зібрав ізраїльтян від єгипетського Шіхору до Хамат-входу, щоб перенести ковчег Божий з Кіріят-Єаріму. 6 Потім Давид з Ізраїлем пішов у Ваалу, у Кіріят-Єарім, що в Юдеї, щоб узяти звідтіль ковчег Бога, Господа, що почиває на херувимах, що зветься цим іменем. 7 І повезли Божий ковчег на новому возі з дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували віз; 8 Давид і ввесь Ізраїль веселились перед Богом щосили під співи, граючи на цитрах, гарфах, бубнах, цимбалах та сурмлячи. 9 Як дійшли до Кідонового току, Узза простяг руку, щоб підтримати ковчег, бо воли його нахилили; 10 та Господній гнів запалав на Уззу, і Господь ударив його на смерть за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він помер там таки перед Богом. 11 Давид засмутився, що Господь покарав так жорстоко Уззу, і назвав те місце “Пролом Уззи” по цей день, 12 Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?” 13 І не повіз Давид ковчег до себе, у Давидгород, а завернув його до дому Оведедома з Гату. 14 Так ковчег Божий зостався в родині Оведедома, в його хаті, три місяці, і Господь поблагословив дім Оведедома й усе, що в нього було.

14. Початок будови 1-2; нащадки Давида 3-7; перемоги над філістимлянами 8-17

1 Хірам, тирський цар, вислав послів до Давида, і кедрини, і мулярів та теслів, щоб збудували йому дім. 2 Давид зрозумів, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем, бо його царська влада піднеслась високо вгору заради його народу Ізраїля. 3 Давид узяв собі ще більше жінок в Єрусалимі й породив ще більш синів та дочок. 4 Ось імена тих дітей, що народились у нього в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон, 5 Ївхар, Елішуа, Еліфелет, 6 Ногаг, Нефег, Яфія, 7 Елішама, Веліяда та Еліфелет. 8 Як же почули філістимляни, що Давида помазано царем над усім Ізраїлем, вирушили вони його шукати. Давид довідався про те й вийшов їм назустріч. 9 Філістимляни, просунувшись наперед, напали на Рефаїм-долину. 10 Тоді Давид запитав у Бога, кажучи: “Чи йти мені на філістимлян і чи видаси їх у мої руки?” Господь сказав йому: “Іди, я видам їх тобі в руки.” 11 Двигнулися вони під Ваал-Перацім, і побив їх там Давид і сказав: “Розбив Господь моїх ворогів моєю рукою, як розбивають води.” Через це й дали назву тому місцю Ваал-Перацім. 12 Вони покинули там своїх богів, яких, на наказ Давида, спалено на вогні. 13 І знову напали філістимляни на долину. 14 Давид знов запитав у Бога, і сказав йому Бог: “Не йди слідом за ними; обійди їх і йди на них із сторони бальзамових дерев; 15 і як почуєш шелест, наче шум кроків по вершках бальзамових дерев, тоді виступи на битву, бо Бог вийшов поперед тебе, щоб розбити філістимлянський табір”. 16 Давид зробив, як повелів йому Бог, і побив філістимлянське військо від Гівеону до Гезеру. 17 І пронеслось ім’я Давида по всіх краях, і Господь нагнав страх перед ним на всі народи.

15. Перенесення кивота завіту 1-15; співаки й сторожі дверей 16-24; урочиста процесія 25-29

1 І набудував собі домів у Давид-городі, потім приладив місце для Божого кивота і нап’яв для нього намет. 2 Давид сказав: “Ніхто не повинен носити Божий кивот, окрім левітів, бо їх вибрав Господь на те, щоб носити Господній кивот і служити йому довіку.” 3 Давид згромадив усіх ізраїльтян в Єрусалим, щоб внести Господній кивот на місце, яке приладив для нього. 4 Синів Арона зібрав Давид та левітів; 5 із синів Кегата – Урієла начальника та його братів – 120; 6 із синів Мерарі – Асаю начальника та його братів – 220; 7 із синів Гершома – Йоіла начальника та його братів – 130; 8 із синів Еліцафана – Шемаю начальника та його братів – 200; 9 з синів Хеврона – Елієла начальника та його братів – 80; 10 із синів Узієла – Амінадава начальника та його синів – 112. 11 Давид покликав також священиків Цадока та Евіятара й левітів Урієла, Асаю, Йоіла, Шемаю, Елієла та Амінадава 12 й сказав їм: “Ви голови в батьківських родинах левітів; очистьтеся з вашими братами й перенесіть кивот Господа, Бога Ізраїля, на місце, яке я приладив для нього, 13 бо власне тому, що вас першим разом не було, Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми його не шанували як слід.” 14 Тоді священики й левіти очистилися, щоб перенести кивот Господа, Бога Ізраїля, 15 і сини левітів несли Божий кивот на плечах на носилах, як повелів Мойсей, за словом Господнім. 16 Давид звелів левітським начальникам настановити своїх братів співаками з музичними приладами, з гарфами, цитрами та цимбалами, щоб розливався їх звук і високо злітав їх голос на знак радощів. 17 Тоді левіти настановили: Гемана, сина Йоіла, а з його братів – Асафа, сина Берехії; з синів Мерарі, братів їхніх – Етана, сина Кушаї. 18 А з ними братів їхніх другорядних: Захарію, Іззієла, Шемірамота, Єхієла, Інні, Еліява, Бенаю, Масею, Маттатію, Еліфлея та Мікнею, Оведедома та Єїела – воротарів. 19 Співці Геман, Асаф та Етан мали мідні цимбали, щоб на них гучно грати. 20 Захарія, Іззієл, Шемірамот, Єхієл, Інні, Еліяв, Масея, Беная грали на гарфах, що з високими щаблями звуку; 21 Маттатія, Еліфлей, Мікнея, Оведедом, Єїел та Азазія – восьмим щаблем, щоб керувати. 22 Хананія, головний над левітами, що переносили кивот, наглядав за його перенесенням, бо був у тому вправний. 23 Берехія та Елкана були одвірними при кивоті. 24 Шеванія, Йосафат, Натанаїл, Амасай, Захарія, Беная, Еліезер, священики – сурмили перед Божим кивотом. Оведедом та Єхія були одвірними при кивоті. 25 Отак Давид і ізраїльські старші та тисячники пішли переносити кивот Господнього союзу з дому Оведедома, радіючи, 26 І як Бог допоміг левітам, що переносили кивот Господнього завіту, принесли вони в жертву 7 бичків і 7 баранів. 27 Давид був одягнений у вісоновий плащ, так само й усі левіти, що несли кивот, і співаки й Хананія, голова над тими, що переносили. На Давиді ж був ще льняний ефод. 28 Увесь Ізраїль переносив кивот Господнього союзу під веселі вигуки при звуках рогу, сурм та цимбалів, граючи гучно на гарфах та на цитрах. 29. Коли кивот Господнього завіту входив в Давидгород, Міхаль, Саулова дочка, дивилась у вікно і, побачивши, як цар Давид скаче та танцює, зневажила його в своєму серці.

16. Перенесення кивота завіту 1-3; служіння співаків 4-6; гимн подяки 7-36; левіти в Єрусалимі та Гівеоні 37-43

1 Отож принесли Божий кивот поставили його посеред намету, що розіп’яв для нього Давид, і принесли жертви всепалення й мирні жертви перед Богом. 2 А як скінчив Давид приносити жертви всепалення й мирні жертви, тоді поблагословив народ іменем Господа. 3 І роздав кожному з ізраїльтян – і чоловікам, і жінкам – по буханцеві хліба, по кусневі м’яса й по пундику з родзинок. 4 На службу перед Господнім кивотом поставив Давид кількох левітів, щоб нагадували чини Господа, Бога Ізраїля, дякували й восхваляли. 5 Асафа – головою, другим по ньому Захарію, Єїела, Шемірамота, Єхієла, Маттатію, Еліява, Бенаю, Овеедедома та Єіела з гарфами та цитрами, приладами на гудьбу, й Асафа, щоб грав гучно на цимбалах; 6 а Бенаю та Ахазієла, священиків, щоб постійно сурмили перед кивотом Божого союзу. 7 Того дня Давид уперше дав наказ Асафові та його братам прославляти Господа: 8 “Славіте Господа, взивайте його ім’я, оповідайте про діла його народам! 9 Співайте йому, псалми йому співайте, про всі чуда його оповідайте! 10 Хвалітесь його святим ім’ям; нехай радіє серце тих, що Господа шукають! 11 Питайте про Господа та його силу, шукайте завжди його обличчя. 12 Згадуйте про чуда, які він сподіяв, про його дива й присуди з уст його. 13 Діти Ізраїля, слуги його, сини Якова, вибрані його! 14 Він Господь, Бог наш; присуди його по всьому світі. 15 Він пам’ятає вічно про завіт свій, про слово, що заповідав на тисячу родів, 16 про те, що заключив з Авраамом і в чому Ісаакові поклявся, 17 що поставив Яковові за тривку установу, Ізраїлеві – як завіт вічний, 18 кажучи: Тобі дам Ханаан-землю, як вашу частку спадщини, 19 хоч вас багато не було, – мало було, і були ви у ній чужинцями. 20 Вони ходили від народу до народу з одного царства до іншого люду, 21 та він нікому не дозволив коїти кривду їм, карав за них царів. 22 Не доторкайтесь до моїх помазаників і пророкам моїм не заподіюйте лиха. 23 Співай же Господеві, уся земле, щоденно сповіщайте, як він спасає. 24 Оповіщайте між поганами про його славу, між усіма народами про його чуда. 25 Бо Господь великий і велехвальний, страшний над усіма богами. 26 Бо всі боги поганські – ніщота, а Господь сотворив небеса. 27 Велич і блиск перед обличчям у нього, сила і сяйво в житлі його. 28 Воздайте Господеві, сім’ї народів, воздайте Господеві славу й ясу! 29. Воздайте Господеві, імені його славу; візьміть офіри, ідіть до нього; поклонітеся Господеві у святих шатах. 30 Дрижи перед ним, уся земле! Він заснував усесвіт, який не зрушиться. 31 Радійте, небеса, веселися, земле! Нехай скажуть між народами: Господь царює! 32 Нехай заграє море й все, що у ньому; нехай радіє поле й усе, що на ньому. 33 Тоді дерева в лісі, звеселені, загукають перед Господом, він бо йде судити землю. 34 Славіте Господа, бо він добрий, бо вічна милость його. 35 І скажіте: Спаси нас, Боже нашого спасіння! Збери нас, урятуй нас із-між народів, щоб ми дякували твоєму святому імені і хвалилися славою твоєю. 36 Благословен Господь, Бог Ізраїля, відвіку й довіку!” І ввесь народ сказав: “Амінь! Хвала Господеві!” 37 Давид залишив там, перед кивотом Господнього союзу, Асафа та його братів, щоб вони служили перед кивотом завжди, згідно з завданням кожного дня; 38 Оведедома та його братів – 68 чоловік, – між ними Оведедома, сина Єдутуна, та Хосу – воротарями; 39 Цадока, священика, та його братів священиків перед житлом Господнім на узвишші, що було в Пвеоні, 40 щоб приносили всепалення Господеві на жертовнику всепалення завжди, вранці й увечорі, та щоб виконувати все, що записане в законі Господа, який він наклав на Ізраїля; 41 а з ними Гемана та Єдутуна й інших вибраних, що були призначені поіменно, щоб славити Господа, “бо його милость вічна”. 42 Вони мали сурми й цимбали, щоб грати на них гучно, а й прилади до співів для Бога. Сини Єдутуна були при дверях. 43 І весь народ пішов, кожен до свого дому, а Давид повернувся, щоб поблагословити свій дім.

17. Нагадка про будову храму 1-6; обіцянка Давидові 7-15; Давидова молитва 16-27

1 Раз якось, коли Давид жив у своїм палаці, сказав він до пророка Натана: “Ось я живу в кедровій палаті, а кивот Господнього союзу під наметом.” 2 Тоді Натан сказав до Давида: “Усе, що в тебе на серці роби, бо з тобою Бог.” 3 І от тієї ж таки ночі надійшло таке слово Боже до Натана: 4 “Піди й скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш мені дім на житло, 5 бо я не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїля, й до цього дня, але переходив з намету до намету, з житла до житла. 6 Скрізь, де б я не ходив з усім Ізраїлем, чи ж я сказав хоч котромунебудь із суддів Ізраїля, яким я наказав пасти мій народ, питаючи: Чому ви не збудуєте мені кедрового дому? 7 Тож і тепер скажи моєму слузі Давидові: Я взяв тебе з пасовиська, від овець, щоб ти був князем над моїм народом, Ізраїлем. 8 Я був з тобою скрізь, куди б ти не ходив; я винищив усіх твоїх ворогів перед тобою. Я зроблю тобі ім’я, як ім’я великих на землі. 9 Я призначу місце для мого народу Ізраїля й насаджу його, і буде він там жити, і його не будуть більше тривожити, і безбожники не будуть більш його тіснити, як колись, 10 за часів, коли я настановив був суддів над моїм народом Ізраїлем. Я впокорю всіх твоїх ворогів. Я сповіщаю тебе, що Господь збудує тобі дім. 11 А як сповниться твій час і ти відійдеш до твоїх батьків, тоді я поставлю після тебе потомка, одного з твоїх синів, і утривалю його царство. 12 Він збудує мені дім, і я утверджу його престол навіки. 13 Я буду йому батьком, а він буде мені сином, і милости моєї не відніму від нього, як відняв був від того, що був перед тобою. 14 Я поставлю його в моєму домі й у моєму царстві повіки, і престол його буде стояти твердо повіки.” 15 Усі ці слова й все це видіння Натан переказав докладно Давидові. 16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і промовив: “Хто я, Господи Боже, і що таке мій дім, що ти так високо підніс мене? 17 Та того було ще замало в очах твоїх, Боже; ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що йде вгору. 18 Що ж іще більше може додати Давид, говоривши з тобою? Ти бо знаєш твого слугу. 19 Господи! Задля твого слуги й із твого серця вчинив єси це велике, щоб виявити всю оту велич. 20 Господи! Нема рівного тобі й немає Бога, крім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми вухами. 21 І який другий народ на землі такий, як твій народ Ізраїль, за яким приходив Бог, щоб визволити його як свій народ, прославити його ім’я великими й страшними ділами, прогнавши поган з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту? 22 Ти зробив твій народ, Ізраїля, своїм власним народом повіки і ти, Господи, став їхнім Богом. 23 Тож тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дім його, нехай буде непорушним повіки, і вчини, як ти сказав, 24 і нехай звеличиться ім’я твоє повіки, щоб говорили: Господь сил, Бог Ізраїля, – він Бог над Ізраїлем! І дім слуги твого Давида стоятиме твердо перед тобою. 25 А що ти, Боже мій, об’явив твоєму слузі, що збудуєш йому дім, тим то й слуга твій набравсь відваги молитись перед тобою. 26 Оце ж, Господи, ти – Бог, і ти обіцяв твоєму слузі таке добродійство! 27 Тож зволься благословити дім твого слуги, щоб він повіки стояв перед тобою, бо що ти, Господи, поблагословиш, те – благословенне повіки.”

18. Давидові війни та здобич 1-13; найвищі урядовці Давидові 14-17

1 Після цього Давид побив філістимлян і поневолив їх; він узяв з рук філістимлян Гат і залежні від нього міста. 2 Побив також і моавитян, і моавитяни стали Давидовими рабами, платили йому данину. 3 Потім побив Давид Гададезера, цовського царя, в напрямі до Хамату, аме, як він був у дорозі, щоб утвердити свою владу при ріці Ефраті. 4 Давид забрав у нього 1 000 колісниць, 7 000 кінноти й 20 000 піхоти; він перерізав жили усім коням, що при колісницях, залишивши з них тільки сто. 5 Дамаські арамії прийшли були на допомогу Гададезерові, цовському цареві, але Давид побив 22 000 чоловік. 6 Давид поставив у дамаському Арамі правителів, і арамії стали Давидовими рабами, платили йому данину. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він, було, не обернеться. 7 Давид забрав золоті щити, що були в слуг Гададезера і приніс їх в Єрусалим. 8 А з Тівхати та Куна, міст Гададезера, взяв Давид силу міді. З неї зробив Соломон мідне море, стовпи й мідний посуд. 9 І почув Той, цар Хамату, що Давид побив військо Гададезера, цовського царя, 10 і послав Гадорама, свого сина, до царя Давида, щоб привітати його й поздоровити з тим, що він, воювавши з Гададезером, побив його, – бо Тоу постійно воювався з Гададезером, – і послав посуд золотий, срібний та мідний. 11 І його також цар Давид посвятив Господеві вкупі зо сріблом та золотом, що забрав був у всіх народів: в едоміїв, моавитян, аммоніїв, філістимлян та амалекитян. 12 Авішай, син Церуї, побив 18 000 едоміїв у Соляній долині, 13 і поставив у Едомі правителів, так що всі едомії стали Давидовими рабами. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він, було, не обернеться. 14 Царював Давид над Ізраїлем і чинив суд і справедливість усьому своєму народові. 15 Йоав, син Церуї, був над військом; Йосафат же, син Ахілуда, був окличником; 16 Цадок, син Ахітува, і Авімелех, син Евіятара, були священиками; Шіша був писарем; 17 Беная, син Єгояди, був над керетіями та пелетіями; Давидові ж сини були першими при цареві.

19. Глузування з висланників Давида 1-5; перемога над аммоніями та араміями 6-19