Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 На сімнадцятому році Пекаха, сина Ремалії, став Ахаз, син Йотама, юдейським царем. 2 Було Ахазові 20 років, як він став царем, і царював він 16 років у Єрусалимі. Він не чинив довподоби Господеві, Богу своєму, як Давид, його предок, 3 а ходив дорогою ізраїльських царів, і навіть сина свого перевів через вогонь, ідучи за гидотами народів, що Господь прогнав був перед лицем синів Ізраїля. 4 Він приносив жертви та воскурення на узвишшях і на горбах і під кожним зеленим деревом. 5 Тоді Рацон, арамійський цар, і Пеках, син Ремалії, ізраїльський цар, двигнулися війною проти Єрусалиму і облягли його, та не могли його завоювати. 6 Того часу едомський цар прилучив Елат назад до Едому й вигнав юдеїв з Елату, а едомії прийшли й осілись там аж по цей день. 7 Тоді Ахаз послав послів до Тіглатпілесара, асирійського царя, сказати: “Я слуга твій і син твій! Прийди й визволь мене з руки арамійського царя та з руки ізраїльського царя, що встали проти мене.” 8 Взяв Ахаз срібло й золото, шо було в Господньому храмі та у скарбницях царського палацу, і послав як дарунок асирійському цареві. 9 Вислухав його асирійський цар і вирушив проти Дамаску, здобув його, одвів мешканців його в Кір, а Рацона вбив. 10 Цар Ахаз пішов у Дамаск назустріч Тіглатпілесарові, асирійському цареві, і побачивши жертовник, що був у Дамаску, послав Ахаз, священикові Урії зразок жертовника та взірець усієї його роботи. 11 Священик Урія спорудив жертовника точнісінько так, як Ахаз наказав був з Дамаску, і спорудив його священик Урія ще перед тим, як цар Ахаз прийшов з Дамаску. 12 А як прийшов цар із Дамаску, подививсь на жертовник, приступив до нього й, зійшовши на нього, 13 приніс на ньому своє всепалення й свою офіру, вилив свою ливну жертву й скропив жертовник кров’ю своїх мирних жертв. 14 Мідний жертовник, що стояв перед Господом, переніс із-перед храму, де він був між новим жертовником та Господнім храмом, і поставив його з боку нового жертовника, на північ. 15 Цар Ахаз дав такий наказ священикові Урії: “На великому жертовнику приноситимеш ранішнє всепалення й вечірню офіру, і всепалення від царя з його офірою, і всепалення всіх людей землі з їхньою офірою та з їхніми ливними жертвами; ти виливатимеш на нього всю кров всепалення й усю кров мирних .жертв. Про мідний же жертовник я поміркую.” 16 Священик Урія зробив усе так, як наказав йому цар. 17 Цар Ахаз позривав краї підставок і усунув з них умивальницю; зняв море з мідних биків, що були під ним, і поставив його на кам’яній підлозі. 18 Задля асирійського царя він усунув з Господнього храму критий хідник суботній, що був збудований при храмі, й надвірний вхід для царя. 19 Решта дій Ахаза, що він чинив, записана в літописній книзі юдейських царів. 20 І спочив Ахаз зо своїми батьками, і поховали його коло батьків його в Давидгороді. На місце його став царем його син Єзекія.

17. Останній ізраїльський цар Осія 1-6; здобуття Самарії 7-23; самаритяни 24-41

1 На дванадцятому році Ахаза, юдейського царя, став Осія, син Ели, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 9 років. 2 Він чинив те, що Господеві не довподоби, однак не так, як ізраїльські царі, що були перед ним. 3 Проти нього виступив Салманассар, асирійський цар, і Осія зробивсь його підданим і платив йому данину. 4 Як же асирійський цар викрив, що Осія був зрадливий, – він послав був послів до Со, єгипетського царя, і не платив асирійському цареві звичайної щорічної данини, – то посадив його зв’язаного в тюрму. 5 І рушив асирійський цар проти усього краю, наступив на Самарію і держав її в облозі 3 роки. 6 На дев’ятому році Осії здобув асирійський цар Самарію й одвів Ізраїля в Асирію й оселив їх у Халаху, при Хаворі, річці в Гозані, та по мідянських містах. 7 А сталось так тому, що сини Ізраїля согрішили перед Господом, Богом своїм, що вивів їх з Єгипетської землі, з-під руки фараона, єгипетського царя, і шанували інших богів, 8 і ходили звичаями народів, яких Господь вигнав з-перед синів Ізраїля. 9 Сини Ізраїля чинили недобрі речі перед Господом, своїм Богом, і зводили собі узвишшя по всіх своїх містах, почавши від вартових башт до міст-твердинь. 10 Вони ставили собі кам’яні стовпи й ашери на кожному високому горбі й під кожним деревом зеленим, 11 і кадили там на всіх узвишшях так, як народи, яких Господь вигнав був перед ними, і чинили погані вчинки, викликаючи гнів Господній. 12 Вони служили бовванам, про яких Господь наказав їм: “Не чиніть цього!” 13 Все ж таки Господь остерігав Ізраїля й Юду через усіх своїх пророків і всіх видючих, кажучи: “Наверніться від ваших лихих доріг та пильнуйте заповіді мої та установи мої, згідно з усім законом, який я заповідав вашим батькам і який послав вам через моїх слуг, пророків.” 14 Але вони не слухали, вони були більш тугошиї, ніж батьки їхні, що не вірили Господеві, Богу своєму. 15 Вони відкинули його установи й його завіт, що він заключив був з їхніми батьками, і перестороги його, якими остерігав їх, і пішли за марнотами та й самі стали марнотою, наслідуючи народи, що були навкруги них, хоч Господь забороняв їм чинити те, що вони чинили. 16 Вони покинули всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі вилиті подоби, двох бичків; зробили собі ашери й поклонялися усім військам небесним, і служили Ваалові. 17 Вони провадили через вогонь своїх синів та своїх дочок, ворожили й чарували; вони пускались на те, що Господеві не довподоби, викликаючи його гнів. 18 І розгнівався Господь вельми на Ізраїля, і відкинув його від свого обличчя. Зосталось тільки коліно Юди. 19 Але й Юда не пильнував заповідей Господа, Бога свого, і пішов звичаями, що завів Ізраїль, 20 і Господь відкинув усіх потомків Ізраїля, покарав їх, видав їх у руки хижакам, і нарешті прогнав їх з-перед себе. 21 Коли ж ізраїльтяни відлучилися від Давидового дому, і зробили царем Єровоама, сина Навата, Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і ввів їх у тяжкий гріх. 22 Сини Ізраїля ходили в усіх гріхах Єровоама, які він чинив; вони не відступали від них, 23 аж покіль Господь не відкинув Ізраїля від лиця свого, як казав був через своїх слуг, пророків. Він виселив Ізраїля з його землі в Асирію аж по цей день. 24 І привів асирійський цар людей з Вавилону, з Кути, з Авви, з Хамату і з Сефарваїму та й оселив замість синів Ізраїля по самарійських містах; вони зайняли Самарію й жили по її містах. 25 Але що в перші часи, як почали там жити, вони не шанували Господа, Господь наслав на них левів, що їх роздирали. 26 І дано знати асирійському цареві: “Ті народи, що ти переслав і осадив по самарійських містах, не знають закону тамтешнього Бога, тому й наслав він на них левів, що їх вигублюють, бо вони не знають закону тамтешнього Бога.” 27 Тоді асирійський цар повелів: “Виправте туди одного із священиків, що ви виселили звідти; нехай піде й живе там та нехай навчить їх закону тамтешнього Бога.” 28 От і прийшов один із священиків, що були виселені з Самарії, та осівсь у Бетелі й вчив їх, як їм шанувати Господа. 29 Та, попри те, кожний народ наробив собі власних богів і поставив їх у капищах по узвишшях, що їх звели були самарійці, – кожний народ по містах, де осілись. 30 Люди з Вавилону зробили Суккот-Бенота, люди з Кути зробили Нергала, люди з Хамату зробили Ашіму; 31 аввії зробили Нівхаза й Тартака, сефарвії ж палили своїх дітей у вогні на честь Адрамелеха й Анамелеха, богів сефарвійських. 32 Разом з тим вони почитали Господа й поставили собі з-поміж себе священиків по узвишшях, що й приносили жертви у капищах по узвишшях. 33 Господа вони почитали, але й богам своїм служили звичаєм народів, із-між яких виведено їх. 34 Аж по цей день чинять вони давнім звичаєм. Вони не шанують Господа й не чинять за уставами й за обрядами його, та за законом і за заповіддю, що Господь наказав синам Якова, що йому дав ім’я Ізраїль. 35 Господь уклав був з ними союз і повелів їм: “Не почитайте інших богів, не поклоняйтесь їм, не служіть їм і не жертвуйте їм 36 а Господа, що вивів вас з Єгипетської землі великою потугою й простягнутою рукою, – його почитайте. йому поклоняйтесь і йому жертвуйте, 37 й установи та обряди, закон та заповіді, що він написав вам, пильнуйте, щоб виконували їх по всі дні, а інших богів не почитайте. 38 Союзу, що я уклав з вами, не забувайте й інших богів не почитайте. 39 Лише Господа, Бога вашого, почитайте, і він визволить вас із руки всіх ворогів ваших.” 40 Та вони не слухали й чинили за давніми своїми звичаями. 41 Отак народи ті почитали Господа й служили також своїм бовванам. Та й діти їхні й діти дітей їхніх чинять так, як їхні батьки чинили, аж по цей день.

18. Цар Єзекія 1-12; Санхериб і облога Єрусалиму 13-37

1 На третьому році Осії, сина Ели, ізраїльського царя, став Єзекія, син Ахаза, юдейським царем. 2 Було йому 25 років, як став царем, і царював він 29 років у Єрусалимі. Мати його звалась Авія, дочка Захарії. 3 Він чинив те, що Господеві було довподоби, цілком так, як чинив Давид, його предок. 4 Він зніс узвишшя, розбив кам’яні стовпи, порубав ашери, розторощив мідного змія, що зробив був Мойсей, бо того часу сини Ізраїля кадили йому й звали його Нахуштан. 5 Він уповав на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма юдейськими царями, ні після нього, ні перед ним. 6 Він був відданий Господеві й не відступав від нього, а пильнував заповіді його, що Господь заповідав Мойсеєві. 7 Тому й Господь був з ним, і за що б він не брався, йому щастило. Він повстав проти асирійського царя й перестав йому служити. 8 Він побив філістимлян аж до Гази, аж до її границь, від вартових башт аж до міст-твердинь. 9 На четвертому році царя Єзекії, тобто на сьомому році Осії, сина Ели, ізраїльського царя, вирушив Салманассар, асирійський цар, проти Самарії, обложив її 10 і здобув її. По 3 роках, тобто на шостому році Єзекії, а на дев’ятому році Осії, ізраїльського царя, Самарію здобуто. 11 І виселив асирійський цар Ізраїля в Асирію й оселив їх у Халаху, при Хаворі, річці в Гозані та по мідянських містах, 12 бо вони не слухали голосу Господа, Бога свого, і порушували його союз. З усього, що заповідав Мойсей, слуга Господній, вони не слухали й не робили нічого. 13 На чотирнадцятому році царя Єзекії двигнувся Санхериб, асирійський цар, проти усіх укріплених юдейських міст і опанував їх. 14 Тоді Єзекія, юдейський цар, послав до асирійського царя в Лахіш, сказати: “Я провинився. Іди назад від мене, і я принесу тобі все, що накладеш на мене.” І наклав асирійський цар на Єзекію, юдейського царя, 300 талантів срібла й 30 талантів золота. 15 Єзекія віддав усе срібло, що знайшлось у Господньому храмі й у скарбницях царського палацу. 16 Того ж часу зняв Єзекія золото з дверей і одвірків Господнього храму, що Єзекія, юдейський Цар, поклав був золотом; і віддав його асирійському цареві. 17 Та асирійський цар послав із Лахішу в Єрусалим до царя Єзекії головного отамана, головного урядовця й головного підчашого з великим військом. Пішли вони, підійшли під Єрусалим і стали коло водогону вищого ставу, що на дорозі до поля шаповала. 18 І кликали вони царя. Вийшов до них Еліяким, син Хілкії, що був над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа, окличник. 19 Головний підчаший до них промовив: “Скажіть там Єзекії: Так говорить великий цар, цар асирійський: Що то за надія, на яку ти так покладався? 20 Гадаєш, що пусті слова можуть бути на війні замість розумної ради й сили? На кого ото покладаєшся, що збунтувався проти мене? 21 О, знаю: Ти покладаєшся на оту опору з надламаної тростини, на Єгипет, що кожному, хто на неї обіпреться, заб’ється в руку і її проколе. Отакий фараон, єгипетський цар, для всіх, що покладаються на нього. 22 Коли ж ви мені скажете: Ми на Господа, Бога нашого, покладаємось, – то чи це ж не той самий, що його узвишшя та жертовники позносив Єзекія, повелівши Юді та Єрусалимові: Перед цим тільки жертовником, в Єрусалимі, маєте поклонятись? 23 Тож бийся об заклад з моїм паном, аси-рійським царем: я дам тобі 2 000 коней, коли спроможешся дістати до них верхівців. 24 І де вже тобі приневолити до відступу хоч би й одного з найменших слуг мого пана? Та ти покладаєшся на Єгипет заради колісниць та комонних! 25 Хіба ж я без Господньої волі прийшов на це місце, щоб його спустошити? Господь сказав мені: Іди проти цієї землі й спустош її!” 26 Тоді Еліяким, син Хілкії, Шевна та Йоах сказали головному підчашому: “Розмовляй, будь ласка, з твоїми рабами по-арамійському, бо ми розуміємо цю мову; не говори до нас по-юдейському, щоб не розуміли люди, оті на мурі.” 27 А головний підчаший їм на те: “Хіба мій пан послав мене до твого пана й до тебе, щоб ці слова сказати, а не до тих людей, що сидять на мурі, щоб їли свій кал і пили свою сечу разом з вами?” 28 І виступив головний підчаший і крикнув на ввесь голос по-юдейському й промовив: “Слухайте слово великого царя, асирійського царя! 29 Нехай вас Єзекія не зводить, бо він не зможе визволити вас із моєї руки. 30 Нехай Єзекія не подає надії на Господа, кажучи: Господь напевно визволить нас, це місто не потрапить у руки асирійському цареві. 31 Не слухайте Єзекії, бо так говорить асирійський цар: Зробіть мир зо мною, піддайтеся мені, і кожний їстиме свій виноград і смокви й питиме із своєї ритви, 32 покіль я прийду й заберу вас у таку землю, як ваша, у землю, багату на пшеницю й на вино, землю, багату на хліб і на виноград, у землю маслин і меду, і будете жити, не помрете. Тож не слухайте Єзекії, бо він вас зводить, кажучи: Господь вас визволить! 33 Хіба боги народів визволили, кожен свою землю, з рук асирійського царя? 34 Де боги Хамату й Арфаду? Де боги Сефарваїму, Єни й Івви? Де боги Самарії? Чи ж визволили вони Самарію з моєї руки? 35 Котрий з усіх богів земель визволив свою землю з моєї руки? І Господь мав би визволити Єрусалим з моєї руки?” 36 Мовчав народ, не відповідав йому ні слова бо такий був наказ від царя: “НЕ відповідайте йому.” 37 А Еліяким, син Хілкії, що був над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа, окличник, прийшли з роздертою одежею до Єзекії та й донесли йому слова головного підчашого.

19. Цар Єзекія 1-12; Санхериб і облога Єрусалиму 13-37

1 Почувши те, цар Єзекія роздер на собі одежу, покрився веретищем і пішов у Господній храм; 2 Еліякима ж, що був над палацом, писаря Шевну й старших із священиків, покритих веретищами, послав до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 Вони промовили до нього: “Так говорить Єзекія: День смутку, кари й сорому – день цей, бо діти ось-ось мають прийти на світ, але сили нема вродити. 4 Може Господь, Бог твій, чувши усі слова головного підчашого, якого послав його пан, асирійський цар, зневажати живого Бога, покарає за ті слова, що Господь, Бог твій, чув. Помолись же за останок, що зоставсь.” 5 Як же прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, відрік їм Ісая: 6 “Скажіть вашому панові: Так говорить Господь: Не лякайся тих слів, що їх ти чув, що ними хулили мене слуги асирійського царя. 7 Ось я нашлю на нього такого духа, що він почує вістку, і повернеться у свою землю, і у своїй землі поляже від меча.” 8 Головний підчаший повернувся назад і знайшов асирійського царя при облозі Лівни, бо перечув був, що той відійшов від Лахішу. 9 Як же почув, що про Тірхаку, етіопського царя, говорили: “Ось він вирушив, щоб воювати з тобою”, то знову послав до Єзекії послів сказати: 10 “Скажіть так Єзекії, юдейському цареві: Не давай твоєму Богові, на якого ти покладаєшся, зводити тебе словами: Місто Єрусалим, мовляв, не попаде в руки асирійському цареві. 11 Сам здоров чув, що асирійські царі зробили з усіма землями, як вони їх спустошили! І тобі б одному врятуватись? 12 Хіба боги народів, яких зруйнували мої предки, їх визволили, як от Гозан, Харан, Рецеф та мешканців Едену, що в Талассарі? 13 Де цар хаматський, цар арфадський, цар міста Сефарваїму, Єни й Івви?” 14 Взяв Єзекія листа з рук послів і, прочитавши його, пішов у Господній храм і розгорнув його перед Господом. 15 І молився Єзекія перед Господом і говорив: “Господи, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти один Бог над усіма царствами землі, ти сотворив небо й землю. 16 Прихили, Господи, вухо твоє й вислухай; відкрий, Господи, очі твої й споглянь. Слухай слова Санхериба, якими він прислав хулити Бога живого. 17 Одно є правда, Господи, що асирійські царі спустошили народи й землі, 18 і повкидали богів їхніх у вогонь, бо то ж і не боги, а діло рук людських, дерево й камінь, тим і могли їх понівечити. 19 Але тепер, Господи, Боже наш, вирятуй нас із його руки, благаю, щоб усі царства на землі зрозуміли, що тільки ти, Господи, Бог.” 20 Тоді Ісая, син Амоса послав до Єзекії сказати: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я вислухав твою молитву до мене проти Санхериба, асирійського царя.” 21 Ось те слово, що виповів Господь на нього: “Гордить тобою, сміється з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму. 22 Кого хулив, зневажав? На кого підняв голос і звисока глянув очима? На Ізраїлевого Святого! 23 Через твоїх послів хулив ти Господа й сказав: На моїх численних колісницях я зійшов на верхи гір, у нетрі на Ливані, рубав його найвищі кедри, найдобірніші його кипариси, добравсь до самого його кінця, аж до густого його лісу. 24 Я розкопував і пив чужі води, висушував стопами моїх ніг усі єгипетські канави. 25 Чи ти чував? Вже давніх-давен я це приготував, і за старих часів я це намислив, а тепер виконую, щоб обернути в купи руїн міста-твердині. 26 Мешканці їхні безсилі, налякані, збентежені, стали, немов трава на полі, немов зелене билля, немов трава на покрівлі, немов збіжжя під східнім вітром. 27 Чи ти сидиш, чи ти виходиш, чи ти входиш – усе я знаю. 28 За те, що ти біснувався на мене та що твоє зухвальство вразило мої вуха, я тобі заправлю моє кільце у ніздрі, мої зубела у твій рот, і заверну тебе назад дорогою, якою ти прибув. 29 Ось тобі знак: Цього року їстимете, що впаде на землю, на другий рік – що само вродить, на третій же рік сійте й жніте, садіть виноградники й їжте плід їхній. 30 Останок же дому Юди, що зостанеться живим, пустить знову внизу коріння, і плід угорі вродить, 31 бо з Єрусалиму вийде решта; те, що врятується, – з гори Сіону. Горливість Господа сил це зробить! 32 Тому ось що говорить Господь про асирійського царя: Не ввійде він у це місто, стріли туди не пустить, не виступить зо щитом проти нього і не насипле проти нього валу. 33 Дорогою, якою він прийшов, повернеться назад; у місто це не ввійде – слово Господнє. 34 Я захищу це місто, я його урятую заради мене самого й заради слуги мого Давида.” 35 Тієї ж самої ночі вийшов ангел Господній і побив у асирійському таборі 185 000, і як повставали рано-вранці, – аж ось усі ті лежать трупом, мертві.

36 Рушив Санхериб, асирійський цар, повернувся походом назад і сидів у Ніневії. 37 Одного разу, як він припав до землі, в храмі свого бога Нісроха, убили його мечем сини його Адрамелех і Сарецер і втекли в країну Арарат. На місце його став царем син його Асархаддон.

20. Недуга Єзекії 1-11; посольство Меродах-Баладана 12-21

1 Того часу занедужав Єзекія на на смерть. Прийшов до нього пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому: “Так говорить Господь: Упорядкуй дім твій, бо вмреш, не одужаєш.” 2 Єзекія обернувся обличчям до стіни й так молився до Господа, кажучи: 3 “Ой Господи! Спогадай, що я ходив по правді й із щирим серцем перед тобою та робив, що тобі довподоби.” Та й заплакав Єзекія вголос. 4 Ісая ж іще не був вийшов із середнього двору, аж ось надійшло до нього таке слово Господнє: 5 “Повернись і скажи Єзекії, князеві мого народу: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я твою молитву й побачив твої сльози. Я оздоровлю тебе: на третій день підеш у Господній храм. 6 Я додам тобі віку 15 років і вирятую тебе й це місто з руки асирійського царя; я захищу це місто заради мене й заради слуги мого Давида.” 7 І сказав Ісая: “Принесіть фігової мазі.” І принесли й приклали до боляка, і він одужав. 8 Єзекія ж сказав до Ісаї: “А який знак тому, що Господь мене оздоровить та що на третій день піду в Господній храм?” 9 Відповів Ісая: “Ось який знак буде тобі від Господа, що Господь зробить те, що сказав: Хочеш, щоб тінь на десять ступенів посунулась наперед чи на десять ступенів повернулась назад?” 10 І сказав Єзекія: “Не трудно на десять ступенів посунутись наперед. Ні! Нехай на десять ступенів повернеться назад.” 11 Тоді пророк Ісая візвав до Господа, і тінь на соняшнім годиннику Ахаза відступила 10 ступенів назад. 12 Того часу вавилонський цар Меродах-Баладан, син Баладана, прислав листа й гостинця Єзекії, бо він чув, що Єзекія був нездужав. 13 Єзекія зрадів на те й показав послам усі комори зо скарбами, і срібло, і золото, і пахощі, і дорогі масті, і склад зброї, й усе, що було в його скарбницях. Не було нічого, чого б не показав їм Єзекія у своїм палаці й у всіх своїх володіннях. 14 Тоді пророк Ісая прийшов до царя Єзекії й спитав його: “Що ті люди говорили й звідки вони прийшли до тебе?” Єзекія відповів: “З далекої землі прийшли вони, з Вавилону.” 15 Ісая спитав: “Що вони бачили в твоєму палаці?” Єзекія відповів: “Бачили все, що є в моїм палаці. Нема нічого у моїх скарбницях чого б я їм не показав.” 16 І сказав Ісая до Єзекії: “Вислухай слово Господнє: 17 Прийде час, коли все, що є в твоїм палаці, й що твої батьки до цього дня зібрали, буде перевезене в Вавилон; нічого не зостанеться, каже Господь. 18 А й твоїх синів, що вийдуть із тебе, що ти появиш, візьмуть, і будуть вони скопцями в палаці вавилонського царя.” 19 Єзекія сказав до Ісаї: “Добре слово Господнє, що ти сказав.” Він думав собі: “Чому ж би й ні? Аби тільки був мир і безпека, покіль мого віку!” 20 Решта дій Єзекії, всі його подвиги, та як він зробив став і водогін і провів воду в місто, те записано в літописній книзі юдейських царів. 21 І спочив Єзекія зо своїми батьками. На місце його став царем його син Манассія.

21. Манассія 1-18; та Авон 19-26; юдейські царі

1 Було Манассії 20 років, як став царем, і царював він 55 років у Єрусалимі. Мати його звалась Хефціва. 2 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, перейняв гидоти тих народів, що їх Господь прогнав перед синами Ізраїля. 3 Він відбудував знов узвишшя, що батько його Єзекія зруйнував був, поставив жертовник Ваалові, зробив Ашеру, як робив Ахав, ізраїльський цар, і поклонявся усьому військові небесному, і служив йому. 4 Спорудив також жертовники й у Господньому храмі, що про нього Господь сказав: “В Єрусалимі покладу моє ім’я.” 5 Побудував в обох дворах Господнього храму жертовники всьому війську небесному. 6 І провів сина свого через вогонь, і ворожив та віщував, і позаводив викликачів мертвих та знахурів; багато поганого чинив перед Господом, викликаючи його гнів. 7 Поставив тесаного боввана Ашери, що його зробив у храмі, що про нього говорив Господь Давидові й його синові Соломонові: “В цьому храмі й у Єрусалимі, що я вибрав з усіх колін Ізраїля, покладу я моє ім’я навіки. 8 Я не допущу більше, щоб нога Ізраїля блукала далеко від землі, яку я дав батькам їхнім, аби тільки вони дбали, щоб чинити, як я повелів їм, за законом, що заповідав їм слуга мій Мойсей.” 9 Та вони не послухали; а Манассія довів їх до того, що вони чинили гірше, ніж ті народи, що Господь вигубив був перед синами Ізраїля. 10 Тоді Господь промовив через своїх слуг пророків: 11 “За те, що Манассія, юдейський цар, чинив такі гидоти, коїв понад усе те, що виробляли аморії, які були перед ним, і ввів у гріх своїми бовванами й Юду, 12 за те, – так говорить Господь, Бог Ізраїля, – я наведу на Єрусалим і на Юду таке лихо, що у кожного, хто про те почує, дзвенітиме в обох вухах. 13 Я протягну над Єрусалимом такий самий шнур, як над Самарією; таку саму вагу, як над домом Ахава. Я витру Єрусалим так, як витирають полумисок і, витерши, перевертають. 14 Я відкину останок мого спадкоємства й видам їх у руки їхніх ворогів; вони стануть здобиччю й лупом усіх своїх ворогів 15 за те, що чинили зло в моїх очах і гнівили мене, з того часу, як їхні батьки вийшли з Єгипту аж по цей день.” 16 Манассія пролив також дуже багато безвинної крови, так що сповнив нею Єрусалим від краю до краю, окрім тих гріхів, у які він увів Юду – чинити зло в очах Господніх. 17 Решта дій Манассії, усе, що він чинив, гріхи, яких він допустився, записані у літописній книзі юдейських царів. 18 І спочив Манассія із своїми батьками, і поховали його в саду при його палаці, в саду Уззи. Замість нього став царем його син Амон. 19 Було Амонові 22 роки, як став царем, і 2 роки царював він у Єрусалимі. Мати його звалась Мешул-лемет, дочка Харуца, з Йотви. 20 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, як чинив батько його Манассія, 21 і ходив в усьому дорогою, якою ходив його батько, і служив бовванам, яким служив його батько, і поклонявся їм. 22 Він покинув Господа, Бога своїх предків, і не ходив Господньою дорогою. 23 Слуги Амона змовились проти нього й убили царя в його палаці. 24 Люди ж повбивали усіх тих, що були змовились проти царя Амона, й на місце його настановили царем його сина Йосію. 25 Решта дій Амона, що він чинив, записані у літописній книзі юдейських царів. 26 І поховали його в його гробі, в саду Уззи. Замість нього став царем його син Йосія.

22. Цар Йосія 1-3; книги Закону 4-11; пророчиця Хулда 12-20

1 Йосії було 8 років, як став царем, і царював він 31 рік в Єрусалимі. Мати його, дочка Адаї, з Боцкату, звалась Едіда. 2 Він чинив те, що Господеві було довподоби; ходив у всьому дорогою Давида, предка свого, не відступав від неї ні праворуч, ні ліворуч. 3 На вісімнадцятому році царя Йосії послав цар писаря Шафана, сина Ацалії, сина Мешуллама, в Господній храм, з наказом: 4 “Іди до первосвященика Хілкії, нехай він перелічить гроші, принесені в Господній храм, що сторожі при храмовім порозі зібрали від народу, 5 і нехай передадуть їх наглядачам робітників, що працюють у Господньому храмі, а ці нехай роздадуть їх робітникам у Господньому храмі на направу зіпсованого в храмі: – 6 теслям, каменярам, мулярам та й на закуп дерева й тесаного каміння до направи храму. 7 Не вимагайте від них рахунку з грошей, переданих до їхніх рук, бо вони орудують чесно.” 8 Первосвященик Хілкія сказав писареві Шафанові: “Я знайшов книгу Закону в Господньому храмі.” І подав Хілкія Шафанові книгу, і той читав її. 9 Потім повернувся писар Шафан до царя й доніс йому про справу, кажучи: “Слуги твої зібрали гроші, що знайшлись у храмі, і передали їх наглядачам робітників, що при Господньому храмі.” 10 Далі писар Шафан оповів цареві: “Священик Хілкія дав мені книгу.” І Шафан читав її перед царем. 11 Почувши слова книги Закону, цар роздер на собі одежу. 12 І повелів він священикові Хілкії, Ахікамові, синові Шафана, Ахборові, синові Міхаї, писареві Шафанові й Асаї, царському урядовцеві: 13 “Йдіть, спитайте Господа за мене й за народ і за всю Юдею щодо слів цієї книги, що знайдено, бо великий має бути гнів Господній, що запалав на нас за те, що батьки наші не слухали цієї книги й не робили усього того, що там написано.”

14 І пішов священик Хілкія з Ахікамом, Ахбором, Шафаном та Асаєю до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархаза, що доглядав одежу, – жила ж вона в Єрусалимі, в другій дільниці, – і розмовляли з нею. 15 Вона їм відповіла: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: 16 Так говорить Господь: Ось я наведу лихо на це місце й на його мешканців; всі ті слова, що в книзі, яку читав юдейський цар. 17 Тому що вони покинули мене й кадили іншим богам, щоб гнівити мене усіма вчинками своїх рук, запалав гнів мій проти цього місця – і не погасне. 18 Цареві ж юдейському, що послав вас спитати Господа, ось що скажіть: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Слова, що ти чув, здійсняться. 19 Але тому, що твоє серце зворушилося й ти впокорився перед Господом, почувши те, що я висказав проти цього місця й проти його мешканців, що стануть жахом і прокляттям для інших, тому, що ти роздер на собі одежу й плакав передо мною, і я теж вислухав тебе, – слово Господнє, – 20 і, власне, тому я прилучу тебе до твоїх батьків; ти зійдеш у твій гріб у мирі й очі твої не побачать усього того лиха, що я наведу на це місце.” І вони принесли цареві відповідь.

23. Релігійне відновлення 1-28; наступники Йосії 29-37

1 Тоді цар послав скликати до себе всіх старших юдейських і єрусалимських. 2 І пішов цар у Господній храм, а з ним всі юдейські мужі й усі єрусалимські мешканці, й священики, й пророки, й увесь народ, від малого до великого, і прочитав перед ними голосно всі слова з книги союзу, що знайдено в Господньому храмі. 3 Цар став на підвищенні й заключив союз перед Господом, зобов’язуючись ходити слідом за Господом і пильнувати його заповіді, накази і його установи з усього серця й з усієї душі, виконувати слова союзу, написані в цій книзі. Увесь народ прийняв союз. 4 І повелів цар первосвященикові Хілкії й нижчому священикові та сторожам при порозі винести з Господнього храму ввесь посуд, зроблений для Ваала, для Ашери й для всього війська небесного. Він спалив його за Єрусалимом, на полях Кедрон, а попіл з нього вивіз у Бетел. 5 Він скасував жерців, що завели були юдейські царі і що кадили на узвишшях, по юдейських містах і по єрусалимських околицях, а й тих, що кадили Ваалові, сонцеві, місяцеві, сузір’ям і всьому війську небесному. 6 Повелів винести Ашеру з Господнього храму за Єрусалим, у Кедрон-долину, і спалити в Кедрон-долині, і розтоптати на порох, а порох той розкидати по гробах простого люду. 7 Зруйнував кімнати розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали завіси для Ашери. 8 Далі привів усіх священиків із юдейських міст і знечестив узвишшя, де ці священики кадили, від Геви до Версавії, і зруйнував узвишшя посвячене козлам, що було при вході у ворота Єгошуї, міського голови, ліворуч, коли входити через ворота в місто. 9 Однак ті священики узвиш не сходили на Господній жертовник у Єрусалимі, хоч їли неквашений хліб посеред своїх братів. 10 Він знечестив і Тофет, що в Бен-Гінном-долині, щоб ніхто більш не проводив свого сина чи дочку через вогонь на честь Молоха. 11 Уусунув коней, що юдейські царі поставили були на честь сонця при вході в Господній храм, коло кімнати скопця Натан-Мелеха, у Парварімі; колісниці ж сонцеві спалив вогнем. 12 Жертовники на даху горішньої світлиці Ахаза, що їх зробили були юдейські царі, і жертовники, що їх зробив був Манассія в обох дворах Господнього храму, цар зруйнував, розбив їх, а порох з них кинув у Кедрон-потік. 13 Узвишшя перед Єрусалимом, на південь від Оливної гори, що побудував був Соломон, ізраїльський цар, Астарті, гидоті сидонській, і Кемошеві, гидоті моавській, та Молохові, мерзоті аммоніїв, цар знечестив; 14 порозбивав кам’яні стовпи, порубав ашери й наповнив місце, де вони були, людськими кістками. 15 Та й жертовника, що був у Бетелі, і висоту, що побудував Єровоам, син Навата, який увів Ізраїля в гріх, і того жертовника й узвишшя він зруйнував, розбив їх каміння і стер на порох, і спалив Ашеру. 16 Дивлячись навкруги себе, побачив Йосія гроби, що були на горі, і послав позабирати з тих гробів кості, і спалив їх на жертовнику, і так знечестив його, за словом Господнім, що виповів був Божий чоловік, коли Єровоам стояв при жертовнику під час свята. 17 Далі спитав Йосія: “Що то за пам’ятник, що я там бачу?” Міські люди йому відповіли: “Це гріб Божого чоловіка, що прийшов був з Юдеї й прорік ті речі, що ти вчинив над бетелівським жертовником.” 18 І повелів Йосія: “Лишіть його, нехай ніхто не торкає його костей!” Так його кості й зостались цілими разом з кістьми пророка, що приходив із Самарії. 19 Йосія усунув також усі будівлі на узвишшях по самарійських містах, що побудували були ізраїльські царі, щоб гнівити Господа. Він зробив з ними те саме, що зробив у Бетелі. 20 Усіх жерців узвиш, які були там, він повбивав на жертовниках і палив на них людські кості. Потім повернувсь у Єрусалим. 21 Цар дав такий наказ усьому народові: “Святкуйте Пасху в честь Господа, Бога вашого, як написано у цій книзі союзу.” 22 Такої Пасхи не було святковано від часів, коли судді правили Ізраїлем і за весь час ізраїльських царів та юдейських царів. 23 Аж; на вісімнадцятому році царя Йосії святковано таку Пасху на честь Господа в Єрусалимі. 24 Йосія викорінив також викликачів мертвих і знахурів, домовиків, бовванів і всі ті гидоти, що можна було побачити в Юдейській землі й у Єрусалимі, щоб увійшли в силу слова закону, написані в книзі, що найшов у Господньому храмі священик Хілкія. 25 Перед ним не було такого царя, як він, що обернувся б з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, повнотою за законом Мойсея, та й після нього не було такого, як він. 26 Однак же, Господь не скасував свого палкого гніву, що ним роз’ярився був проти Юди за всю ту досаду, якої йому завдав Манассія. 27 Господь постановив: “Юду теж я усуну з-перед мого обличчя, як усунув Ізраїля; я відкину це місто, Єрусалим, що я був вибрав, і храм, що про нього я був сказав: Там буде моє ім’я.” 28 Решта дій Йосії, й усе, що він чинив, записане у літописній книзі юдейських царів. 29 За його часів вирушив фараон Нехо, єгипетський цар, на допомогу асирійському цареві на Ефрат-ріку. Цар Йосія вийшов йому назустріч, але Нехо вбив його, ледве його побачив. 30 Слуги повезли його мертвого на колісниці з Мегідо; вони привезли його в Єрусалим і поховали в його гробі. Тоді люди взяли Йоахаза, сина Йосії, помазали його й зробили його царем на місце його батька. 31 Було Йоахазові 23 роки, як став царем, і царював він 3 місяці в Єрусалимі. Мати його, дочка Єремії, з Лівни, звалась Хамутала. 32 Він чинив те, що було Господеві не довподоби, цілком так, як робили його батьки. 33 У Ріалі, у Хамат-країні, фараон Нехо, скинув його з царства в Єрусалимі, і наклав на землю данину – 100 талантів срібла й талант золота. 34 Фараон Нехо зробив царем Еліякима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і перемінив ім’я його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Єгипет, де він і вмер. 35 Йоаким дав фараонові срібло й золото, але мусів був розцінити землю, щоб виплатити фараонові гроші, яких цей домагався. Від кожного, як кого оцінувано, брав він срібло й золото, щоб дати фараонові Нехо. 36 Було Йоакимові 25 років, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Падаї, з Руми, звалася Зевіда. 37 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком так, як робили його батьки.

24. Цар Йоаким 1-5; цар Йоахин 6-9; перше виселення юдеїв у Вавилон 10-17; Седекія 18-20

1 За його часів Навуходоносор, вавилонський цар, двигнувся проти нього, і Йоаким служив йому 3 роки, та потім знову збунтувався проти нього. 2 Тоді Господь наслав на нього ватаги халдеїв, араміїв, моавитян і аммоніїв; наслав їх на Юду щоб знищити його, за словом, що Господь сказав був через слуг своїх пророків. 3 Це сталось над Юдою за Господнім велінням, щоб відкинути його від свого обличчя за гріхи Манассії та за все, що він коїв, 4 а й за невинну кров, що він пролив, сповнивши Єрусалим безвинною кров’ю. Господь не хотів простити. 5 Решта дій Йоакима й все, що він чинив, записане в літописній книзі юдейських царів. 6 І спочив Йоаким із своїми батьками. Замість нього став царем його син Йоахин. 7 Єгипетський цар не виходив більш із свого краю, бо вавилонський цар забрав усе, що належало єгипетському цареві, від Єгипетського потоку до Ефрат-ріки. 8 Було Йоахинові 18 років, як став царем, і царював він 3 місяці в Єрусалимі. Мати його, дочка Елнатана, з Єрусалиму, звалась Нехушта. 9 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком, як чинив його батько. 10 Того часу слуги Навуходоносора, вавилонського царя, двигнулися на Єрусалим, і місто опинилось в облозі. 11 Навуходоносор, вавилонський цар, теж рушив проти міста, тим часом, як слуги його облягали. 12 Тоді Йоахин, юдейський цар, вийшов до вавилонського царя, сам він і мати його, і слуги його, і князі його, і скопці його, і вавилонський цар узяв їх, на восьмому році свого царювання. 13 Забрав він усі скарби Господнього храму, і скарби царського палацу, розбив увесь золотий посуд, що зробив був Соломон, ізраїльський цар, для Господньої святині, – як прорік був Господь. 14 Він забрав увесь Єрусалим у полон, усіх князів, усіх заможних – 10 000, усіх майстрів і слюсарів. Зостались лише прості, вбогі селяни. 15 Він відвів Йоахина в Вавилон, цареву матір та царевих жінок і його скопців і значних землі також забрав з Єрусалиму в Вавилон у полон. 16 Забрав також вавилонський цар усіх видатних – 7000, майстрів і слюсарів – 1000, усіх здатних до війни, і відвів їх у Вавилон у неволю 17 Замість Йоахина вавилонський цар зробив царем Маттанію, його дядька, і перемінив його ім’я на Седекію. 18 Було Седекії 21 рік, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Єремії, з Лівни, звалась Хамутала. 19 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком, як чинив Йоаким. 20 А сталося це через гнів Господній проти Єрусалиму та Юди, так що Господь відкинув їх від свого обличчя. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

25. Цар Седекія 1-7; друге виселення у Вавилон 8-21; Годолія 22-26; помилування Йоахина 27-30