Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Пророчі учні сказали Єлисеєві: “Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас. 2 Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.” А він сказав: “Ідіть.” 3 Один з них просить: “Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.” І він сказав: “Добре, я піду.” 4 От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево. 5 Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: “Ой, пане! Та вона ж позичена!” 6 Божий чоловік каже: “Де вона впала?” Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди – і сокира сплила. 7 Він і каже: “Лови!” Той простяг руку й узяв її. 8 Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: “Зробіть засідку ось там і там.” 9 Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: “Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.” 10 Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два. 11 Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: “Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.” 12 Один із його слуг відповів: “Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.” 13 І повелів цар: “Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.” Як же донесли йому: “Ось він у Догані”, 14 – то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто. 15 Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов – аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: “Горе, мій пане! Що нам оце чинити?” 16 Він же сказав: “Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.” 17 І почав Єлисей молитись і сказав: “Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!” І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він – гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць. 18 Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: “Побий, благаю, цих людей сліпотою!” І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея. 19 Тоді Єлисей сказав їм: “Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.” І привів їх у Самарію. 20 А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: “Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!” І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії. 21 Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: “Чи мені їх вистинати, батьку?” 22 Він же відповів: “Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п’ють, і нехай собі йдуть до свого пана.” 23 І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю. 24 Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію. 25 Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі – 5 срібних шеклів. 26 І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: “Поможи, пане мій, царю!” 27 Він відповів: “Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?” 28 Потім спитав її цар: “Що тобі?” А та: “Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з’їмо сьогодні, а завтра з’їмо мого сина. 29 От ми й зварили мого сина, і з’їли; а як на другий день я їй сказала: – давай сюди твого сина, ми з’їмо його, – то вона сховала свого сина.” 30 Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття. 31 І сказав він: “Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.” 32 Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: “Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?” 33 Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: “Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?”

7. Чудесний кінець облоги Самарії

1 Тоді Єлисей сказав: “Слухайте слово Господнє: Так говорить Господь: Завтра о цій добі міра питльованої муки буде в брамі у Самарії по одному шеклю й дві міри ячменю по одному шеклю.” 2 Осаул же, що на його руку спирався цар, відповів Божому чоловікові: “Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?” А Єлисей сказав: “Побачиш своїми очима, та не їстимеш.” 3 Чотири чоловіки, – тому що прокажені, були при вході в брамі, – казали вони один одному: “Чого нам тут сидіти та дожидати смерти? 4 Коли відважимось увійти в місто, голод у місті, й ми там помремо; коли зостанемось тут, теж помремо; тож ходіте, та перейдім в арамійський табір; зоставлять нас живими, то житимемо; а повбивають, то помремо.” 5 Встали вони смерком, щоб іти в арамійський табір, і підійшли до краю арамійського табору, – аж там нікого! 6 Господь бо зробив так, що в арамійському таборі розляглося тупотіння коней, гуркіт колісниць та шум великого війська, так що арамії казали один до одного: “Певно ізраїльський цар найняв хеттитських та єгипетських царів, щоб прийшли й напали на нас.” 7 І кинулися смерком утікати, зоставивши свої намети, коней і ослів, – увесь табір, як стояв, – та й повтікали, аби вихопитися з душею. 8 Як же ті прокажені прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет і, наївшись та напившись, набрали срібла, золота й одежі та й вийшли те поховати. Потім повернулись, увійшли в Другий намет і там набрали й вийшли, щоб сховати. 9 Далі ж кажуть один одному: “Не так ми зробимо! Цей день – день доброї новини. Коли мовчатимемо й чекатимемо, поки розвидниться, нас покарають. Ходімо зараз же й сповістімо про це в царському палаці.” 10 Прийшли вони, прикликали міську сторожу й розповіли їм: “Ми ходили в арамійський табір, та там нема нікого, не чути голосу людського, а тільки коні та осли поприв’язувані, й намети, як були.” 11 Тоді сторожа загукала, й перейшла вість до середини в царський палац. 12 Підвівся цар серед ночі й каже своїм слугам: “Я вам скажу, що арамії нам зробили: вони знають, що ми голодуємо, от і покинули табір, щоб сховатись у полі, та й думають: Як повиходять з міста, захопимо їх живцем і ввійдем у місто.” 13 Один же з його слуг відповів: “Нехай візьмуть 5 коней, що тут іще зостались, – як з ними щось станеться, загинуть, як і всі інші, що погинули з голоду, – та пошлімо їх на розвідини.” 14 Взяли дві пари коней, і цар послав їх до араміїв з наказом: “Ідіте й роздивітесь!” 15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога встелена одежою та знаряддям, що покинули арамії, як зо страху втікали. Повернулись посланці та й донесли про те цареві. 16 Тоді вийшов народ і розграбував арамійський табір: міра питльованої муки була по шеклю, і 2 міри ячменю по шеклю, за словом Господнім. 17 Цар поставив того осаула, що на його лікоть спирався, вартовим при брамі, але народ розтоптав його на воротях, і він помер, за словом Божого чоловіка, що сказав, як прийшов був до нього цар. 18 І справді, коли Божий чоловік сказав був цареві: “Завтра, о цій порі в брамі у Самарії 2 міри ячменю будуть по одному шеклю, а одна міра питльованої муки по одному шеклю,” 19 то осаул відповів Божому чоловікові: “Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?” А Єлисей сказав: “Побачиш своїми очима, та з того не їстимеш.” 20 Так і сталось із ним, бо народ розтоптав його в воротях, і він помер.

8. Єлисей заступається за шунамійку 1-6; Єлисей та Хазаел 7-15; юдейські царі: Йорам 16-24; Ахазія 25-29

1 Єлисей сказав жінці, для якої воскресив був сина: “Вставай і йди з твоєю родиною і живи, де можеш на чужині, бо Господь нашле на цю землю семилітню голоднечу, ба ось вона вже й надходить.” 2 Устала жінка і вчинила за словом Божого чоловіка й пішла з родиною та й пробувала 7 літ у Філістимлянській землі. 3 А як минуло 7 років, повернулась жінка з Філістимлянської землі й прийшла просити царя про свою хату й поле. 4 Цар же розмовляв тоді з Гехазі, слугою Божого чоловіка, говоривши: “Повідай мені про всі ті великі діла, що вчинив Єлисей.” 5 І саме тоді як він оповідав цареві, як той оживив мертвого, надійшла жінка, що Єлисей оживив її сина, щоб просити царя про свою хату й поле. І каже Гехазі: “Пане мій, царю! Оце і є та жінка, а це її син, якого Єлисей оживив.” 6 Розпитав цар у жінки, і вона йому оповіла. Тоді дав їй цар одного урядовця й повелів йому: “Гляди, щоб їй було повернено усе, що їй належить, і всі прибутки з її поля, з того часу, як вона покинула землю аж по цей день.” 7 Одного разу Єлисей пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, був хворий. І донесли йому: “Прийшов сюди Божий чоловік.” 8 Каже цар Хазаелові: “Візьми з собою гостинця, піди назустріч Божому чоловікові й спитай через нього Господа, чи я видужаю від цієї моєї недуги.” 9 Пішов Хазаел йому назустріч, узявши з собою гостинця і всього, що було найліпшого в Дамаску, – скільки 40 верблюдів могли нести. Прийшов він, став перед ним та й каже: “Син твій Бен-Гадад, арамійський цар, послав мене до тебе спитати: Чи видужаю я від цієї недуги?” 10 Єлисей йому відповів. “Іди скажи йому: Ти напевно видужаєш! Але Господь об’явив мені, що мусить умерти.” 11 Тут обличчя у нього немов завмерло, очі спинились, і Божий чоловік заплакав. 12 Хазаел спитав: “Чого, мій пане, плачеш?” Єлисей відповів: “Бо знаю, яке ти лихо заподієш Ізраїлеві: їхні міста-твердині спалиш, їхню молодь виб’єш мечем, їхніх немовляток розтопчеш і їхніх вагітних жінок порозтинаєш.” 13 Хазаел сказав: “Та що твій слуга, пес якийсь, щоб таке чинити?” Єлисей відповів: “Господь об’явив мені в видінні, що ти будеш царем над Арамом.” 14 І пішов Хазаел від Єлисея. Прийшов до свого пана, а цей його питає: “Що сказав Єлисей?” Той відповів: “Сказав, що ти напевно видужаєш.” 15 Другого дня взяв він покривало, намочив його в воді, і розпростер у нього на обличчі, й той помер, а на місце його став царем Хазаел. 16 На п’ятому році ізраїльського царя Йорама, сина Ахава, царем юдейським став Йорам, син Йосафата. 17 Було йому 32 роки, як він почав царювати, і царював він 8 років у Єрусалимі. 18 Ходив він дорогою ізраїльських царів, як чинив дім Ахава, бо дочку Ахава взяв за себе, й чинив те, що Господеві було не довподоби. 19 Та Господь не хотів вигубити Юду заради слуги свого Давида, бо він обітував йому дати світич по всі дні перед ним. 20 За його часів визволився Едом з-під Руки Юди й настановив собі власного царя. 21 Тоді Йорам з усіма колісницями вирушив під Цаїр. Встав він уночі й пробився через едоміїв, що його оточили, і через їхніх начальників над колісницями, і Народ утік до своїх наметів. 22 Так визволився Едом з-під руки Юди аж по цей день. Тоді ж відпала й Лівна, 23 Решта дій Йорама й усе, що він чинив, записане у літописній книзі юдейських царів. 24 І спочив Йорам зо своїми батьками й поховано його коло його батьків у Давидгороді. Замість нього став царем син його Ахазія. 25 На дванадцятому році ізраїльського царя Йорама, сина Ахава царя ізраїльського, юдейським царем став Ахазія, син Йорама. 26 Двадцять два роки було Ахазії, як почав царювати, і царював 1 рік у Єрусалимі. Матір його звалась Аталія, дочка Омрі, ізраїльського царя. 27 Він ходив дорогою дому Ахава й чинив те, що було не довподоби Господеві, як і дім Ахава, бо був посвоячений з домом Ахава. 28 Він вирушив з Йорамом, сином Ахава, на війну проти Хазаела, арамій-ського царя, під Рамот гілеадський, та арамійці поранили Йорама. 29 Цар Йорам повернувсь у Єзреел, щоб вигоювати рани, які завдали йому арамії під Рамотом, коли він воював з Хазаелом, арамійським царем. Ахазія ж, син Йорама, юдейський цар, прийшов у Єзреел навідатися до Йорама, сина Ахава, бо він нездужав.

9. Єгу 1-13; він убиває Йорама 14-26; Ахазію 27-29; та Єзавель 30-37

1 Пророк Єлисей покликав одного з пророчих учнів і сказав йому: “Підпережись, візьми з собою цю посудину з олією та й іди у Рамот гілеадський. 2 А як прийдеш туди, розшукай там Єгу, сина Йосафата, сина Німші; й увійшовши до нього, візьми його з-серед його товариства й поведи в окрему світлицю. 3 Потім візьмеш посудину з олією й виллєш йому на голову та й скажеш: Так говорить Господь: Я помазую тебе царем над Ізраїлем. Опісля відчини двері й тікай, не гайся.” 4 І пішов хлопець (що теж був пророком) у Рамот гілеадський. 5 Прийшов він туди саме, як військові отамани засідали, та й каже; “Маю щось тобі сказати, отамане.” Єгу спитав: “Кому з усіх нас?” Той відповів: “Тобі, отамане!” 6 Встав Єгу й ввійшов у хату. Той же вилив йому олію на голову й сказав: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе царем над Господнім народом, над Ізраїлем. 7 Ти виб’єш дім Ахава, твого пана, і я відомщу кров слуг моїх пророків і кров усіх слуг Господніх, пролляту з руки Єзавелі. 8 Увесь дім Ахава загине. Я викоріню в Ахава чоловіків і рабів, і вільних в Ізраїлі. 9 Я зроблю з домом Ахава те, що з домом Єровоама, сина Навата, та з домом Вааси, сина Ахії. 10 Єзавель же жертимуть пси на полі за Єзреелом. Ніхто її не поховає.” І відчинив двері й утік. 11 Вийшов Єгу до слуг свого пана, а ті його питають: “Чи все гаразд? Чого той несамовитий приходив до тебе?” Він відповів їм: “Ви ж знаєте того чоловіка й його балачки!” 12 Ті ж кажуть: “Хитрощі! Скажи бо нам.” І відповів він: “Так і так сказав мені, говорячи: Так говорить Господь: Помазую тебе царем над Ізраїлем.” 13 Тут узяли вони притьмом кожен свою одежу та й вистелили під ним на голих сходах, і засурмили й загукали: “Єгу – цар!” 14 Єгу, син Йосафата, сина Німші, вчинив змову проти Йорама. Йорам же з усім Ізраїлем обороняв Рамот гілеадський проти Хазаела, арамійського царя, 15 але повернувся був Йорам цар у Єзреел, щоб вигоювати рани, які завдали йому арамії, як воював з Хазаелом, арамійським царем. Єгу сказав: “Якщо ви зо мною, не дозвольте нікому втекти з міста й оповістити про це в Єзреелі.” 16 І сів Єгу на колісницю та й поїхав у Єзреел, де лежав Йорам і куди прийшов був Ахазія, юдейський цар, щоб навідатись до нього. 17 Вартовий же, що стояв на башті в Єзреелі, побачив відділ Єгу, що наближався, і звістив: “Я бачу відділ!” І повелів Йорам: “Візьми одного верхівця та пошли назустріч, щоб спитав, чи все гаразд?” 18 Поїхав верхівець йому назустріч та й каже: “Цар повелів спитати: Чи ви з мирним задумом?” А Єгу відповів: “Що тобі до миру? Іди за мною.” Вартовий звістив: “Посланець доїхав до них, та не вертається.” 19 Тоді послано другого верхівця. Цей прибув до них і каже: “Так питає цар: Чи ви з мирним задумом?” А Єгу відповів: “Що тобі до миру? Іди за мною!” 20 Вартовий звістив: “Доїхав до них, та не вертається, а їзда схожа на їзду Єгу, сина Німші, бо жене, немов навіжений.” 21 І повелів Йорам: “Запрягайте!” І запрягли йому колісницю. Виїхав Йорам, ізраїльський цар, і Ахазія, юдейський цар, кожен на своїй колісниці. Виїхали вони назустріч Єгу й здибали його на полі Навота з Єзреела. 22 Як тільки Йорам побачив Єгу, спитав: “Чи з миром Єгу?” Цей відповів: “Який тут мир, покіль твоя мати творить розпусту та без кінця відьмує?” 23 Тут Йорам смикнув віжками назад і втік, кликнувши до Ахазії: “Зрада, Ахазіє!” 24 Та Єгу нап’яв лука, стрілив Йорамові між плечі, так що стріла пройшла йому крізь серце, і він поваливсь у своїй колісниці. 25 Тоді Єгу сказав Бідкарові, своєму осаулові: “Візьми, кинь його на поле Навота, езреелія. Пригадай собі, як ми вдвох їхали собі раз за його батьком Ахавом і як Господь вирік на нього такий засуд: 26 Чи ж я не бачив учора крови Навота і його синів? Вирок Господній: Я відплачу тобі на цьому ж полі. Вирок Господній! Візьми ж і кинь його на поле, за словом Господнім.” 27 Побачив те Ахазія, юдейський цар, і втік дорогою на Бет-Гагган, але Єгу гнався за ним і повелів; “І цього вбийте на колісниці!” І поранили його на схилі гори Гур, що коло Ївлеаму; він утік у Мегідо й вмер там. 28 Слуги його привезли його на колісниці в Єрусалим і поховали з батьками в його гробі в Давидгороді. 29 Ахазія став царем над Юдою в одинадцятому році Йорама, сина Ахава. 30 Єгу прибув у Єзреел. Довідавшись про це, Єзавель підмалювала собі очі, прикрасила голову й стала виглядати у вікно. 31 Як же в’їздив Єгу у ворота, вона сказала: “Чи все гаразд із Зімрі, душогубом свого пана?” 32 Єгу глянув на вікно й каже: “Хто зо мною, хто?” І два чи три скопці глянули вниз до нього. 33 Він сказав: “Скиньте її вниз!” Ті скинули її вниз, і кров з неї побризкала мур і коней, і Єгу переїхав через неї. 34 Ввійшовши ж, їв і пив, а потім повелів: “Догляньте тієї проклятущої та поховайте її, бо то царська дочка.” 35 Як же пішли її ховати, не знайшли з неї нічого, крім черепа, ніг і рук. 36 Повернувшись, донесли йому; він же сказав: “Це ж воно й є, оте слово, що Господь сказав був через свого слугу пророка, Іллю тішбія: На полі в Єзреелі пси жертимуть тіло Єзавелі. 37 Труп Єзавелі буде на полі в Єзреелі, неначе гній, так що ніхто не скаже: Це Єзавель.”

10. Єгу, цар над Ізраїлем, убиває синів Ахава 1-17; поклонників Ваала 18-36

1 Було ж у Ахава 70 синів у Самарії. Єгу написав листи і розіслав У Самарію до ізраїльських князів, До старшин та до опікунів синів Ахавових. В них стояло: 2 “Як прийде лист цей до вас, що маєте при собі синів вашого пана, його колісниці, його коней, міста-твердині й зброю, 3 то глядіть добре, хто найліпший і найпорядніший із синів вашого пана, й посадіть його на престолі його батька й воюйте за дім вашого пана.” 4 Вони ж дуже злякались і кажуть: “Коли два царі не встояли проти нього, то як ми встоїмо?” 5 От і головний над палацом, начальник міста, старші й опікуни послали до Єгу сказати: “Ми твої слуги, ми зробимо все, що нам скажеш, ми не наставимо ніякого царя. Роби, що тобі здається добрим.” 6 Тоді Єгу написав до них другого листа, де стояло: “Коли ви за мене й коли хочете бути мені слухняні, то візьміть голови синів вашого пана й приходьте завтра о цій добі до мене в Єзреел.” Синів же царських було 70 чоловік, а були вони в значних міста, які їх виховували. 7 Як прийшов до них цей лист, узяли вони царських синів та й постинали всіх 70, повкладали голови їхні у коші й послали їх йому в Єзреел. 8 Посланець прийшов і звістив його: “Принесено голови царських синів.” Він повелів: “Складіть їх у дві купи при вході в браму аж до ранку.” 9 Рано-вранці вийшов він, став і каже до всього народу: “Ви безвинні. Я вчинив змову проти мого пана й убив його. Хто ж повбивав оцих усіх? 10 Знаєте ж, що ані одне слово Господнє, що Господь сказав проти дому Ахава, не впаде на землю; Господь виповнив те, що сказав був через свого слугу Іллю.” 11 І вибив Єгу всіх, що були зостались із дому Ахава в Єзреелі, усіх його значних, його знайомих і його жерців, так що ні один не лишився. 12 Потім рушив він і пішов у Самарію. Подорозі, коло пастушого Бет-Екеду, 13 наткнувсь Єгу на братів Ахазії, юдейського царя, й спитав: “Хто ви такі?” Ті відповіли: “Ми брати Ахазії й прибули розвідатись про здоров’я царських синів та синів цариці.” 14 І повелів: “Хапайте їх живцем!” І схопили їх живцем, і повбивали – 42 чоловіка – коло криниці Бет-Екед. Не пощадив з них ані одного. 15 Пішов він звідти й здибав Йонадава, сина Рехава, що йшов йому назустріч, і, привітавшись із ним, спитав його: “Чи твоє серце таке щире з моїм серцем, як моє серце з твоїм серцем?” Йонадав відповів: “Так!” – “Коли так, дай руку!” І подав той свою руку, й Єгу посадив його до себе на колісницю 16 й каже: “їдь зо мною, побачиш мою горливість до Господа.” І повіз його у своїй колісниці. 17 Прибувши ж у Самарію, вибив усіх, що ще зостались були з дому Ахава в Самарії, до цілковитої заглади, за словом, що Господь сказав був до Іллі. 18 Потім скликав Єгу увесь народ і сказав до нього: “Ахав служив Ваалові замало. Єгу служитиме йому багато більше. 19 Поскликайте ж до мене усіх пророків Ваала, усіх його вірних та всіх його жерців – усіх до одного! – бо хочу принести велику жертву Ваалові; кого не буде, тому смерть!” Єгу ж удався до хитрощів, щоб вигубити поклонників Ваала. 20 Він повелів: “Скличте святкові збори на честь Ваала.” І скликали. 21 Єгу розіслав посланців по всьому Ізраїлю, й посходились усі поклонники Ваала; не осталось ні одного, щоб не прийшов. Ввійшли вони в храм Ваала, так що він був повний від одного кінця до другого. 22 Єгу сказав наглядачеві за одежою: “Принеси одежу для всіх поклонників Ваала.” Той приніс для них одежу. 23 Тоді Єгу ввійшов з Йонадавом, сином Рехава, у храм Ваала й сказав поклонникам Ваала: “Шукайте добре, дивіться, чи нема тут між вами когось із слуг Господніх, бо тут мають бути лише одні поклонники Ваала.” 24 І приступили, щоб приносити жертви й всепалення. Єгу ж поставив знадвору 80 чоловік з наказом: “Коли хтось попустить утекти комусь із тих людей, що я вам видаю в руки, той накладе за нього власною головою.” 25 Скінчивши ж приносити всепалення, Єгу повелів вартовим і осаулам: “Входьте, січіть, щоб ні один не втік!” І вони постинали їх лезом меча. Вартові й осаули повалили на землю стовпи у храмі Ваала і, продершись у саму середину храму Ваала, 26 витягли звідти священні стовпи Ваала й спалили, 27 а потім зруйнували й храм Ваала та зробили з нього нечисте місце аж по цей день. 28 Так викорінив Єгу Ваала з Ізраїля. 29 Однак же гріхів Єровоама, сина Навата, якими той увів у гріх Ізраїля Єгу не відцурався – від золотих бичків у Бетелі й у Дані. 30 Господь сказав до Єгу: “За те, що ти добре виконав те, що мені довподоби, й розправився з домом Ахава у всьому точно за моєю думкою, потомки твої до четвертого покоління сидітимуть на престолі Ізраїля.” 31 Та Єгу не дбав про те, щоб ходити всім серцем у законі Господа, Бога Ізраїля; не відцурався гріхів Єровоама, в які цей увів Ізраїля. 32 З того часу розпочав Господь обтинати Ізраїля; Хазаел бив його по всіх границях 33 на схід від Йордану, і забрав увесь Гілеад-край, землю гадіїв, рувимлян та манассіян, від Ароеру на Арнон-потоці аж до Гілеаду й Башану. 34 Решта дій Єгу і все, що він чинив, і всі його подвиги записані у літописній книзі царів ізраїльських. 35 І спочив Єгу зо своїми батьками, і поховано його в Самарії. На місце його став царем син його Йоахаз. 36 Царював же Єгу над Ізраїлем у Самарії 28 років.

11. Аталія – юдейська цариця 1-3; змова Єгояди 4-20

1 Як же довідалась Аталія, мати Ахазії, що її син умер, устала вона й вигубила всю царську родину. 2 Але Єгошева, дочка царя Йорама, а сестра Ахазії, взяла Йоаса, сина Ахазії, і потай вивела його з-поміж царських синів, що мали бути вбиті; вивела його разом з його мамкою у спальню та й сховала від Аталії, і так його не вбито. 3 Так він пробув при ній, схований у Господньому храмі, 6 років, тим часом, як Аталія царювала над краєм. 4 У сьомому році послав Єгояда за сотниками каріїв і за вартовими й провів їх до себе в Господній храм. Він уклав з ними змову, заприсяг їх у Господньому храмі й показав їм царського сина. 5 І дав їм такий наказ: “От що ви зробите: Третина вас, що приходить у суботу вартувати при царському палаці, 6 третина, що у брамі Сур, і третина, що стереже ворота вартових, стануть на варту при храмі; 7 а дві частини з вас, тобто усі, хто виходять на службу в суботу, стануть на варту при Господньому храмі коло царя. 8 Ви обступите царя навколо, кожен із зброєю в руках. Хто протиснувся б у ряди, тому смерть. Ви будете при царі, як він виходитиме й як входитиме.” 9 Зробили сотники точно так, як їм наказав священик Єгояда. Кожен узяв своїх людей, що приходили в суботу й відходили в суботу, і прийшли вони до священика Єгояди. 10 Священик роздав сотникам списи й щити царя Давида, що були в Господньому храмі. 11 І поставали вартові, кожен із зброєю в руках, від правого до лівого боку храму, лицем до жертовника і до храму, навкруги царя. 12 Тоді Єгояда вивів царського сина, поклав на нього вінець і царські ознаки, проголосив його царем і помазав його. Ті ж плескали в долоні й гукали: “Нехай живе цар!” 13 Почувши гуки людей, Аталія пішла до народу в Господній храм, 14 і бачить – стоїть цар на підвищенні, за звичаєм, а співаки й сурмачі при Царі і весь народ із сіл веселиться й сурмить у сурми. І роздерла Аталія одежу на собі й скрикнула: “Змова! Змова!” 15 Та священик Єгояда повелів сотникам, тим, що були над військом, і сказав їм: “Виведіть її з двору (святині), а хто за нею піде, того убийте мечем!” – бо сказав був священик: “Не треба вбивати її в Господньому храмі.” 16 Ті наклали на неї руки, і як вона ввійшла через кінський вхід у царський палац, там її й убито. 17 Єгояда уклав умову між Господом, царем і народом, щоб цей був народом Господнім; (також і між царем та народом). 18 Увесь народ краю пішов до храму Ваала й зруйнував його; він розбив на друзки жертовники його та ідолів, а Маттана, жерця Ваалового, вбив перед жертовником. Священик (Єгояда) приставив сторожу до Господнього храму. 19 Потім узяв сотників, каріїв і всіх людей краю, і вони привели царя з Господнього храму й увійшли через ворота вартових у палац. І сів Йоас на царському престолі. 20 Увесь народ був веселий, і місто заспокоїлось. Аталію ж убито мечем у царському палаці.

12. Йоас царем над Юдою 1-3; відновлення святині 4-17; виступ Хазаела 18-19; смерть Йоаса 20-22

1 Сім літ було Йоасові, як став царем. 2 На сьомому році Єгу став Йоас царем і царював 40 років у Єрусалимі. Мати його звалась Цівея, з Версавії. 3 Йоас чинив, що було Господеві довподоби по всі дні життя свого, бо його навчив священик Єгояда. 4 Однак, узвишшя не було знесено; народ жертвував і приносив воскурення далі на узвишшях. 5 Йоас сказав священикам: “Усі гроші, що їх приносять як святий дар у Господній храм, гроші за тих, що мають понад 20 років, гроші за викуп душ і всі гроші, що хтось добровільно приносить у Господній храм, 6 нехай священики беруть до себе, кожен від свого знайомого, і нехай ним лагодять, що в храмі попсувалося, скрізь, де тільки буде щось попсоване” 7 Та до двадцять третього року царя Йоаса священики ще нічого не полагодили у храмі. 8 Тоді цар Йоас покликав священика Єгояду з іншими священиками й сказав їм: “Чому ви нічого не полагодили в храмі? Віднині не беріть уже грошей до себе від ваших знайомих, а віддавайте на направу того, що попсувалось у храмі.” 9 І пристали священики на те, щоб не брати більше грошей від народу й щоб не клопотатися більш направою того, що в храмі попсувалось. 10 І взяв священик Єгояда скриньку, пробив дірку в накривці й поставив її коло входу, праворуч, де входили в Господній храм; священики ж, які стояли на сторожі при порозі, вкидали туди всі гроші. що їх приношувано в Господній храм. 11 А як бачили, що в скриньці було багато грошей, приходили царський писар та первосвященик і висипали й лічили гроші, знайдені в Господнім храмі. 12 Потім передавали повірені гроші в руки наглядачам над роботою коло Господнього храму, а ті давали їх теслям та будівничим, що працювали коло Господнього храму, 13 мулярам, каменярам, як і на закуп дерева та тесаного каменя, щоб полагодити ушкодження у Господнім храмі, одне слово – на всі видатки для направи храму. 14 Однак, за гроші, що їх приношувано у Господній храм, не роблено ані срібних кубків, ні ножів, ні чаш, ні бризкальниць для обризкування, ні сурем, ані будь-якого золотого чи срібного посуду; 15 їх давали робітникам, щоб вони направляли за них Господній храм. 16 Від людей же, яким видавали гроші на плату для робочих, не вимагали рахунків, бо ті поводилися чесно. 17 Гроші ж на жертву за переступ і гроші на жертву за гріх не вношувано у Господній храм; вони належали священикам. 18 Тоді виступив Хазаел, арамійський цар, на війну проти Гата й здобув його; потім намірився йти на Єрусалим, 19 але Йоас, юдейський цар, узяв усі святі дари, що посвя тили їх предки – Йосафат, Йорам та Ахазія, юдейські царі, і свої власні дари, та все золото, що було в скарбницях Господнього храму й у царському палаці, та й послав усе Хазаелові, арамійському цареві, і цей відступив від Єрусалиму. 20 Решта дій Йоаса, усе, що він чинив, записане в літописній книзі юдейських царів. 21 Встали слуги його й вчинили змову та й убили Йоаса в домі Мілло, бо він зійшов був у Мілло. 22 А вбили його слуги його: Йозавад, син Шімеата, та Єгозавад, син Шомера, й він умер, і поховано його коло його батьків у Давидгороді, а на місце його став царем син його Амасія.

13. Йоахаз та Йоас – царі ізраїльські 1-13; смерть Єлисея 14-25

1 На двадцять третьому році Йоаса, сина Ахазії, юдейського царя, став Йоахаз, син Єгу, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 17 років. 2 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, й ходив у гріхах Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля у гріх; він від них не відвернувся. 3 І запалав гнів Господній на Ізраїля, і Господь видав його у руки Хазаела, арамійського царя, та Бен-Гадада, сина Хазаела, на весь той час. 4 Йоахаз почав благати Господа, і Господь вислухав його, бо бачив гніт Ізраїля, яким його гнітив арамійський цар. 5 Господь дав ізраїльтянам визволителя, і вони визволилися з арамійської руки, і сини Ізраїля жили в своїх наметах, як і перше. 6 Тільки не відвернулись від гріхів Єровоама, що ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і навіть Ашера стояла в Самарії. 7 Тим і не зоставив Йоахазові більш, як тільки 50 кінних, 10 колісниць і 10 000 чоловік піхоти, бо арамійський цар вигубив їх, розтоптав і стер, як порох під ногами. 8 Решта дій Йоахаза й усе, що він чинив, і його подвиги записані у літописній книзі ізраїльських царів. 9 Йоахаз спочив зо своїми батьками, й поховали його в Самарії. На місце його став царем його син Йоас. 10 На тридцять сьомому році Йоаса, юдейського царя, став Йоас, син Йоахаза, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 16 років. 11 Він чинив те, що Господеві було не довподоби; не відступив від усіх гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля в гріх; він ходив у них. 12 решта дій Йоаса й усе, що він чинив та його хоробрість, з якою він воював з Амасією, юдейським царем, записані у літописній книзі ізраїльських царів. 13 Йоас спочив зо своїми батьками, і Єровоам сів на його престолі. Поховано Йоаса в Самарії з ізраїльськими царями. 14 Як захворів був Єлисей на недугу, від якої мав умерти, прийшов до нього Йоас, ізраїльський цар, і, плачучи над ним, сказав: “Батеньку мій, батеньку мій! Ізраїлева колісниця й коні!” 15 Єлисей же йому сказав: “Візьми лука й стріли.” І взяв той лука й стріли. 16 Єлисей сказав до ізраїльського царя: “Поклади руку на лука.” І як той поклав свою руку, Єлисей поклав свої руки на цареву руку 17 й каже: “Відчини вікно на схід.” Як той відчинив, Єлисей повелів: “Стріляй!” І стрілив. І сказав Єлисей: “Стріла перемоги від Господа! Стріла перемоги над Арамом! Ти розіб’єш Арама під Афеком дощенту.” 18 І сказав далі: “Візьми стріли.” Той узяв. І Єлисей сказав до ізраїльського царя: “Бий ними по землі!” Той ударив тричі й зупинивсь. 19 Розсердився Божий чоловік і сказав: “Треба було вдарити п’ять або шість разів, тоді був би розбив Арама дощенту, а тепер поб’єш лиш тричі.” 20 Помер Єлисей і поховали його. Другого року моавські ватаги вчинили наскок на землю. 21 Одного разу якось ховали люди одного чоловіка, та як побачили ватагу, вкинули того чоловіка в гріб Єлисея й утекли. Той торкнувся об кості Єлисея, ожив і знявсь на ноги. 22 Хазаел, арамійський цар, гнітив Ізраїля, поки було віку Йоахазового. 23 Однак Господь змилосердився над ними й пожалував їх. Він обернувся до них заради союзу свого з Авраамом, Ісааком та Яковом і не хотів вигубити їх, не відкинув їх і досі від свого обличчя. 24 Хазаел, арамійський цар, помер, і замість нього став царем син його Бен-Гадад. 25 Тоді Йоас, син Йоахаза, відібрав назад від Бен-Гадада, сина Хазаела, міста, що Хазаел завоював був у його батька Йоахаза. Тричі побив його Йоас і відібрав назад міста Ізраїля.

14. Амасія – цар юдейський 1-22; Єровоам II, цар ізраїльський 23-29

1 У другому році Йоаса, сина Йоахаза, ізраїльського царя, став Амасія, син Йоаса, юдейським царем. 2 Двадцять п’ять років було йому, як став царем, і царював він 29 років у Єрусалимі. Мати його звалась Йоадана, з Єрусалиму. 3 Він чинив, що Господеві було довподоби, хоч і не так, як предок його Давид. Він поводився в усьому, як його батько Йоас. 4 Тільки узвиш не було знесено, народ і далі жертвував і кадив на узвишшях. 5 Як тільки царська влада зміцнилась у його руках, він звелів повбивати тих своїх слуг, що вбили царя, його батька. 6 Дітей же вбивців – не повбивав, згідно з тим, що написано в законі Мойсея, де заповів Господь, кажучи: “Батьків не карати смертю за дітей, і дітей не карати смертю за батьків, а кожний нехай буде скараний смертю – за свою власну провину.” 7 Це він побив 10 000 едоміїв у Солоній долині і завоював Скелю й назвав її Йоктеел аж по цей день. 8 Тоді послав Амасія послів до Йоаса, сина Йоахаза, сина Єгу, ізраїльського царя, сказати йому: “Виходь, поміряємось один з одним.” 9 Та Йоас, ізраїльський цар, послав до Амасії, юдейського царя, так відповісти: “І ливанський будяк послав до ливанського кедра сказати: Видай дочку твою за мого сина. Та пройшли дикі звірі, що на Ливані, і потоптали будяка. 10 Що тобі пощастило розбити едоміїв, то й загорділо твоє серце? Слався славою та й сиди вдома! Навіщо накликати собі біду? І самий поляжеш, і Юда з тобою!” 11 Та не послухав Амасія. І рушив Йоас, ізраїльський цар, і змірялись вони один з одним, він та Амасія, юдейський цар, у Бет-Шемеші, що в Юдеї. 12 Ізраїльтяни побили юдеїв так, що ті повтікали, кожен до свого намету. 13 Амасію ж, юдейського царя, сина Йоаса, сина Ахазії, Йоас, ізраїльський цар, забрав під Бет-Шемешем у полон та й пішов у Єрусалим, і зробив у єрусалимському мурі пролом від Ефраїм-воріт аж до Наріжних воріт, на 400 ліктів. 14 Він забрав усе золото й срібло й увесь посуд, що був у Господньому храмі та в скарбницях у царському палаці, до того ще й заручників, та й повернувсь у Самарію. 15 Решта дій Йоаса, що він чинив, і його подвиги, та як він воював з Амасією, юдейським царем, записані в літописній книзі ізраїльських царів. 16 І спочив Йоас зо своїми батьками, й поховали його в Самарії коло ізраїльських царів. На місце його став царем син його Єровоам. 17 Амасія, син Йоаса, юдейський цар, жив по смерті Йоаса, сина Йоахаза, ізраїльського царя, ще 15 років. 18 Решта дій Амасії записана у літописній книзі юдейських царів. 19 Як же вчинили змову проти нього в Єрусалимі, він утік у Лахіш, але за ним послали навздогін у Лахіш і там його вбили. 20 І привезли його кіньми й по ховали в Єрусалимі коло його батьків у місті Давида. 21 Увесь народ юдейський взяв Азарію, якому було 16 років, і зробили його царем замість його батька Амасії. 22 То він відбудував Елат і повернув його Юдеї, після того, як цар спочив зо своїми батьками. 23 На п’ятнадцятому році Амасії син Йоаса, юдейського царя, став Єровоам, син Йоаса, ізраїльським царем у Самарії й царював 41 рік. 24 Він чинив те, що було Господеві не довподоби, не відступив від усіх гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля. 25 То він привернув границі Ізраїля від Хамат-входу аж до Арава-моря, за словом, що Господь, Бог Ізраїля, сказав був через свого слугу, пророка Йону, сина Амітая, з Гат-Хеферу, 26 бо Господь бачив вельми гіркі злидні Ізраїля, не було бо більш ні рабів, ні вільних, нікого, хто б допоміг Ізраїлеві. 27 Але що Господь не хотів стерти ім’я Ізраїля з-під небес, урятував його рукою Єровоама, сина Йоаса. 28 Решта дій Єровоама й усе, що він чинив, його подвиги, як воював проти Дамаску та як відвернув гнів Господній від Ізраїля, усе це записано в літописній книзі ізраїльських царів. 29 І спочив Єровоам із своїми батьками, ізраїльськими царями. На місце його став царем його син Захарія.

15. Азарія – юдейський пар 1-7; Захарія 8-12; його наступники над Ізраїлем 13-31; Йотам – юдейський цар 32-38

1 На двадцять сьомому році Єровоама, ізраїльського царя, Азарія, син Амасії, став юдейським царем. 2 Було йому 16 років, як став царем, і царював 52 роки в Єрусалимі. Мати його звалась Єхолія, з Єрусалиму. 3 Він чинив, що Господеві довподоби, у всьому він поводився, як його батько, Амасія. 4 Тільки ж узвиш не було знесено, народ і далі жертвував і кадив на узвишшях. 5 Господь покарав царя, і він був прокаженим аж до смерти, і жив в окремій кімнаті, тим часом, як Йотам, царський син, був над палацом і чинив суд для народу землі. 6 Решта дій Азарії й усе, що він чинив, записане в літописній книзі юдейських царів. 7 І спочив Азарія із своїми батьками, і поховали його коло батьків у Давидгороді. Замість нього став царем його син Йотам. 8 На тридцять восьмому році Азарії, юдейського царя, став Захарія, син Єровоама, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 6 місяців. 9 Він чинив те, що було Господеві не довподоби, як і батьки його чинили. Він не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля. 10 Шаллум, син Явеша, вчинив проти нього змову й замордував його в Ївлеамі, і став царем замість нього. 11 Решта дій Захарії записана в літописній книзі ізраїльських царів. 12 Це й було те слово, що Господь сказав був до Єгу: “Твої потомки сидітимуть на ізраїльському престолі до четвертого покоління.” Так воно й сталось. 13 Шаллум, син Явеша, став царем на тридцять дев’ятому році Уззії, юдейського царя, і царював 1 місяць у Самарії. 14 Менахем, син Гаді, вирушив із Тірци, прийшов у Самарію й замордував там Шаллума, сина Явеша, і став царем на місце його. 15 Решта дій Шаллума, змова, що він учинив, записана у літописній книзі ізраїльських царів. 16 Тоді Менахем зруйнував Тіфсах і вбив усе, що в нім і в його околицях було, починаючи від Тірци, бо не відчинила йому воріт. Він розпанахав усіх вагітних жінок. 17 На тридцять дев’ятому році Азарії, юдейського царя, Менахем, син Гаді, став царем над Ізраїлем і царював 10 років у Самарії. 18 Він чинив те, що було не довподоби Господеві; не відступив віц гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля. 19 За його часів Пул, асирійський цар, напав на край. Менахем дав Пулові 1 000 талантів срібла, щоб він державсь із ним та щоб скріпив у його руці царську владу. 20 Менахем розклав ті гроші на Ізраїля, тобто на всіх заможних людей, по 50 шеклів срібла на кожного чоловіка, щоб дати їх асирійському цареві. І відступив асирійський цар назад, не залишився більш там, у краю. 21 Решта дій Менахема й усе, що він чинив, записано у літописній книзі ізраїльських царів. 22 І спочив Менахем зо своїми батьками. Замість нього став царем його син Пекахія. 23 На п’ятдесятому році Азарії, юдейського царя, став Пекахія, син Менахема, царем над Ізраїлем у Самарії і царював 2 роки. 24 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля. 25 Його осаул Пеках, син Ремалії, вчинив проти нього змову й убив його на вежі царського палацу в Самарії, маючи при собі 50 чоловік гілеадіїв; а вбивши його, став царем на місце його. 26 Решта дій Пекахії й усе, що він чинив, записано в літописній книзі ізраїльських царів. 27 На п’ятдесят другому році Азарії, юдейського царя, став Пеках, син Ремалії, царем над Ізраїлем у Самарії і царював 20 років. 28 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля. 29 За часів Пекаха, ізраїльського царя, прийшов Тіглатпілесар, асирійський цар, і завоював Айон, Авел-Бет-Мааху, Янох, Кадеш, Хацор, Гілеад, Галилею, увесь Нафталі-край, а мешканців їхніх одвів в Асирію. 30 Осія, син Ели, вчинив змову проти Пекаха, сина Ремалії й убив його, і на місце його став царем на двадцятому році Йотама, сина Уззії. 31 Решта дій Пекаха й усе, що він чинив, записано в літописній книзі ізраїльських царів. 32 На другому році Пекаха, сина Ремалії, ізраїльського царя, став Йотам, син Уззії, юдейським царем. 33 Було йому 25 років, як став царем, і царював 16 років у Єрусалимі. Мати його звалась Єруша, дочка Цадока. 34 Він чинив те, що було Господеві довподоби; у всьому чинив так, як чинив його батько Уззія. 35 Тільки узвиш не було знесено, народ і далі жертвував і кадив на узвишшях. Це він збудував верхні ворота при Господньому храмі. 36 Решта дій Йотама й усе, що він чинив, записано в літописній книзі юдейських царів. 37 В тому часі почав Господь насилати на Юдею Рацона, арамійського царя, і Пекаха, сина Ремалії. 38 Йотам спочив зо своїми батьками, і поховали його коло його батьків, з місті Давида, його предка. Замість нього став царем його син Ахаз.

16. Ахаз – юдейський цар