Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

9. П’ята сурма 1-12; шоста сурма 13-21

1 І п’ятий ангел посурмив, і я побачив зірку, що з неба впала на землю; і дано їй ключ від колодязя безодні; 2 і вона відкрила колодязь безодні, і піднявся дим із колодязя, мов дим із печі великої; і затьмилося сонце і повітря від диму із колодязя. 3 А з диму вийшла сарана на землю і дано їй владу, як мають владу скорпіони на землі. 4 І сказано їй, щоб не шкодила траві земній, ні всякій зелені, ні всякому дереву, але тільки людям, що не мають печаті Бога на чолах своїх. 5 І дано їй, щоб не убивала їх, але щоб катувалися п’ять місяців; катування ж їх – як катування від скорпіона, коли вжалить чоловіка. 6 У ті дні шукатимуть люди смерть, та не знайдуть її; бажатимуть умерти, та втече смерть від них. 7 А виглядом сарани подібні до коней, приготованих на війну; на головах її – мов вінці, подібні до золота, лиця її, мов лиця людей; 8 мала волосся, мов волосся жінок, і зуби її, мов у левів були; 9 мала броні, мов броні з заліза, а звук від крил її, мов звук від колісниць із кіньми численними, що біжать на битву. 10 Мала хвости, ніби в скорпіонів, і жала; а в хвостах її – сила її: шкодити людям п’ять місяців. 11 І мала над собою царя, ангела безодні: ім’я його по-єврейськи «Аввадон», а по-грецьки «Аполліон». 12 Горе одно минуло. От, ідуть іще два горя після нього. 13 І шостий ангел посурмив, і я почув голос один від чотирьох рогів жертовника золотого, що перед Богом, 14 говорив до шостого ангела, який мав сурму: «Пусти чотирьох ангелів, що зв’язані при річці великій Ефраті.» 15 І випущено чотирьох ангелів, приготованих на годину і день і місяць і рік, щоб могли умертвити третину людей. 16 Число вояцтва кінноти – дві міріяди міріяд; і я чув число їх. 17 І я бачив коней у видінні і на них вершників, що мали броні вогнені і гіяцинтові і сірчані; голови коней – мов голови левів, а з рота виходив огонь і дим і сірка. 18 Трьома карами цими вбита була третина люду: огнем і димом і сіркою, що виходили з їх ротів. 19 Бо сила коней у роті їх заключена і в хвостах їх; а хвости їхні подібні до гадюк – маючи голови – і ними шкодять. 20 А решта люду, котрі не побиті карами цими, не покаялися в ділах рук своїх, щоб не поклонялися демонам та ідолам золотим і срібним і мідним, і камінним і дерев’яним, які ані бачити не в силі, ані чути, ані ходити. 21 І не покаялися в убивствах своїх, ні в чарівництвах своїх, ні в розпустах своїх, ні в крадіжах своїх.

10. Розгорнута книжка 1-8; проглинута 9-11

1 І я бачив іншого ангела – могутнього, що сходив з неба, одягнений у хмару, і райдуга над головою його, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стовпи огню; 2 і мав він у руці своїй книжечку розкриту. І поставив ногу свою праву на море, а ліву на землю, 3 і скрикнув голосом великим, мов лев рикає. Якже він скрикнув, промовили сім громів своїми голосами. 4 Коли промовили сім громів, я хотів був писати, а почув голос із неба, що казав: «Запечатай, що промовили сім громів, і цього не пиши.» 5 Ангел же, якого я бачив, що стоїть на морі і на землі, підняв руку свою праву до неба, 6 і поклявся тим, хто живе на віки вічні, хто створив небо і все на ньому, і землю і все на ній, і море і все в ньому: що часу вже не буде; 7 але в дні голосу сьомого ангела, коли має сурмити, тоді здійсниться тайна Божа, як то він благовістив своїм слугам пророкам. 8 А голос, який я чув з неба, знову заговорив зо мною і сказав: «Піди, візьми книжку, розкриту в руці ангела, що стоїть на морі і на землі.» 9 Пішов я до ангела, сказав йому дати мені ту книжку. А він каже мені: «Візьми і з’їж її; вона згірчить твій живіт, але в устах твоїх буде солодка, мов мед.» 10 І взяв я книжечку з руки ангела, і з’їв її; і була в устах моїх, мов мед, солодка; а коли з’їв її, то гірко стало в животі моїм. 11 І сказав він мені: «Ти мусиш знову пророкувати про людності і племена і язики і царів багатьох.»

11. Два свідки 1-14; сьома сурма 15-19

1 І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано «Встань і зміряй храм Божий і жертовник, і тих, що поклоняються в ньому. 2 А двір, який зовні храму, покинь і не міряй його, бо дано його поганам, і місто святе топтатимуть сорок два місяці. 3 І подам двом свідкам моїм, і пророкуватимуть тисячу двісті шістдесят днів, одягнені в веретище. 4 Ці є два дерева-оливи і два світичі, що перед Господом землі стоять. 5 І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий. 6 Ці мають владу закрити небо, щоб не йшов дощ у дні їх пророкування; і владу мають над водами – обертати їх у кров, і уражати землю всякою карою, так часто, як захочуть. 7 Коли сповнять свідчення своє, звір, що виходить із безодні, воюватиме з ними і переможе їх і вб’є їх. 8 Трупи їх – на вулиці міста великого, яке зветься духовно Содом і Єгипет, де також їхній Господь був розп’ятий. 9 І дивитимуться від людностей і племен і язиків і народів на трупи їх три з половиною днів, і не дозволять трупи їх покласти в гроби. 10 Ті, що мешкають на землі, радітимуть над ними і веселитимуться, і дари посилатимуть одні одним, бо ці два пророки мучили тих, що мешкають на землі.» 11 А після трьох днів і половини, дух життя від Бога увійшов у них, і встали на ноги свої; і страх великий напав на тих, що дивилися на них. 12 Вони ж почули голос гучний з неба, який говорив їм: «Зійдіть сюди.» І вони зійшли на небо в хмарі, і дивилися на них вороги їхні. 13 В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному. 14 Горе друге пройшло; ось, горе третє надходить скоро. 15 І сьомий ангел посурмив, і пролунали голоси могутні на небі, що говорили: «Царство світу сталося царством Господа нашого і Христа його, і він царюватиме на віки вічні.» 16 І двадцять чотири старші, що перед Богом сидять на престолах своїх, упали ниць лицями своїми і поклонилися Богу, 17 говорячи: «Дякуємо тобі, Господи, Боже Вседержителю, хто сущий і хто був, що ти узяв владу свою велику і воцарився. 18 І погани розлютувались, і приходить гнів твій і час судити мертвих і дати нагороду слугам твоїм, пророкам і святим і тим, що бояться імени твого, малим і великим, і погубити тих, які гублять землю.» 19 І відкрився храм Божий на небі, і видно було ковчег завіту його в храмі його, і настали блискавиці і голоси і громи і землетрус і град великий.

12. Видіння жінки на небі і змій 1-6; війна на небі з змієм 7-12; на землі 13-18

1 І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. 2 І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. 3 Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його – сім діядем; 4 хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. 5 І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його. 6 А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її тисячу двісті шістдесят днів. 7 І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, 8 та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. 9 І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені. 10 І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч. 11 І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти. 12 Від того веселіться, небеса, і ви, що на них живете. Горе вам, земле і море, бо спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має.»

13 І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа. 14 А жінці дано двоє крил орла великого, щоб летіла в пустиню на місце своє, де кормитиметься там за часу, часів і півчасу, далеко від лиця змія. 15 І пустив змій із пащі своєї воду, як річку, за жінкою, щоб її течією волокти. 16 І допомогла земля жінці, і розкрила земля уста свої і поглинула річку, що пустив дракон із пащі своєї. 17 І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа. 18 І став на піску моря.

13. Звір з моря – тип гонителів Церкви 1-10; звір із землі – лжепророки 11-18

1 І побачив я звіра, що виходив з моря, маючи десять рогів і сім голів, і на рогах його десять діядем, і на головах його імена блюзнірські. 2 А звір, що бачив я, був подібний до барса, ноги ж – як у ведмедя, а паща його – як паща лева. І дав йому дракон силу свою і престол свій і владу велику. 3 Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерти її загоєна. І дивувалася вся земля за звіром; 4 і поклонилися драконові, бо владу дав звірові, і поклонилися звірові, кажучи: «Хто подібний до звіра, і хто спроможний воювати з ним?» 5 Дано йому уста, що говорили великості та блюзнірства, і дано йому владу – діяти сорок два місяці. 6 І розкрив уста свої для блюзнірства проти Бога – блюзнити на ім’я його і скинію його і тих, що на небесах живуть. 7 Дано йому вести війну проти святих і перемогти їх; і дано йому владу над кожним племенем і людністю і язиком і народом. 8 Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу. 9 Як хто має ухо, нехай слухає. 10 Як хто в полон бере – сам у полон піде він; як хто мечем убиватиме, мусить сам бути мечем убитий, тут терпіння і віра святих. 11 І бачив я іншого звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов агнець, а говорив, як дракон. 12 І владою від першого звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому, в якого загоєна рана смерти. 13 Чинить знамення великі, так що й огонь зводить з неба на землю перед людьми. 14 І знаджує тих, що живуть на землі, знаменнями, котрі дано йому чинити перед звіром, кажучи тим, що живуть на землі – зробити образ звіра, який має рану від меча і живий. 15 Дано йому надати дух в образ звіра, щоб і говорив образ звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові звіра, були повбивані. 16 І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клейно на руку їхню праву або на чола їхні; 17 щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клейно, ім’я звіра або число імени його. 18 Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це – число людське, і число його 666.

14. Агнець у супроводі 1-5; ангели оповіщають час суду 6-13; жниво – іспит народів 14-20

1 І глянув я, і от – Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я його та ім’я Отця його, написане на чолах своїх. 2 І почув я голос із неба, мов голос вод багатьох і мов голос грому великого; голос, який я почув мов від гуслярів, що гуслярять на гуслах своїх. 3 І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. 4 Це ті, що з жінками не осквернилися: дівочні вони. Ті, що слідують за Агнцем, куди б не пішов. Вони викуплені з-поміж людей первістки Богу і Агнцю. 5. І в устах їхніх не знайдено омани: непорочні вони. 6 І побачив я іншого ангела, який летів на середині неба, маючи євангеліє вічне благовістити тим, що живуть на землі і всякому народові і племені і язику і людності; 7 і говорив він голосом гучним: «Пострашіться Бога і віддайте йому славу, бо приходить година суду його, і поклоніться йому, що створив небо і землю і море і джерела вод.» 8 І інший ангел – другий, слідував, говорячи: «Упав, упав Вавилон великий, що вином шаленства розпусти своєї напоїв усі народи.» 9 І інший ангел – третій, слідував за ним, говорячи голосом гучним: «Якщо хто звірові поклоняється і образові його і приймає клейно на чоло або на руку свою праву, 10 також він питиме вино пересердя Божого, зготованого нерозбавленим у чаші гніву його, і мучений буде огнем і сіркою перед ангелами святими і перед Агнцем. 11 Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і якщо хто приймає клейно імени його.» 12 Тут є терпіння святих, які додержують заповідей Божих і віри в Ісуса. 13 І почув я голос із неба, що говорив: «Напиши: Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! – говорить Дух, – нехай відпочинуть від трудів своїх бо діла їхні слідують за ними.» 14 Глянув я, і от – хмара біла, – а на хмарі сидить подібний до сина чоловічого, маючи на голові своїй вінець золотий, і в руці своїй гострий серп. 15 І ангел інший вийшов із храму, скрикнув голосом гучним до того, хто сидів на хмарі: «Пошли серп свій і жни, бо прийшла година жнив, бо достигло жниво землі.» 16 І кинув той, хто сидів на хмарі, серп свій на землю, і пожата була земля. 17 І ангел інший вийшов із храму, що на небі, маючи серп гострий. 18 І ангел інший вийшов від жертовника, маючи владу над огнем і покликнув криком великим – тому, хто мав серп гострий, кажучи: «Пошли свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його.» 19 І кинув ангел серп свій на землю і зібрав виноград землі, і кинув у велику винотоку гніву Божого. 20 І топтано винотоку за містом і вийшла кров із винотоки аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій.

15. Пісня переможців 1-4; сім кар із сімох чаш 5-8

1 Я бачив інше знамення на небі, велике і чудесне: сім ангелів, що мають сім кар останніх, бо в них довершується гнів Божий. 2 Бачив я ніби море скляне, змішане з огнем, і переможці над звіром і над образом його і над клейном його, над числом імени його, стоять на морі скляному, маючи гусла Божі. 3 І співають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, говорячи: «Великі і чудесні діла твої, Господи, Боже Вседержителю; праведні й істинні шляхи твої, царю святих 4 Хто не побоїться тебе, Господи, і не прославить імени твого? Бо ти єдиний – святий; усі народи прийдуть і поклоняться перед тобою, бо усправедливлення твої відкрились.» 5 Після цього поглянув я: відкрито храм скинії свідчення на небі, 6 і сім ангелів, що мали сім кар, вийшли з храму, одягнені в льон, чистий, яскравий, і підперезані коло грудей поясами золотими. 7 Одна з чотирьох істот подала сімом ангелам сім чаш золотих, наповнених пересердям Бога, що живе на віки вічні. 8 І сповнився храм димом від слави Бога і від сили його, і ніхто не міг увійти в храм, поки не довершилися сім кар сімох ангелів.

16. Сім чаш гніву

1 Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.» 2 І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клейно звіра і що поклонялися образові його. 3 Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі. 4 Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров. 5 І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив; 6 бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.» 7 І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.» 8 Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем. 9 І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім’я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися – віддати йому славу. 10 П’ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю, 11 і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх. 12 Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця. 13 І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби; 14 то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної – зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя. 15 Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його. 16 І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон. 17 А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!» 18 І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий! 19 І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його. 20 І зник усякий острів, і гір не знайшлося; 21 а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми.

17. Велика блудниця

1 Прийшов один із семи ангелів, котрі мали сім чаш, і говорячи зо мною, сказав мені: «Підійди, я покажу тобі засуд над блудницею великою, що сидить на водах багатьох; 2 з якою блуднили царі землі, і впивалися вином розпусти її ті, що мешкають на землі.» 3 І повів мене в пустиню, в дусі. І я побачив жінку, що сиділа на звірі багряному, повному імен блюзнірських, що мав сім голів і рогів десять. 4 Жінка одягнена була в порфіру і багряницю, і прикрашена золотом, і камінням коштовним і перлами, мавши золотий келех у руці своїй, повний мерзот і нечисти блуду її; 5 на чолі її – ім’я написано, тайна: «Вавилон великий, мати блудниць і мерзот землі.» 6 Я бачив, що жінка впилася від крови святих і від крови свідків Ісуса. І я дивувався, бачивши її, дивуванням великим. 7 І сказав мені ангел: «Чого здивувався? Я скажу тобі тайну жінки і звіра, який носить її, який має сім голів і десять рогів. 8 Звір, що ти бачив, був і немає; і вийти має з безодні і в погибель піти. І здивуються ті, що мешкають на землі, чиї імена не записані в книзі життя від заснування світу, бачачи звіра, що був і немає, і з’явиться. 9 Тут розум, що має мудрість. Сім голів – це сім гір, що жінка сидить на них, 10 і це – сім царів: п’ять упали, і один е, інший ще не прийшов, і коли прийде, недовго мусить зоставатись. 11 А звір, що був, і немає, також – восьмий він, і від числа сімох він, і в погибель іде. 12 І десять рогів, що ти бачив – це десять царів, котрі царства ще не одержали, але владу як царі на одну годину одержать із звіром. 13 Ці одну думку мають, і силу і владу свою звірові передадуть. 14 Ці проти Агнця воюватимуть, і Агнець переможе їх, бо він – Владика над владиками і Цар над царями, і ті, що з ним, вони покликані і вибрані і вірні.» 15 І говорить мені: «Води, що ти бачив, де блудниця сидить, то людності і натовпи, народи і язики. 16 Десять рогів, що ти бачив, і звір – ці зненавидять блудницю і спустошення вчинять їй і роздягнуть, і плоть її з’їдять і її спалять огнем; 17 тому що Бог поклав на їхні серця – виконати думку його, і виконати єдину думку і віддати царство їхнє звіру, поки не здійсняться слова Божі. 18 А жінка, яку ти бачив, то – город великий, що має царювання над царями землі.»

18. Вавилон – символ всякого ідолопоклонства