Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

5. Працедавці і робітники 1-6; терпимість 7-11; клятви 12; єлеепомазання 13-20

1 Нумо тепер, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. 2 Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла. 3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. 4 Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. 5 Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. 6 Ви засудили праведного й убили: він вам не противиться. 7 Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінних та весняних. 8 Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. 9 Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима. 10 Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. 11 Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя. 12 А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти. 13 Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. 14 Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, 15 і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. 16 Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. 17 Ілля був чоловік такий самий, як ми; він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. 18 Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля вродила плід свій. 19 Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне, 20 хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє.

Перше Послання Апостола Петра

1. Привіт 1-2; надія християн 3-9; передсказане спасіння 10-12; заклик до святости й любови 13-25

1 Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2 згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться! 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, 4 до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі, 5 для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу. 6 Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, 7 щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа, 8 якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, 9 осягаючи ціль вашої віри – спасіння душ ваших. 10 Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11 Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати. 12 І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати. 13 Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа. 14 Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, 15 але як той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, 16 написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.» 17 І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання 18 і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, 19 а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти, 20 передбаченого перед заснуванням світу і об’явленого, ради вас, останніми часами. 21 Ви через нього віруєте в Бога, який воскресив його з мертвих і прославив, щоб ваша віра і надія була на Бога. 22 Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем, 23 відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним. 24 Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав, 25 – а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване.

2. Християни – містична будівля 1-10; обов’язки супроти поган 11-12; супроти влади 13-17; повинності слуг 18-25

1 Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови, 2 жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння, 3 якщо ви скуштували, який Господь добрий. 4 Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого. 5 А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. 6 Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» 7 Вам, отже, що віруєте, – честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, – він став головним на углі, 8 каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені. 9 Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; 10 ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані. 11 Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють. 12 Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин. 13 Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві, 14 чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям 15 Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих. 16 Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі. 17 Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте. 18 Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим. 19 Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо. 20 Яка бо похвала страждати, коли вас б’ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо – це благодать у Бога. 21 Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; 22 той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, 23 хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; 24 він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились. 25 Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.

3. Обов’язки жінок та чоловіків 1-7; поводження з ближніми 8-12; і під час переслідування 13-22

1 Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, 2 коли побачать ваше життя у чистоті й повазі. 3 Нехай ваша окраса буде не зовнішня – заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, 4 але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом. 5 Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам, 6 як от Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань. 7 Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, – тим ваші молитви не втрачатимуть на силі. 8 Нарешті, всі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні. 9 Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення. 10 Бо хто хоче життя любити й бачити дні добрі, хай береже язик від лихого, уста від слів лукавих. 11 Хай ухиляється від зла і добро чинить, шукає миру, змагається за нього. 12 Бо очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лихо діють. 13 Та й хто вам заподіє лихо, коли ви стали ревнителями добра? 14 Бо коли і страждаєте за справедливість – ви щасливі! Їхньої погрози не бійтесь і не тривожтесь, 15 а Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію, – 16 однак, із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку. 17 Ліпше бо, – коли така вже воля Божа, – страждати, робивши добро, ніж зло творивши. 18 Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі, 19 в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці; 20 тим, що колись були неслухняні, яких очікувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ, урятувалися водою. 21 Вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хрищення, позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа, 22 який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили.

4. Не повторювати минулих гріхів 1-6; взаємна доброчинність 7-11; переслідування це іспит віри 12-19

1 Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити, 2 щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою. 3 Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів. 4 У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять. 5 Але за це вони здадуть рахунок тому, хто готов судити живих і мертвих. 6 На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом. 7 Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов. 8 Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває! 9 Будьте гостинні один до одного – без нарікання. 10 Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. 11 Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки! Амінь. 12 Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне, 13 але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились. 14 Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! 15 Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. 16 Коли ж – як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям. 17 Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті? 18 І коли праведник ледве спасеться, то грішник і безбожник де з’явиться? 19 Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі.

5. Повчання наставникам та вірним 1-7; чуйність 8-11; привіт 12-14

1 Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я – сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись: 2 Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть, 3 і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада. 4 І як з’явиться архипастир, отримаєте нев’янущий вінець слави. 5 Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать. 6 Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно. 7 Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас. 8 Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9 Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10 А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11 Йому слава й сила по віки вічні! Амінь. 12 Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте. 13 Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син. 14 Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!

Друге Послання Апостола Петра

1. Привіт 1-2; віра й чесноти 3-11; попередження вірним 12-21

1 Симон Петро, слуга й апостол Ісуса Христа, тим, які через справедливість Бога нашого і Спаса Ісуса Христа отримали, рівноцінну нашій, віру: 2 благодать вам і мир хай збільшується через спізнання Бога й Ісуса, Господа нашого! 3 Бо його Божа сила дала нам усе до життя та побожности, завдяки спізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою! 4 Завдяки їм нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюднилось у світі. 5 І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 6 у пізнанні – стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, 7 у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов. 8 Бо якщо це буде у вас, і буде у вас його багато, то воно не залишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9 А хто цього не має, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх колишніх гріхів. 10 Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання і вибрання; бо те робивши, ніколи не спотикнетеся. 11 Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. 12 Ось чому я повсякчас дбатиму, щоб пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте й утверджені в теперішній правді. 13 Вважаю за справедливе, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими попередженнями, 14 знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє, як і Господь наш Ісус Христос мені це об’явив. 15 Буду, однак, намагатися, щоб ви завжди, навіть і по моїм відході, тримали в пам’яті ці речі. 16 Не за байками бо, хитро вигаданими, йдучи, об’явили ми вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величі. 17 Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від величної слави: «Це мій син любий, якого я вподобав.» 18 І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі. 19 І маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших. 20 А насамперед знаєте, що ніяке в Письмі пророцтво не припускає особистого тлумачення. 21 Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога.

2. Лжевчителі

1 Були в народі й пророки неправдиві, як і між вами будуть учителі ложні, які введуть погубні єресі й, відрікшися Владики, що відкупив їх, наведуть на себе скору погибель. 2 Сила людей піде слідом за їхньою розбещеністю, і через них дорога правди буде зневажатися. 3 У зажерливості, оманними словами торгуватимуть вони вами; засуд на них уже здавна не бариться, і погибель не дрімає. 4 Бо коли Бог не пощадив ангелів, які були згрішили, а кинув у пекло й передав їх до темної безодні, щоб їх тримати на суд; 5 і коли він не пощадив старовинний світ, – а зберіг вісім душ, з яких був Ной, цей проповідник правди, – і навів потоп на світ безбожних; 6 і коли він, щоб дати приклад безбожникам майбутнім, міста Содом і Гомору обернув у попіл, засудив їх на загладу цілковиту; 7 коли він вирятував праведного Лота, якого пригнітала розбещена поведінка беззаконників, 8 – бо праведник, живучи між ними, мучився день-у-день бувши праведною душею, глядівши і слухавши беззаконних учинки, – 9 то Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду; 10 особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла і зневажають Всевладу. Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на величчя, 11 тоді як ангели, хоч силою і міццю більші, не виносять на них перед Господом – зневажливого осуду. 12 Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили, зневажаючи те, чого не розуміють, у тлінні своїм будуть знищені 13 і зазнають кари як відплати за несправедливість. Вони повсякденні розкоші за щастя вважають, – брудні й мерзенні, насолоджуються у своїх облудах, бенкетуючи собі з вами. 14 Очі в них сповнені перелюбом і грішать безнастанно; вони зваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерливости вправне, – діти прокляття! 15 Вони, покинувши дорогу просту, заблудили, ідуть слідом за Валаамом, сином Беора, що милувався у неправедній заплаті, 16 тож дознав докору за власний переступ: ослиця, німа, підяремна, заговорила людським голосом і спинила безум пророка. 17 Вони – джерела безводні, хмари, хуртовиною гонені. Для них приготована чорна пітьма. 18 Верзуть вони пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. 19 Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття, бо хто ким був переможений, того він і невільником став. 20 Бо коли ті, що, спізнавши Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу, а знов обплутані нею, їй улягають, то останнє їхнє гірше, ніж перше. 21 Ліпше було б їм дороги справедливости не спізнати, аніж, спізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді. 22 З ними трапилося те, про що приповідка влучно каже: «Пес повернувся до своєї блювотини», або: «Свиня, вимита, качається у грязюці.»

3. Другий прихід Христа 1-10; нове небо і земля 11-16; закінчення 17-18

1 Це, любі, друге вже послання я вам пишу. В них попередженням я розбуджую у вас здорову думку, 2 щоб ви пригадували ті слова, що їх святі пророки були наперед сказали, та заповідь ваших апостолів, заповідь Господа і Спаса. 3 Насамперед затямте собі те, що за останніх днів прийдуть із насмішками глузливці, які житимуть у своїх похотях 4 і говоритимуть: «Де той обіцяний його прихід? Відколи бо батьки поснули, все перебуває так, як було на початку сотворення.» 5 Скрите перед ними, – бо самі того хочуть, – що небо було здавна, і що земля з води постала й через воду, словом Божим, 6 тим то тодішній світ і загинув, затоплений водою. 7 Нинішнє ж небо й земля, заховані тим самим словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі безбожних людей. 8 Одне нехай не буде заховане від вас, о любі: що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день. 9 Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння. 10 День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде, первні, розпалені, розтопляться, і земля з ділами, що на ній, розпадеться. 11 І коли так усе це має розпастися, якими ж слід вам бути святими у всім вашім житті та в побожності, 12 очікуючи і прискорюючи день Божого приходу, коли небо, палаюче, розтане і первні, розпалені, розтопляться! 13 Нового ж неба й землі нової, згідно з його обіцянкою, очікуємо ми, в яких справедливість перебуває. 14 Тому, любі, очікуючи цього, старайтеся, щоб він знайшов вас безплямних і бездоганних у мирі. 15 Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння, як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, 16 що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель. 17 Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности; 18 але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа: йому слава і тепер, і по день вічний! Амінь.