Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

Перше Послання Йоана Богослова

1. Йоан – очевидний свідок Богочоловіка 1-4; Бог – світло 5-7; визнання гріхів 8-10

1 Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – 2 а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – 3 що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. 4 І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна. 5 А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає. 6 Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. 7 А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха. 8 Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. 9 Якже ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. 10 Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.

2. Любов – давня й нова заповідь

1 Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. 2 Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу. 3 З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо. 4 Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. 5 А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому. 6 Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився. 7 Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – слово, що ви чули. 8 Проте, нову заповідь пишу, – це правдиве в вас і в ньому, – бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. 9 Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. 10 Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. 11 Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі. 12 Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени. 13 Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. 14 Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. 15 Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; 16 бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу. 17 А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки. 18 Дітоньки, остання це година! І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало, то з цього пізнаємо, що остання година настала. 19 З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були, – бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. 20 Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. 21 Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. 22 Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. 23 Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. 24 Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. 25 Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне. 26 Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. 27 А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому. 28. Отож, дітоньки, перебувайте в ньому, щоб, як з’явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед ним під час його приходу. 29. Коли ви знаєте, що він праведний, то знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.

3. Діти Божі не повинні грішити 1-10; братолюбство 11-24

1 Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав. 2 Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є. 3 І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий. 4 Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня. 5 Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема. 6 Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав. 7 Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він – праведний. 8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. 9 Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. 10 З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. 11 Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, 12 а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його – справедливі. 13 Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. 14 Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває. 15 Кожен, хто ненавидить брата свого, – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б. 16 З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. 17 Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? 18 Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою. 19 З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше; 20 коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає. 21 Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір’я перед Богом, 22 і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне. 23 А ось його заповідь: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. 24 Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.

4. Дух правди й омани 1-6; мотив братолюбства – любов Божа 7-16; ознаки любови 17-21

1 Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ. 2 З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. 3 А кожен дух, що не визнає Ісуса, – той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі. 4 Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі. 5 Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає. 6 Ми – від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани. 7 Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. 8 Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов. 9 Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього. 10 Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші. 11 Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. 12 Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. 13 Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. 14 І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина – Спаса світу. 15 Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. 16 Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. 17 Любов у нас звершується в тому, що ми маємо довір’я в день суду, бо як він є, так і ми в цьому світі. 18 Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові. 19 Ми любимо, бо він перший полюбив нас. 20 Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21 І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.»

5. Віра ваша – перемога світу 1-13; молитва за грішників 14-17; заключення 18-21

1 Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. 2 З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. 3 Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. 4 Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. 5 А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? 6 Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; 7 бо троє свідчать: 8 Дух, вода і кров, і оті троє – водно. 9 Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. 10 Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. 11 І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. 12 Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. 13 Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого. 14 І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. 15 І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили. 16 Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися. 17 Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти. 18 Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає. 19 Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. 20 Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне. 21 Дітоньки, бережіться ідолів!

Друге Послання Йоана Богослова

1. Привіт 1-3; братолюбство 4-6; єретика оминати 7-11; привіт 12-13

1 Старший – вибраній пані та її дітям, що їх я люблю у правді і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, 2 задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами. 3 Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові. 4 Я зрадів вельми, що знайшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли. 5 І тепер прошу тебе, пані, не щоб я нову заповідь тобі писав, а ту, що маємо від початку: любімо одні одних! 6 Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. А заповідь ця, як ви то чули від початку: щоб ви в любові жили. 7 Багато бо спокусників поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Той то є спокусник і антихрист. 8 Зважайте ж на себе, щоб не втратити те, що ми заробили, а прийняти повну нагороду. 9 Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має. 10 Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. 11 Бо хто його вітає, той бере участь у його лихих вчинках. 12 Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюсь прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна. 13 Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної.

Третє Послання Йоана Богослова

1. Привіт і похвала Ґаєві 1-8; лукавий Діотреф 9-10; добрий Димитрій 11-12; привіт 13-15.

1 Старший – улюбленому Ґаєві, якого люблю у правді. 2 Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим, так, як і душі твоїй ведеться добре. 3 Я дуже був зрадів, коли прийшли брати і засвідчили про твою правду: як ти живеш у правді. 4 Більшої радости не маю від тієї, як довідатися, що мої діти живуть у правді. 5 Любий, ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів, зосібна ж для чужинців. 6 Вони свідчили про твою любов перед Церквою. Ти добре зробиш, коли вирядиш їх, як це Богові вгодно. 7 Вони бо вийшли імени його ради, нічого не бравши від поган. 8 Отож, ми мусимо таких приймати, щоб були співробітниками правді. 9 Я писав до Церкви, але Діотреф, що прагне у них бути першим, нас не приймає. 10 Тому, як прийду, згадаю про його вчинки, що він робить, виговорюючи на нас лихі слова. Та цього йому не досить: він і сам братів не приймає, і боронить тим, які хочуть приймати, і з Церкви виганяє. 11 Любий, наслідуй не зло, а добро. Хто добро чинить, той від Бога. Хто чинить зло, той не бачив Бога. 12 А про Димитрія всі свідчать, навіть і сама правда. І ми теж свідчимо й те знаємо, що наше свідоцтво вірне. 13 Чимало мав я тобі написати, але не хочу писати чорнилом та пером; 14 надіюсь незабаром побачитися з тобою, то й поговоримо собі усно. 15 Мир тобі! Вітають тебе друзі. Вітай друзів пойменно.

Послання Апостола Юди

1. Привіт 1-2; лжевчителі 3-7; їхня гординя і розбещеність 8-16; пересторога 17-25

1 Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові: 2 хай милосердя, мир і любов вам примножиться! 3 Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. 4 Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа. 5 Я хочу нагадати вам, – хоч знаєте все, – що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували. 6 І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. 7 Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, – які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, – лежать як приклад, скарані вічним вогнем. 8 Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя. 9 І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», – 10 то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, – те їх погубляє. 11 Горе їм, бо вони пішли дорогою Каїна і, на відплату, потрапили в обман Валаама й у бунті Корея загинули. 12 Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням; 13 люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява збережена повіки. 14 Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, 15 щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні.» 16 Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають; уста ж їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи. 17 Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18 які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних.» 19 Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу. 20 Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, 21 бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22 Тих, що вагаються, старайтеся переконати; 23 інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом. 24 Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості, 25 єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь.