Розділ «Тема 16. Сучасні нетрадиційні релігії»

5. Група дотримується апокаліптичного погляду на світ. Члени організації можуть відмовлятися від власного майна на користь організації і змінюють місце проживання.

6. Заохочується відмова від калорійної їжі та сну під приводом духовних вправ.

7. Застосовується техніка контролю за поведінкою новонавер-нених, що називається релігійною дисципліною. Спочатку новачки потрапляють під груповий тиск "бомбардування любов' ю" - обійми, групові заходи, усміхнені обличчя. З часом нікого не залишають наодинці, завантажуючи сприйняття, зір та слух.

Секта є згуртованим колективом, натхненним груповими цілями. Вступивши до нього, новачок відчуває себе начебто часткою "загальної" справи, позбавляється почуття самотності. Секти, релігійні організації рекламуються як оазиси "справжньої людяності", прообрази майбутнього колективізму. Лише в них, за словами керівників сект, можна знайти справжню любов, жертовність, зустріти рідних людей, тому що йдеться не про церкву, а про "справжню сім' ю" на чолі з суворим, але турботливим і всесильним "батьком" або, як у варіанті з "Білим Братством", матір' ю "Марією Деві-Христос".

Такі заклики приваблюють юнаків і дівчат, у яких, можливо, не склалися стосунки з батьками, які мають проблеми у навчанні не знаходять підтримки в оточуючому їх середовищі. Традиційні релігії із застиглою догматикою і консервативною структурою не завжди плідно протистоять динамічним "пророкам", чутливим до змін у масових настроях. "Месіанський бізнес" має переваги, він не передбачає академічної освіти, дипломів визнаних навчальних і наукових центрів, а дає чималі фінансові прибутки і владу над людьми.

Реклама нових нетрадиційних вірувань поєднується з відпрацьованою системою вербування, яка спирається на техніку "першого контакту". Комунікабельні і підготовлені члени організації прагнуть зав'язати знайомства на вулицях, на вокзалах, у студентських гуртожитках, навіть проводячи масові розважальні заходи (шоу, дискотеки). Вміло викликаючи співрозмовника на відверту розмову про його сумніви і тривоги, вони ненав' язливо, м' яко розповідають йому про перебування у своїй общині, запрошують на молитовні збори чи лекцію.

Як тільки людина, зворушена першою зустріччю, долучається до життя общини, вона потрапляє у світ особливих стосунків. За рекламним образом "справжнього батька" проступають риси диктатора. Деспотизм має загальний характер, закріплюється внутрішнім розпорядком, системою репресивних заходів. Прагнучи забезпечити абсолютний вплив, лідери харизматичних сект роблять все, щоб ізолювати членів організації фізично і духовно від зовнішнього світу, відвернути від колишніх цінностей, нейтралізувати особистісне самоусвідомлення. Це відбувається за насиченою програмою колективних заходів, яка передбачає "семінари", колективні молитви і співбесіди, повторення одних і тих же гімнів, зазубрювання біблійних текстів, ритуальні механічні дії, втручання навіть в інтимні стосунки, регламентування почуттів взаємної симпатії, права обирати друзів і коханих поза межами общини. Можна констатувати ситуацію маніпулювання свідомістю готових до цього індивідів. Девіз: "Не думай! Хто покладається на власний розум - потрапить у біду" підміняє свідомість соціально розвинутої людини свідомістю дитини, яка не має проблем, тому що за неї рішення приймають старші, які захистять її чи покарають. Депрограматори (фахівці-психологи, які працюють з людьми після їхнього перебування в тоталітарних сектах) стверджують, що інколи людина перетворюється на рослину, соціального інваліда, і пропонують два шляхи виходу із таких сект:

1. Депрограмування проявляється у тому, що, як правило, рідні силоміць забирають адепта із секти й ізолюють. Цей спосіб, на думку фахівців, малоефективний і завершується поверненням у секту.

2. Консультування про вихід - більш ефективний, але тривалий спосіб. Полягає у тому, що адепту дається інформація і право самому прийняти рішення про вихід із секти чи перебування у ній.

Про що б не говорили наставники нових релігійних організацій, їхні проповіді врешті-решт зводяться до передрікання вселенської катастрофи і претензії на спасіння душ. Нові месії, оточуючи себе ореолом виключності, часто мотивуються прагненнями роз поряд-жатися чужими долями і задовольняти честолюбство. За проектами порятунку цивілізації, поширення "нової моралі" та нового релігійного досвіду часто ховається банальне бажання нових спа-сителів збагатитися і трагедія родини, батьків, які втрачають зв' я-зок і розуміння зі своїми дітьми.

Звертаємо увагу на характеристику деяких нових релігій, поширених за межами України.

Церква уніфікації

Її засновник і керівник - Сен-Мьон Мун. Церква уніфікації (мунізм) має прибічників у 125 країнах світу. У США навіть з' явився термін "феномен Муна". Етнічний кореєць з кримінальним минулим прибув у 1973 р. в США не як звичайний емігрант, а як, за його словами, "божественний посланець", засновник Асоціації святого духу для уніфікації світового християнства (скорочено Церква уніфікації). Новоявлений пророк виступав автором Завершеного заповіту, який підводив підсумок Старому і Новому заповіту, надто вільно трактуючи при цьому Біблію.

Згідно з ученням Муна, люди - божі, але недосконалі творіння. Причиною їх недосконалості є гріх Єви. Подібно до Адама і Єви, Христос ("другий Адам") був народжений безгрішним. Його місія полягала у тому, щоб у шлюбі із земною жінкою народити "досконалих", очищених від гріха дітей. Але Ісус був "зраджений" своїм народом (тут Мун виступає антисемітом) і розіп' ятий. "Третій Адам", або новий "Христос нового пришестя", за Муном, мав з'явитися у 80-х роках ХХ ст., щоб об'єднати народи. Керівництво Церкви уніфікації не стверджує, що йдеться саме про Муна, офіційна точка зору така: "Мун прокладає шлях месії і, можливо, доведе, що сам ним є". Мун вказує на зрече-ність і занепад світу. Всю теологію Муна пронизує інтерес до інтимних стосунків біблійних персонажів, до проблем "чистоти крові" наступних поколінь. Згодом ідея "очищення крові" стала рекламуватися як провіденційна мета людства і головний інструмент "порятунку", можливого лише у межах "Справжньої сім' ї".

Як не дивно, це брутальне тлумачення Святого письма мало успіх у духовних пошуках багатьох тисяч молодих людей. Подружжя Мунів проголошувалося справжніми батьками. Теза муні-тів: "Ми сім'я, ставимося як дочки і сини до наших Справжніх батьків". Врятуватися, навчає Церква, можуть тільки члени Справжньої сім'ї. Сумісність подружніх пар може визначити тільки Мун, організовуючи масові весілля, схожі на військові паради (наприклад, 1982 р., Нью-Йорк, масове вінчання 2075 пар, деякі молодята вперше бачили один одного і могли спілкуватися через перекладача). Церква уніфікації широко використовує працю своїх "дітей" за мізерну плату, муніти "працюють" на вулицях жебраками, поповнюючи скарбницю церкви. На теренах України Церква уніфікації заявила про себе, але широких лав прихильників не набула.

Діти Бога (The Family) - один з найбільш відомих релігійних культів і, в певному аспекті, найбільш типовий. Засновник і керівник організації Діти бога Девід Берг, у минулому баптистський проповідник, працівник телебачення і власник бару. То були бурхливі 70-ті роки "хіппі". Берг почав працювати з релігійними дисидентами, в основному з наркоманами, створивши комуну під назвою "Підлітки для Христа", "Революціонери заради Христа", "Діти бога". Остання закріпилася і стала остаточною. Берг пішов протореним шляхом, заявивши про "вище" послання, суть якого така: Зло оволоділо світом і спокушає людей матеріальними цінностями, аби відвернути від Христа. Всі, хто не приєднається до Дітей бога, загине. Вищим принципом буття, життя і віри Берг проголосив універсальну любов. Якщо ви полюбите Бога, Бог любитиме вас, якщо ви любите інших, то проявляєте до них божественну любов і тим самим виражаєте любов Богу. Далі Берг пропонує радикально новаторську ідею в поясненні божественної любові, переводячи її у площину "вільної любові".

Діти бога представляють типовий культ з характерним для нього деспотизмом, відпрацьованою процедурою рекрутування новобранців. Берг оголосив себе єдиним "месією" і "рятівником людства". Всі "діти", за винятком неповнолітніх, мали жити в колонії, передавши їй своє майно. Новонавернені приймають нові - "біблійні" імена, колишні залишаються відомі тільки пасторам. Новачки повинні розірвати зв'язки з родиною, віддаючи себе інтересам "справи", беручи участь в обов'язкових групових заходах, "працюючи" на вулиці. Проти Берга неодноразово висувалися звинувачення, але до відповідальності він так і не притягався, а організація заснувала свої філії в Європі.

Рух Харе Крішна (офіційна назва - Міжнародна організація Харе Крішна) виникає на основі індуїзму. Його поява обумовлена характерним для сучасних західних настроїв "поворотом до Сходу". Однією з особливостей індуїзму є всеохопленість сфер людського існування: фізичного здоров'я, психологічного стану, моральних орієнтацій. Він імпонував і стурбованим чи то безсонням, чи то зайвою вагою, і пропащим наркоманам та алкоголікам, і богемним натурам. Два основні мотиви забезпечили увагу американців до східних релігійних доктрин. По-перше, піклування про здоров' я на основі дієти, дихання, фізичних вправ, методів психічного контролю і психотерапевтичних процедур, по-друге - пошук надійних духовних цінностей, розуміння внутрішнього світу і власного "я". Деякі крішнаїти виступають проти визнання їхньої організації "новою релігією", наполягаючи на давності традиції, що бере початок від Крішни.

Започаткував Рух Харе Крішна Абхей Саран Бгактіведанта Прабхупада, прибувши з Індії в США у 1965 році. Відомо, що після прибуття у Нью-Йорк його запросили на прийом місцеві індуїстські проповідники і запропонували єдиний, на їх погляд, шанс завоювання прихильників серед американців - європейський одяг, вживання м' яса (відмова від вегетаріанства), респектабельний за місцевими стандартами вигляд. Як свідчить історія, Бгактіведанта знехтував порадами, повернувся в свою халупу і продовжував сповідувати аскетично-чернецький спосіб життя і шлях здобуття вищої істини в період виникнення і поширення молодіжної контркультури, в часи духовної смути, наркотиків, хіпі. "Спаситель" із Індії апелював до іншобутійних цінностей і здобув армію прихильників.

Серед крішнаїтів переважали і переважають, як правило, молоді люди, у чомусь зневірені, соціально дезорієнтовані. Віровчення ґрунтується на апокаліптичному баченні майбутнього (час богині Калі - в індуїстському пантеоні, богиня відплати): занепад духовності, культурних цінностей, панування блюзнірства і "демонічних начал". Обов' язок послідовників Крішни - поклонінню йому як "верховній особистості господа", постійне духовне удосконалення, пізнання "вищої істини", наближення до божественного, трансцендентного світу, набуття "свідомості Крішни". Крішна - вищий бог, такий самий, а то й могутніший за Єгову, Христа, Аллаха, Будду. Він - творець життя, першопричина усього існуючого, єдине джерело, квінтессенція мудрості. Шлях богопізнання - бгакті - йога - екстатична, емоційна любов до божества, спрямована на досягнення єдності з Богом, здатності проникати в нематеріальний світ, яка викликає любов і милість Крішни. Сенс життя кришнаїта - зрозуміти Крішну і відродити з ним свій зв' язок. Кінцева мета "духовного вдосконалення" у тому, щоб душа людини злилася з божественним, нематеріальним світом і піднялася на "духовне небо", де здобула вічне блаженство. Для людини в свідомості Крішни матеріальний світ з його неминучими стражданнями є незначним. Живучи в матеріальному світі, треба діяти антиматеріально, тобто звільнити свій розум від матеріального тяжіння, загасити у собі вогонь земних бажань і почуттів - радості, горя, заздрості, навіть любові. Мета - розум і почуття підкорити Крішні, основна крішнаїтська формула саморе-алізації звучить так: "Я - чистий дух. Я - не тіло". Звідси висновок про те, що всі задоволення - трансцендентні, а не матеріальні, всі насолоди - в Крішні.