Розвиток здібностей та їх рівні

Загальна психологія

Ненадійність та неоднозначність результатів одержаних даних наочно виступає в дослідженнях впливу спадковості та середовища, проведеного згідно з програмою психологами Стенфордського та Чиказького університетів на чолі з Терменом та Фріменом. Предметом вивчення був вплив на обдарованість низки чинників, до яких у першу чергу належать: роль спадковості (порівняння братів та сестер, близнят), расові особливості, вплив соціального середовища (вплив виховання в будинках для сиріт, шкільне навчання, спеціальне тренування). Матеріал був зібраний колосальний, але його результати виявилися досить суперечливими. Власне не тільки "чиказьке" дослідження Фрімена, але й "стенфордська" праця Брукса виявили зміну коефіцієнта обдарованості. Інтерпретуючи результати роботи, Термен та Уіппл визнали їх такими, що підтвердили гіпотезу про основне значення для розвитку обдарованості спадковості та про стійкість показників обдарованості. Навпаки, Фрімен дійшов висновку про переважаюче значення умов, а саме виховання в сім'ї. До цього ж висновку приєднався і шерег інших авторів. Разом з тим визнання ролі соціального чинника досить часто носило реакційний характер, оскільки деякі психологи намагалися довести (Термен, Біне), що обдарованість дітей робочого класу нижча за обдарованість дітей панівних класів.

Таким чином, обдарованість часто розглядалася як незмінна передумова, а не як змінний результат розвитку. У тестовій діагностиці при оцінці результатів обстеження її розглядали незалежно від умов розвитку. Більше того, учення про обдарованість, про здібності людини перетворювалося у вчення про верхню межу розвитку. Поняття обдарованості зводилося до фатальної зумовленості долі дітей, їх приреченості, що стосувалося вихідців із "нижчих" класів. Але, як нам відомо, геніальний російський учений М.В. Ломоносов був сином селянина — рибалки; Фарадей, основоположник сучасного вчення про електрику, був сином коваля; великий математик Гаус - сином ремісника; Рембрандт -сином мірошника; Шопен - бухгалтера; Шуберт - учителя. І цей ряд можна продовжити.

Таким чином, розуміння природи обдарованості виступає великою соціально-психологічною проблемою, оскільки, реалізуючись у відповідній діяльності, хист, здібності не тільки виявляються, але й формуються, тому від суспільних умов залежить і розвиток самої обдарованості.

Наступний рівень розвитку здібностей - талант. Слово "талант" зустрічається ще в Біблії, де має значення міри срібла, яку ледачий раб отримав від господаря за час його відсутності, зарив у землю замість того, щоб пустити в обіг та отримати прибуток (звідси вислів "зарити свій талант у землю").

Нині під талантом розуміють високий рівень розвитку спеціальних здібностей (музичних, літературних та ін.). Діяльність талановитої людини відрізняється принциповою новизною, оригінальністю підходу.

Відзначимо, що талант - це певне поєднання здібностей, їх сукупність. Окремо взята, ізольована здібність не може бути аналогом таланту, навіть якщо вона й досягла дуже високого рівня розвитку та яскраво виражена. Наприклад, серед видатних талантів можна знайти багато людей, які мали феноменальну пам'ять (О.С.Пушкін, О.М.Толстой, І.І. Левітан, М.М. Ге, С.В. Рахманінов, О.В.Суворов, Г. Доре, В. Моцарт та ін.). Але можна назвати набагато більше не менш відомих талановитих людей, які, навпаки, мали погану пам'ять. Це пов'язане з тим, що у творчій діяльності людська пам'ять - це лише один із чинників, який забезпечує її успішність. Але результати не можуть бути досягнуті без гнучкості розуму, багатої фантазії, сильної волі, глибокої зацікавленості, високої продуктивності розумової діяльності тощо. Важливу роль у творчій діяльності відіграють моменти особливого піднесення, так званий стан натхнення. Адже його не випадково називають невід'ємною складовою таланту. Натхнення передбачає колосальне зосередження уваги, мобілізацію пам'яті, уяви та мислення на розв'язання якоїсь глобальної проблеми у науковій, художній або технічній творчості.

Талант у сукупності його загальних та спеціальних якостей -це лише передумова майстерності, але ще далеко не сама майстерність. Для того, щоб стати майстром (тобто досягти досконалості у здійсненні конкретної діяльності, професії), треба багато трудитися. Талант не звільняє від праці, а передбачає велику, важку, титанічну працю. Особистості, які в очах всього людства були талантами (О.М.Толстой, М. Реріх, О.Бальзак, І. Левітан та ін.), усі без винятку - гіганти праці. Тільки завдяки їй вони змогли досягти високого рівня майстерності, всесвітньої слави. Саме в процесі праці накопичується життєвий досвід, необхідний комплекс умінь та навичок, без яких творчість неможлива.

Найвищий рівень розвитку здібностей називають геніальністю. Про геніальність кажуть тоді, коли творчі досягнення людини складають цілу епоху в житті суспільства, розвитку культури. Геніальних людей дуже мало. Прийнято вважати, що за всю п'ятитисячну історію цивілізації їх було не більше 400 осіб. Високий рівень обдарованості, який характеризує генія, неминуче пов'язаний із незвичайністю в різних галузях діяльності. Серед геніїв, які досягли подібного універсалізму, можна назвати Арістотеля, Леонардо да Вінчі, Р. Декарта, Г. Лейбніца, М.В.Ломоносова. Наприклад, М.В.Ломоносов досягнув видатних успіхів у різних галузях знань: хімії, астрономії, математиці і водночас був художником, літератором, чудово знав поезію. Але це не означає, що всі індивідуальні якості генія розвинені однаковою мірою. Геніальність, як правило, має свій "профіль", певна сторона в ній домінує, певні здібності виявляються яскравіше.

Розвиток здібностей у дітей здійснюється в процесі виховання та навчання. Здібності дитини формуються завдяки оволодінню ними змістом матеріальної та духовної культури, науки, техніки, мистецтва, які засвоює підростаюча особистість у процесі навчання.

Первинний етап розвитку здібностей пов'язаний із дозріванням необхідних для неї органічних структур або з формуванням на їх основі необхідних функціональних органів. Як правило, це відбувається в період від народження до шести — семи років. На цьому етапі відбувається вдосконалення роботи всіх аналізаторів, розвиток та функціональне диференціювання окремих ділянок кори головного мозку. Це створює сприятливі умови для початку формування та розвитку в дитини загальних здібностей, певний рівень яких виступає передумовою для наступного розвитку спеціальних здібностей.

Водночас починається становлення та розвиток спеціальних здібностей, які найяскравіше виявляються в молодших та середніх класах. На початкових етапах розвитку спеціальних здібностей сприяють різні дитячі ігри, пізніше суттєво впливає навчальна та трудова діяльність.

Головне правило розвитку здібностей людини С.Л.Рубінштейн сформулював так: "Розвиток здібностей здійснюється по спіралі: реалізація можливості, яка являє собою здібність одного рівня, відкриває нові можливості для подальшого розвитку здібностей вищого рівня. Обдарованість людини визначається діапазоном нових можливостей, який відкриває реалізація наявних можливостей".


Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія» автора Павелків Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток здібностей та їх рівні“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ

  • Рефлекторний характер психіки

  • Завдання сучасної психології

  • Галузі психології

  • Методи психології

  • Організаційні методи

  • Метод експерименту

  • Метод аналізу продуктів діяльності

  • Тестування

  • Тема 3 ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХІКИ

  • Розвиток психіки у хребетних тварин

  • Особливості психічної ДІЯЛЬНОСТІ вищих тварин

  • Походження та розвиток свідомості людини

  • Свідомість та несвідоме

  • Тема 4 МОЗОК І ПСИХІКА

  • Мозок як фізіологічний орган

  • Мозок як орган психіки

  • Співвідношення психічних і фізіологічних процесів та явищ

  • Тема 5 Діяльність

  • Види діяльності

  • Будова діяльності людини

  • Знання, уміння та навички

  • Тема 6 ОСОБИСТІСТЬ

  • Теорії особистості

  • Біхевіористський підхід.

  • Особистість у культурно-історичній теорії Л.С.Виготського.

  • Взаємозв'язок біологічного та соціального в особистості

  • Структура особистості

  • Мотиваційно-потребнісна сфера особистості

  • Спрямованість особистості

  • Формування та розвиток особистості в онтогенезі

  • ПІЗНАВАЛЬНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

  • Теорії уваги

  • Види уваги

  • Властивості уваги

  • Розвиток уваги

  • Тема 2 ВІДЧУТТЯ

  • Фізіологічні основи відчуттів

  • Загальні властивості відчуттів

  • Явище адаптації

  • Тема 3 СПРИЙМАННЯ

  • Фізіологічні основи сприймання

  • Класифікація сприймань

  • Сприймання руху.

  • Ілюзії сприймання

  • "Ціле" і "частина"

  • Перебільшення гострих кутів

  • Портретні ілюзії

  • Тема 4 ПАМ'ЯТЬ

  • Види пам'яті

  • Характеристики пам'яті

  • Індивідуальні особливості пам'яті та її розвиток

  • Тема 5 МИСЛЕННЯ

  • Головні характеристики мислення

  • Передумови виникнення мислення у філо- та онтогенезі

  • Форми мислення

  • Мислення як процес розв'язання задач

  • Види мислення

  • Індивідуальні особливості мислення

  • Методи моделювання творчої діяльності та формування творчого мислення

  • Тема 6 МОВЛЕННЯ

  • Історичний розвиток мовлення та його основні функції

  • Фізіологічні механізми мовлення

  • Види мовлення та їх характеристика

  • Розвиток мовлення в дітей

  • Тема 7 УЯВА

  • Фізіологічні механізми уяви

  • Типи уяви

  • Психологічні механізми уяви

  • ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

  • Функції емоцій та почуттів

  • Вияв емоцій та почуттів

  • Форми переживання почуттів

  • Характеристика вищих почуттів

  • Формування емоцій та почуттів

  • Тема 2 ВОЛЯ

  • Природа волі

  • Характеристика вольових дій

  • Вольові якості особистості

  • Розвиток та виховання вольової активності людини

  • ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

  • Тема 2 ХАРАКТЕР

  • Риси характеру

  • Характер і темперамент

  • Формування характеру

  • Тема 3 ЗДІБНОСТІ

  • Здібності та задатки. Природа здібностей

  • Види здібностей

  • Структура здібностей

  • Розвиток здібностей та їх рівні