Індивідуальні інтерв 'ю, як правило, є вільними, нестандартизованими. Головна їх мета — вивчення особистісних характеристик даної особистості. Цей вид інтерв'ю поділяють на клінічні, глибинні, фокусовані. Клінічні інтерв'ю спрямовані на виявлення акцентуацій особистості, пошук стресогенних чинників, причин негативних психічних станів тощо. Глибинні інтерв'ю — на з'ясування подій і переживань опитуваного в минулому, що знаходиться в глибинах його пам'яті. Фокусоване інтерв'ю концентрує увагу опитуваного на конкретній життєвій події, проблемі, які мають для нього значення.
Групові інтерв'ю проводяться одночасно з усією групою, у напіввільній формі, передбачають проведення групової дискусії з певного кола питань. Індивідуальні думки членів групи при висловлюванні їх у групі можуть бути значно викривлені в силу конформізму, групової солідарності, під впливом лідера тощо. Тому доцільним є поєднання індивідуального та групового інтерв'ю.
Масові інтерв'ю призначені для дослідження масових явищ; громадської думки, настроїв, соціальної напруженості тощо. Е.Ноель визначає такий вид інтерв'ю як „усне стандартизоване опитування людей, відібраних за статистичною ознакою", заздалегідь запрограмоване до деталей опитування „за схемою", хоча для самих опитуваних воно може сприйматися як „жива, приватна і досить невимушена в силу анонімності бесіда". Масове інтерв'ю максимально формалізоване. Стандартизація стосується не тільки послідовності і формулювання запитань, але й можливих варіантів відповідей.
Велике значення для проведення усного опитування має вміння фіксувати інформацію. Одним із вирішальних чинників, який дає можливість досліднику глибше зрозуміти опитуваного, є дослівна фіксація відповідей. При цьому використання магнітофона небажане, оскільки це сковує дії респондента і позначається на щирості його відповідей.
Широко вживаним є й метод письмового опитування — анкетування, яке здійснюється за допомогою структурно організованих опитувальників (анкет). При цьому дослідник має змогу одночасно опитати будь-яку кількість осіб. Інша його перевага полягає у порівняно легкій статистичній обробці зібраного матеріалу.
Проте дослідникові слід пам'ятати, що складання анкети — процес досить складний і вимагає певного рівня професійної підготовки.
Необхідно враховувати і специфіку письмового опитування. Технологія в цьому разі така. На першій сторінці анкети вказується організація, яка проводить опитування. Далі йде вступ — звернення до опитуваного, де зазначаються цілі дослідження, пояснюється, чому опитуваний повинен відповісти на запитання анкети. Враховуючи, що анкетування здебільшого проводиться анонімно, це звернення має бути лаконічним і ввічливим. У кінці анкетного бланка завжди висловлюється подяка опитуваному.
Перед складанням анкети потрібно добре продумати форму запитань. Залежно від розв'язуваних завдань запитання можуть бути відкриті і закриті. Запитання називається закритим, якщо у його формулюванні міститься перелік можливих варіантів відповідей або дихотомічна форма відповідей (так, ні). Відкриті ж запитання передбачають, що відповіді даватимуться респондентом у вільній формі.
За змістом запитання поділяються на оцінні (про мотиви, оцінки, думки) та фактологічні (про факти дійсності).
Крім того, запитання розрізняються за способом інтерпретації і можуть бути поставлені прямо чи непрямо. Пряме запитання формулюється в особовій формі і спрямоване на одержання безпосередньої інформації. Непрямі запитання висловлюються у безособовій формі й використовуються під час вивчення інтимних сторін життя опитуваного.
Коли складається анкета, необхідно дотримуватися таких загальних правил:
• набір запитань має бути логічно узгоджений із головною проблемою дослідження і становити певним чином організовану послідовність;
• формулювання запитань повинні бути ясними і чіткими, а текст запитань зрозумілим респонденту, відповідати рівню його знань і освіченості;
• формулювати запитання слід так, щоб забезпечити правдивість відповідей;
• до анкети включаються найсуттєвіші запитання, відповіді на які дослідник може одержати лише шляхом анкетування;
• запитання повинні викликати інтерес респондентів, стимулювати їхнє бажання відповідати (тому на початку слід ставити простіші запитання, поступово переходячи до складніших).
Розміщені одне за одним запитання утворюють певну структуру опитувальника анкети або інтерв'ю. У цій структурі можна виділити три великі блоки. Перший — вступна частина, у якій міститься звернення до опитуваного, мета опитування, відзначається його анонімність, спосіб заповнення анкети.
Основна частина - найбільша за обсягом, містить запитання, які розкривають проблему дослідження. Третя частина опитувальника містить соціально-демографічні дані респондента, що дає змогу при наступній обробці інформації виявити причинно — наслідкові зв'язки між відповідями респондента і соціально-демографічними параметрами (вік, стать, сімейний стан, фінансове положення тощо).
Опитування експертів відрізняється від інших видів опитування рівнем компетентності опитуваних у проблемі, а також процедурними моментами, пов'язаними з відбором експертів і аналізом одержаної інформації. Експертне опитування має особливу значущість як один із способів перевірки валідності методик, а також у прогнозуванні масових явищ.
Перед застосуванням анкети варто перевірити її на придатність відповідно до мети дослідження. Для цього проводиться пілотажне дослідження, у ході якого уточнюються і, якщо виникає потреба, переформульовуються запитання. Результати опитування повинні бути надійними і обґрунтованими. Одним із способів перевірки надійності анкети є повторне проведення анкетування через якийсь проміжок часу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія» автора Павелків Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Метод аналізу продуктів діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.
