Властивості нервової системи, на думку І.П. Павлова, утворюють фізіологічну основу темпераменту, яка є психічним виявом загального типу нервової системи.
Крім того, він запропонував класифікацію специфічно людських типів нервової системи, яка грунтується на співвідношенні двох сигнальних систем: 1) художній - з переважанням першої сигнальної системи; 2) мисленнєвий - з переважанням другої сигнальної системи; 3) середній.
У 50-60-х роках у працях Б.М. Теплова і В.Д. Небиліцина уточнювалися і збагачувалися уявлення про властивості типу вищої нервової діяльності людини. Були відкриті нові властивості нервової системи - лабільність (властивість нервової системи, що характеризує виникнення і завершення нервових процесів) і динамічність (властивість нервової системи, що характеризує легкість виникнення збудження і гальмування в ході вироблення умовних рефлексів). Від динамічності нервової системи залежить швидкість і успішність первинного пристосування індивіда до нових умов.
Крім цього, було виявлено явище парціальності цих властивостей, яке стало підґрунтям для виокремлення окремих (специфічних) властивостей, які характеризують функціонування окремих аналізаторів і зон мозку та загальних властивостей, які розумілися двояко - як параметри функціонування передніх, регуляторних зон мозку і як загальномозкові нейрофізіологічні особливості.
Б.М. Теплов та В.Д. Небиліцин розкрили перевагу слабкої нервової системи перед сильною - більш слабка нервова система чутливіша, тобто здатна реагувати на стимули більш низької інтенсивності, ніж сильна. Завдяки цьому відбувається успішність пристосування до умов зовнішнього середовища. Цінність подібного підходу полягає втому, що він знімає існуюче раніше оцінне ставлення до властивостей нервової системи: приписування одному полюсу властивості — позитивного, іншому — негативного значення.
Вказані дослідження показали, що структура основних властивостей нервової системи набагато складніша, а число комбінацій набагато більше. Однак указані чотири типи як найбільш узагальнені можна використовувати для вивчення індивідуальності.
Е.А. Голубева у своїх дослідженнях показала, що психічна активність як риса темпераменту безпосередньо залежить і від особливої інтегральної властивості нервової системи - активованості (властивість нервової системи, шо визначається безумовно-рефлекторним балансом нервових процесів збудження і гальмування і тісно пов'язана з рівнем неспецифічної активації головного мозку).
Саме у функціональних особливостях мозку, його кори і під кірки, у властивостях типів нервової діяльності (що регулюють накопичення і витрату енергії) вбачає сучасна наука причини індивідуальних відмінностей темпераменту (дослідження В.С. Мерліна, Я. Стреляу та ін.). B.C. Мерлін показав, що зв'язок між властивостями нервової системи і темпераментом є багатозначним, тобто від однієї властивості нервової системи можуть залежати кілька властивостей темпераменту, і одна властивість може бути зумовлена кількома властивостями темпераменту.
В останні роки досить поширеною є точка зору, згідно з якою підґрунтям темпераменту є загальна конституція організму, що охоплює біологічні засади психіки різного рівня, у якій особливо значуще місце належить мозковим механізмам (В. М. Русалов).
1.3. Головні властивості темпераменту
До головних властивостей темпераменту належать: 1) Емоційна збудливість (емоційність) - це одна з головних властивостей темпераменту, яка характеризує зміст, якість і динаміку емоцій та почуттів людини. Динамічні відмінності в емоційності виявляються в мірі вразливості (деяким людям досить незначного приводу, щоб викликати емоційну реакцію, водночас іншим для цього необхідний підсилений вплив), в імпульсивності (цим терміном позначають швидкість, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків, без попереднього обмірковування і прийняття рішення їх виконати), в емоційній лабільності (ідеться про швидкість, з якою припиняється емоційний стан або відбувається зміна одного переживання іншим);
• 2) активність поведінки характеризує міру енергійності, стрімкості, швидкості, з якою людина долає перепони, впливає на навколишній світ;
• 3) реактивність характеризує міру повільності, інертності, підвищену чутливість, готовність реагувати на незначні подразники. На ґрунті реактивності (у межах витривалості нервової системи) можуть мати розвиток форми активності, які швидко виникають, тонко враховують обставини, винахідливі.
Співвідношення реактивності і активності характеризує те, від чого більшою мірою залежить діяльність людини - від зовнішніх обставин чи від внутрішніх умов (мети);
• 4) сензитивність характеризується найменшою силою подразника, яка викликає ту чи іншу реакцію людини на вплив подразників навколишнього середовища, і виявляється в підвищеній чутливості до подій, що відбуваються;
• 5) пластичність характеризує легкість, швидкість пристосування людини до умов, що змінюються;
• 6) ригідність характеризує утрудненість у пристосуванні до умов середовища, що змінюється;
• 7) екстраверсія - характеристика індивідуально-психологічних відмінностей, яка відповідає переважаючій спрямованості людини на явища зовнішнього світу;
• 8) інтроверсія - характеристика івдивідуально-психологічних відмінностей, яка відповідає переважаючій спрямованості людини на явища власного суб'єктивного світу;
• 9) темп реакцій - кількість актів за певний проміжок часу, що залежить від швидкості перебігу кожного акту і від величини інтервалів між ними.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія» автора Павелків Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ“ на сторінці 3. Приємного читання.
