Судження—це форма мислення, у якій що-небудь стверджується або заперечується про існування предметів, зв'язків між предметом і його властивостями або про відношення між предметами. Прикладами суджень є такі: „Криголами існують", „Українські альпіністи здійснили сходження на Еверест", „Київ більший за Львів". Якщо в судженні стверджується або заперечується наявність у предмета певної ознаки або констатується існування якого-небудь предмета, або встановлюється відношення між предметами, і це відповідає дійсності, то судження правильне, істинне. Судження „Усі вужі плазуни", „ 10 більше за 3", „Деякі птахи не водоплаваючі" є істинними, оскільки в них адекватно відображено те, що має місце в дійсності. У протилежному випадку судження є неправильним.
Судження бувають загальними, частковими і одиничними. У загальних судженнях що-небудь стверджується (або заперечується) відносно всіх предметів даної групи, даного класу („Усі новонароджені харчуються молоком"). У часткових судженнях твердження або заперечення відносяться вже не до всіх, а лише до деяких предметів („Деякі гриби їстівні"). В одиничних судженнях—тільки до одного („Еверест — найвища вершина світу").
Судження утворюються двома основними способами: 1) безпосередньо, коли в них виражають те, що сприймається („Цей будинок цегляний"); 2) опосередковано, шляхом умовиводів або міркувань.
За допомогою різноманітних видів умовиводів ми можемо одержувати нові знання. Побудувати умовивід можна при наявності одного або кількох істинних суджень (вони називаються посилками), поставлених у взаємний зв'язок.
Усі вуглеводи горючі Алмаз - вуглевод Алмаз горючий
Структура будь-якого умовиводу містить посилання, заключения і логічний зв'язок між посиланнями і заключениям. Логічний перехід від посилань до заключения називається висновком. У наведеному прикладі два перші судження, які стоять над рискою, є посиланнями, а останнє — заключениям. Для перевірки істинності заключения зовсім не потрібно звертатися до безпосереднього досвіду, тобто палити алмаз. Заключения про горючість алмазу можна зробити з високою мірою достовірності за допомогою умовиводів, спираючись на істинність посилань і дотримання правил висновку.
Умовивід — це форма мислення, у якій з одного або кількох істинних суджень на підставі певних правил висновку одержується нове судження, з необхідною або певною мірою вірогідності, що слідує з них.
Усі логічні форми мислення необхідні для нормального перебігу мисленнєвої діяльності. Завдяки їм будь-яке мислення стає доказовим, переконливим, несуперечливим і, таким чином, правильно відображає об'єктивну дійсність. Тому формальна логіка, яка спеціально досліджує такі форми мислення, як поняття, судження й умовиводи, тим самим вивчає досить істотні закономірності мисленнєвої діяльності.
Однак закономірності, які вивчаються формальною логікою, необхідні, але зовсім не достатні для повного, глибокого, всебічного пояснення людського мислення. Вивчаючи результати (продукти) людського мислення, логіка абстрагується від дослідження мислення як процесу. Цей бік мислення вивчає психологія. Психологічно досліджувати мислення як процес — означає вивчати внутрішні приховані причини, які приводять до утворення тих чи інших пізнавальних результатів. Цими результатами є, наприклад, такі факти: розв'язав чи не розв'язав задачу даний учень; виник чи не виник у нього задум розв'язання, догадка; засвоїв він чи ні певні знання, способи дій тощо. За всіма цими зовнішніми фактами стоїть мисленнєвий процес, який має свої внутрішні закономірності.
Мислення як процес розв'язання задач
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія» автора Павелків Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми мислення“ на сторінці 2. Приємного читання.
