Праця. Праця є історично першим видом людської діяльності. За своїми головними суспільними закономірностями праця є предметом суспільних наук. Предметом психології є вивчення психологічних компонентів трудової діяльності.
За своєю об'єктивною суспільною сутністю праця є діяльністю, спрямованою на створення суспільно корисного продукту. Специфіка характеру мотивації трудової діяльності визначається тією обставиною, що в трудовій діяльності всі її ланки підпорядковані кінцевому результату. Тому мета діяльності лежить не в ній самій, а в її продукті. Через суспільний поділ праці жодна людина не виробляє всіх предметів, потрібних їй для задоволення її потреб. Мотивом діяльності людини стає не продукт її діяльності, а продукт діяльності інших людей та суспільної діяльності.
Істотну роль у праці відіграє не тільки техніка праці, а й ставлення людини до праці. Саме в ньому містяться головні мотиви трудової діяльності людини. Це суб'єктивне ставлення людини до праці зумовлене об'єктивними суспільними відносинами, які відображаються у свідомості людей. Праця є нагальною потребою людини, а працювати—означає виявляти себе в діяльності. Адже праця передбачає участь тією чи іншою мірою всіх сторін і виявів особистості. У кожному виді праці використовується техніка, якою необхідно оволодіти. Тому праця передбачає наявність певних знань, умінь та навичок.
Кожен вид діяльності є характерним для певних вікових етапів розвитку особистості. Поточний вид діяльності готує підґрунтя для наступного, оскільки в ньому розвиваються відповідні потреби, пізнавальні можливості та особливості поведінки. У зв'язку з цим у психології існує поняття провідного виду діяльності. І хоча в кожному віці співіснують усі три види діяльності, у різні періоди потреба в них різна і наповнена конкретним змістом. Провідним називається той вид діяльності, який на даному віковому етапі зумовлює головні, найважливіші зміни в психіці дитини, у її психічних процесах і психічних властивостях особистості, а не той, яким займається дитина.
Для дошкільника провідною діяльністю є гра, хоча дошкільники посильно займаються і навчальною, і трудовою діяльністю. У молодших школярів провідну роль відіграє учіння, хоча першокласники дуже люблять гратися. З віком підвищується роль трудової діяльності. Усередині провідної діяльності не тільки відбувається розвиток суб'єкта, але й готується підґрунтя для виникнення нової провідної діяльності, що визначає перехід до наступного етапу вікового розвитку. О.М. Леонтьєв показав, що саме в провідній діяльності дитини виникають нові відношення до соціального середовища, новий тип знань і способи їх одержання, що змінює пізнавальну сферу і психологічну структуру особистості. Таким чином, усі види діяльності повинні розглядатися як рівнозначні.
Коли говорять про розвиток людської діяльності, то мають на увазі такі аспекти прогресивного перетворення діяльності:
• 1. Філогенетичний розвиток системи діяльності людини.
• 2. Включення людини в різні види діяльності у процесі її індивідуального розвитку (онтогенез).
• 3. Зміни, що відбуваються всередині окремих видів діяльності в міру їх розвитку.
• 4. Диференціацію діяльності, у процесі якої з однієї діяльності народжується інша за рахунок уособлення та перетворення окремих дій у самостійні види діяльності.
Філогенетичне перетворення системи людської діяльності збігається по суті з історією соціально-економічного розвитку людства. Інтеграція і диференціація суспільних структур супроводжувалася появою в людей нових видів діяльності. Те саме відбувається в міру росту економіки, розвитку кооперації і розподілу праці. Люди нових поколінь, включаючись у життя сучасного для них суспільства, засвоювали і розвивали ті види діяльності, які характерні для даного суспільства.
Цей процес інтеграції підростаючого індивіда в діючу систему діяльностей називається соціалізацією, її поетапне здійснення передбачає поступове включення дитини в гру, учіння і працю -ті три головні види діяльності, які були описані вище. При цьому кожен з названих видів діяльності спочатку засвоюється в найелементарнішому вигляді, а потім ускладнюється і вдосконалюється.
У процесі розвитку діяльності відбуваються її внутрішні перетворення. По-перше, діяльність збагачується новим предметним змістом, її об'єктом і відповідно засобом задоволення пов'язаних з нею потреб стають нові предмети матеріальної та духовної культури. По-друге, у діяльності з'являються нові засоби реалізації, які прискорюють її перебіг і вдосконалюють результати. Так, наприклад, вивчення нової мови розширює можливості для запису і відтворення інформації; знайомство з вищою математикою поліпшує здатність до кількісних розрахунків. По-третє, у процесі розвитку діяльності відбувається автоматизація окремих операцій та інших компонентів діяльності, вони перетворюються в уміння та навички. Нарешті, по-четверте, у результаті розвитку діяльності з неї можуть виокремлюватися і далі самостійно розвиватися нові види діяльності. Цей механізм розвитку діяльності описано О.М. Леонтьєвим, і одержав він назву — зсув мотиву на мету.
Дія цього механізму така. Деякий фрагмент діяльності—дія — спочатку може мати усвідомлювану індивідом мету, яка, у свою чергу, виступає як засіб досягнення іншої мети, яка слугує задоволенню потреби. Дана дія і відповідна їй мета є привабливими для індивіда, бо вони обслуговують процес задоволення потреби, і тільки через це. У подальшому мета цієї дії може набути самостійної цінності, стати потребою або мотивом. У цьому випадку кажуть, що в ході розвитку діяльності відбувся зсув мотиву на мету і виникла нова діяльність.
Будова діяльності людини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія» автора Павелків Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.
