Кора великих півкуль головного мозку за характером будови та розташуванням нейронів і за своїми функціями ділиться на 52 поля (за Бродманом) або більше, ніж на 200 полів (за Ста О.Фогт). У кору великих півкуль надходять імпульси від рецепторів або органів чуття, складаючи таким чином периферичний кінець аналізатора. Схема аналізатора включає 3 частини: 1)рецептор, або орган чуття (вухо, око і т.д.); 2) провідникові шляхи, по яких надходять імпульси до головного мозку; 3) мозковий кінець аналізатора, розташований у певній ділянці кори великих півкуль.
У кожній ділянці кори великих півкуль знаходяться поля, які містять величезну кількість ущільнених клітин. У зоровій зоні кори таким полем є поле потиличної ділянки; у слуховій зоні — поле у верхній частині вискової ділянки; у ділянці шкіряної та м'язово-суглобної чутливості — поле задньої центральної звивини. Складні з'єднання між клітинами в цих ділянках кори забезпечують найбільш тонкий та складний аналіз відповідних (зорових, слухових, рухових, тактильних і т.д.) подразників.
Ушкодження потиличних відділів кори мозку в людини навіть при збереженні органів чуття, як правило, призводять до повної втрати зору, а ушкодження вискової долі мозку — до повного порушення слуху. Порушення відчуттів, що виникають у результаті враження відповідних ділянок кори головного мозку (при збереженні периферичних органів чуття), називаються центральними — „центральна сліпота", „центральна глухота" тощо.
Слід зазначити, що в кожній ділянці кори є групи клітин, що приймають збудження від периферії, мають чітко визначений просторовий порядок, у результаті чого в корі мозку виникає своєрідна проекція периферичної сприймаючої поверхні (шкіри, сітківки ока тощо). Причому збудження, які йдуть з периферії, надходять до протилежної півкулі мозку відносно боку, з якого вони були викликані (ідеться про функціональну асиметрію мозку).
Чим більше значення має той чи інший подразник у житті людини чи тварини і чим більш тонким та складним повинен бути аналіз цих подразників, тим більшу площу займає в корі головного мозку представництво того органа чуття, звідки надходять ці подразнення. Наприклад, значну територію в корі мозку займають клітини, пов'язані з м'язами губ та язика — органів мовлення, а найменше місце займає функціонально менш важливе представництво тулуба, пальців ніг тощо.
Харчування клітин мозку здійснюється завдяки мозковій рідині, що заповнює спинномозковий канал та чотири порожнини (шлуночки) головного мозку, а також через сильно розгалужену систему мозкових кровоносних судин. Мозкової рідини в ЦНС людини небагато, близько склянки. Але для того, щоб мати певну уяву про грандіозність мережі кровоносних капілярів мозку, достатньо сказати, що їхня загальна довжина дорівнює приблизно 560 км.
У процесі еволюції низка ділянок кори головного мозку вдосконалилася або набула нових функцій, яких не було і немає у тварин: вони стали мовними ділянками кори головного мозку.
У даний час процеси, що характеризують функціональний стан клітин кори головного мозку, реєструються та вивчаються за допомогою спеціальних електрофізіологічних приладів. Як показали численні дослідження, життєдіяльність нервових клітин виражається через певний рівень електричної активності та постійні коливання електропотенціалів. Підсилені в десятки разів ці електричні потенціали (струми дії) можуть бути зареєстровані спеціальними приладами (гальванометром, осцилографом, потенціометром), які можуть записати криву електричної активності кори головного мозку — електроенцефалограму (ЕЕГ). Сучасна електронна та комп'ютерна техніка дозволяє ще на більш високому рівні реєструвати, записувати, диференціювати й аналізувати електропотенціали мозку.
Мозок як орган психіки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія» автора Павелків Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мозок як фізіологічний орган“ на сторінці 2. Приємного читання.
