У теорії Халла-Спенса представлені такі основні терміни: сила навику (H), потяг (D), додаткова мотивація (К) та гальмування мотивації (I). За допомогою цих термінів введені наукові поняття, які мають досить чіткі операційні дефініції умові описання цієї теорії. Наприклад, сила навику (Н) була визначена Спенсом [110] в термінах кількості спроб виконати певну дію в процесі формування умовного рефлексу; мотиваційна змінна D (потяг) була операціоналізована у термінах тривалості депривації годування піддослідної тварини при формуванні у неї умовного рефлексу. Спочатку Халл помітив, що швидкість бігу піддослідної тварини до того місця в експериментальній камері, де вона отримувала їжу, була співвіднесена як з кількістю підкріплених спроб виконання оперантної поведінки, так і з тривалістю депривації годування. Ці спостереження були використані для формулювання тверджень, які пов'язують операційно визначені явища за допомогою понять, введених автором для символізації і встановлення взаємозв'язку між емпіричними спостереженнями. Наприклад, систематичний зв'язок між операційно визначеним поняттям сила навику (Н) і поведінкою піддослідної тварини, операціоналізованою у вигляді швидкості бігу, був представлений у вигляді формули:
Цей простий закон дозволив авторам теорії перейти до наступного кроку в теоретизуванні, оскільки деякі з операцій, які були використані для експлікації поняття сила навику (Н) і потяг (D), співпадали, призводили до однієї й тієї ж реакції з боку піддослідної тварини — підвищення швидкості бігу.
Отже, у спрощеному вигляді теорія Халла-Спенса поєднує чотири ізольовані закономірності, які операційно описують один і той самий поведінковий ефект — зростання швидкості бігу піддослідної тварини. Формула, яка поєднує ці окремі закономірності, має такий вигляд
Усі математичні залежності в цьому твердженні базуються на результатах експериментального спостереження.
Наведений приклад теорії Халла-Спенса, на думку авторів підручника з експериментальної психології, в якому ця теорія представляється як теорія вищого рівня, ілюструє подвійну корисність теорії як етапу наукового дослідження:
теоретичні узагальнення сприяють уніфікації знання шляхом об'єднання ізольованих окремих закономірних тверджень;
теоретичні узагальнення, оскільки вони є узагальненням конкретних спостережень, можуть стати основою для формування інших гіпотез, які, у свою чергу, допоможуть перевірити діапазон можливого застосування та точність теорії.
Автори підкреслюють, що теорія Халла-Спенса може бути прикладом так званого дедуктивного теоретизування, бо дослідники просувались від загального формування теорії до рівня її експериментальної перевірки. Логічний процес, який був покладений в основу формування теорії, будувався на поясненні більш узагальнених тверджень за допомогою конкретніших експериментальних результатів, які підтверджували ці твердження.
Американські дослідники наводять також в якості прикладу теорії вищого рівня модель пам'яті людини, яку запропонували Аткінсон і Шифрін у 1968 р. [70]. Ця модель встановлює розбіжності між двома аспектами пам'яті: постійними структурними особливостями та ситуаційними процесами контролю запам'ятовування, які ініціюються самим суб'єктом або експериментатором. Структурно система пам'яті поділяється на три сховища: сенсорний регістр, короткочасна пам'ять та довготривала пам'ять. Інформація в сенсорному регістрі зберігається протягом короткого періоду і зникає з пам'яті дуже швидко, у той час як в короткочасній пам'яті інформація зберігається від 10 до ЗО с, якщо вона не повторюється і не розширюється. У довготривалому сховищі інформація зберігається тривалий час і на її збереження впливає інтерференція з боку іншого матеріалу.
Що стосується процесів контролю, які здійснюються експериментатором, то вони призначені для того, щоб передавати інформацію з одного сховища в інше. Наприклад, використання допоміжних стратегій сприяє переходу матеріалу з короткочасної до довготривалої пам'яті. Іншими прикладами ситуаційних процесів, які впливають на характеристики пам'яті, автори вважають об'єднання інформації в блоки (вузли), тобто у більші одиниці, якими людина може оперувати за допомогою спеціальних мнемонічних прийомів, таких як інтегрування образної інформації, щоб зберегти матеріал на більш тривалий час. Ці різноманітні ситуаційні процеси контролю функціонують в кожному структурному сховищі і сприяють переходу інформації з одного сховища в інше.
В теоретичних дослідженнях Халла-Спенса і Аткінсона- Шифріна як прикладах теорій вищого рівня можна помітити декілька елементів, що об'єднують їх в одну групу, та деякі відмінності, а саме:
обидві теорії базуються на широкому використанні даних великої кількості експериментів;
обидві теорії інтегрують дані шляхом введення нових конструктів, за допомогою яких створюється уніфікуюча схема поєднання ізольованих елементів інформації;
теорія Халла-Спенса містить комбінації тверджень, які сформульовані в термінах поєднання окремих понять, визначених операційно з використанням спеціальних мультиплікаційних та адитивних знаків. На відміну від цього, в моделі Аткінсона- Шифріна використовується поняття "опрацювання інформації" для того, щоб описати, як інформація передається з одного сховища в інше.
обидві теорії стали основою для значної кількості подальших досліджень, спрямованих на перевірку діапазону можливого застосування теорій при різних умовах.
Проте автори американських підручників з експериментальної психології вважають, що хоча теорія Халла-Спенса стимулювала велику кількість досліджень у період з 1945 по 1965 роки, інтерес до таких амбіційних узагальнень останнім часом зменшився, і однією з причин цього вони вважають потужний вплив семіотеоретичної (semiotheoretical) ідеології Скіннера [109]. Скіннер стверджував, що передчасне незріле теоретизування за відсутності достатніх емпіричних даних може бути дезорієнтуючим і призводити до нескінченних серій експериментів, які врешті-решт можуть виявитися не дуже ефективними щодо накопичення змістовного знання. Найкращою стратегією, з його точки зору, є встановлення фундаменте емпірично виведених закономірностей як основи для узагальнюючого теоретизування. З точки зору семіотеоретичного підходу до наукового пошуку, експериментування є основою теоретизування. На підставі наукових теорій здійснюється пояснення певних феноменів, які досліджуються в науці, та пов'язаних з ними подій і явищ. Мінімальними вимогами для наукового пояснення якогось явища є такі вимоги.
Первинне встановлення якогось загального принципу або закону, який зберігає силу для обставин і подій, що досліджуються. Наприклад, Х=f(y).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експериментальна психологія» автора Максименко С.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорія вищого рівня Халла-Спенса“ на сторінці 1. Приємного читання.
