Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів

Експериментальна психологія

Найбільш поширеним і адекватно контрольованим вважається експериментальний план, в якому одній із груп пропонується експериментальний вплив (тобто певний рівень незалежної змінної), а іншій — ні. Всі інші умови є однаковими в обох групах. Цей метод контролю називають балансуванням. Після того як експериментальна група отримала експериментальний вплив, а контрольна — ні, представників обох груп тестують, щоб визначити показник залежної змінної. На підставі розбіжностей у показниках залежної змінної між експериментальною і контрольною групами оцінюється ефект незалежної змінної.

Ще більш надійним варіантом планування експерименту, який забезпечує жорсткіший контроль можливих побічних змінних, є план для двох окремих груп з різними рівнями незалежної змінної в кожній з груп. При такому варіанті планування контрольна група також отримує певне експериментальне випробування (вплив незалежної змінної), але його інтенсивність є значно меншою, ніж інтенсивність випробування в експериментальній групі. Головна перевага підходу до планування експерименту, при якому обидві групи отримують певні рівні експериментального випробування, полягає в тому, що при цьому вірогідність впевненості в еквівалентності груп в усіх аспектах, крім рівнів незалежної змінної, значно зростає.

Обидві розглянуті вище стратегії контролю можуть бути поєднані в одному ще більш досконалому експериментальному плані з двома контрольними групами і однією експериментальною. Одна з контрольних груп отримує нульовий експериментальний вплив, друга — помірний, експериментальна група — високий. Цілком зрозуміло, що чим більш подібними є умови в експериментальній і контрольній групах, за винятком наявності в експериментальній групі впливу незалежної змінної, тим надійнішою є інтерпретація експериментальних результатів.

Порівнюючи рівні залежної змінної в експериментальній та контрольній групах, можна оцінити: (1) чи мав місце феномен експериментального ефекту (експериментальна група порівнюється з контрольною групою 2) і (2) чи справила повна відсутність експериментального випробування при нульовому рівні незалежної змінної певний побічний (небажаний) вплив на залежну змінну (контрольна група 1 порівнюється з контрольною групою 2).

Основна проблема для розглянутих трьох експериментальних планів полягає в тому, щоб встановити, чи були експериментальна і контрольна групи еквівалентними на початок експериментального дослідження (до того, як досліджуваним надавалися експериментальні випробування). Далі ми розглянемо деякі з найбільш поширених методів, які застосовуються психологами, щоб забезпечити еквівалентність експериментальної і контрольної груп перед початком дослідження.

Рандомізація як процедура забезпечення еквівалентності груп

Рандомізована вибірка була визначена у розділі 3 як вибірка, в якій забезпечена рівна вірогідність включення будь-якого члена генеральної сукупності потенційно можливих учасників. Відбираючи досліджуваних у такий спосіб, щоб кожний індивід у даній популяції мав однакову вірогідність (а) потрапити у вибірку і (б) стати учасником будь-якої з груп (експериментальної чи контрольної), ми виходимо з припущення, що, врешті-решт, усі групи будуть еквівалентними з точки зору особистісних характеристик їх учасників. Рандомізація як процедура вирівнювання груп спрацьовує найбільш ефективно, коли вибірки є численними. Якщо розміри вибірок обмежені, можуть виникати певні проблеми з використанням рандомізації як процедури вирівнювання груп. Тому повторення експериментального ефекту на малих та великих вибірках є бажаною процедурою. Як справедливо підкреслюють автори підручнику з експериментальної психології Андерсон і Борковські [68], тільки після повторення експериментального ефекту на вибірках з різною кількістю експериментальні дані можна вважати надійними.

Процедура рандомізованого відбору

Існує низка процедур, за допомогою яких можна рандомізовано відбирати досліджуваних. Більшість з них базується на таблиці випадкових чисел, яка побудована так, щоб номери можна було вибирати, рухаючись у будь-якому напрямку — горизонтальному, вертикальному, діагональному.

Наприклад, ми хочемо призначити досліджуваних рандомізовано в одну з трьох груп (експериментальна і дві контрольних, що відрізняються зі рівнями незалежної змінної). Для цього обираємо по 20 осіб у кожну з груп із загальної вибірки 60 осіб (скажімо, студентів двох академічних груп, яким привласнені номери від 1 до 60).

Починаємо продивлятися рядки п'ятизначних чисел наведеної таблиці випадкових чисел (колонка 2). У першому рядку (59491) є цифра 1, яка відповідає одному з трьох номерів груп з різними рівнями експериментального впливу. Призначаємо першого досліджуваного в групу 1 і просуваємося далі по колонці вниз. У другому рядку, що складається з цифр 33560, є потрібне нам число 3. Отже, другого досліджуваного з нашої гіпотетичної вибірки, що складає 60 осіб, призначаємо в групу 3. Наступний рядок відкидаємо, бо в ньому немає потрібних чисел (95 964), і просуваємося далі.

Третій досліджуваний буде призначений в групу 3, бо у наступному рядку цифр 82 703 є потрібне нам число 3 (і так далі). Коли ми продивимося усі 50 рядків колонки 2, призначаючи наших досліджуваних у різні групи, перейдемо до колонки 3.

У такий же спосіб можна за допомогою таблиці випадкових чисел відбирати досліджуваних у вибірку із так званих природних груп (наприклад, з академічних студентських груп).

Перевагами рандомізованого відбору досліджуваних є його простота, надійність, економність з точки зору витрат часу. Як ми побачимо далі, процедура відбору, дійсно, є найпростішою і найекономнішою з усіх інших.

Недоліками рандомізованого відбору є те, що він не є достатньо надійним для невеликих вибірок. Чим меншою є вибірка, тим більша вірогідність помилок, пов'язаних з індивідуальними характеристиками досліджуваних.

Крім того, є чимало ситуацій, які взагалі не дозволяють проводити рандомізований відбір досліджуваних. Певні проблеми виникають, якщо досліджувані, відібрані рандомізовано, відмовляються від участі в експериментах і їх заміна може порушувати еквівалентність груп.

Таблиця 1.3. ТАБЛИЦЯ ВИПАДКОВИХ ЧИСЕЛ

ТАБЛИЦЯ ВИПАДКОВИХ ЧИСЕЛ

ТАБЛИЦЯ ВИПАДКОВИХ ЧИСЕЛ

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експериментальна психологія» автора Максименко С.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • КОНЦЕПТУАЛЬНА БАЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Джерела наукового знання

  • Експериментування як метод емпіричних досліджень

  • Мова науки

  • Операційні дефініції і наукові закони

  • Теорії. Компоненти теоретичного знання

  • Теорія вищого рівня Халла-Спенса

  • Процедура наукового дослідження. Типи досліджень

  • Принципи експериментально дослідження психіки

  • ДОСЛІДНИЦЬКІ СТРАТЕГІЇ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МЕТОДУ

  • Дескриптивна стратегія

  • Приховане спостереження

  • Кореляційна стратегія

  • Маніпулятивна стратегія

  • Передумови становлення й розвиток експериментального методу в психологічних дослідженнях

  • Класифікації психологічних методів

  • ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ВИД ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДНИКА: ГІПОТЕЗИ, ВИБІРКИ, ЗМІННІ

  • Джерела формулювання наукових гіпотез

  • Психологічні і статистичні гіпотези

  • Відбір досліджуваних

  • Поняття змінної у психологічному дослідженні

  • Типи шкал

  • Залежна змінна

  • Множинні вимірювання залежної змінної

  • Типи відношень між залежною та незалежною змінними

  • ПОБІЧНА (НЕЗАПЛАНОВАНА) ВАРІАТИВНІСТЬ І СТРАТЕГІЇ ЇЇ КОНТРОЛЮ

  • Джерела побічних змінних у психологічному експерименті

  • Побічні змінні, пов'язані з суб'єктами, що беруть участь в експерименті у ролі досліджуваних

  • Побічні змінні, пов'язані з просторово-часовою послідовністю експериментальних подій

  • Стратегії контролю побічних змінних

  • Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів
  • Методи контролю побічних змінних, не пов'язані з плануванням експерименту

  • ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

  • Простий план для двох рандомізованих груп з тестуванням після експериментального випробування

  • Експериментальний план для кількох рандомізованих груп з різними рівнями незалежної змінної і тестуванням після випробування

  • План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням (граничним контролем)

  • План для чотирьох рандомізованих груп з контролем ефектів попереднього тестування (план Соломона)

  • Плани для співвіднесених груп

  • Експериментальні інтраіндивідуальні плани

  • Факторні експериментальні плани

  • Категоризація факторних планів

  • Ротаційні факторні плани (схема кросіндивідуального порівняння)

  • Основні ефекти і взаємодія

  • Інші вірогідні результати досліджень за допомогою факторних планів 2x2

  • Встановлення основних ефектів і взаємодії для інших факторних планів

  • ДОЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ТА КВАЗІЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ПЛАНИ

  • Квазіекспериментальні плани

  • НЕЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Планування кореляційного дослідження.

  • Інші види не експериментальних досліджень

  • ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Деякі форми графічного зображення інформації в науковому звіті (статті)

  • ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ СТУДЕНТКИ ОКСАНИ (ЗРАЗОК)

  • Огляд літератури

  • Продовження пошуку літератури

  • Формулювання гіпотези та визначення змінних і плану емпіричного дослідження

  • Практичне та теоретичне значення, методологічна основа дослідження

  • Коментарі

  • Основні психофізичні методи та їх застосування

  • Ідеографічний опис методологи розпізнавання сигналу

  • МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ "ПРОСТОГО НАВЧАННЯ" (ФОРМУВАННЯ УМОВНИХ РЕАКЦІЙ)

  • ОКРЕМІ МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕРБАЛЬНОГО НАВЧАННЯ І ПАМ'ЯТІ

  • Підходи до вивчення вербального навчання і структури пам'яті з позицій теорії опрацювання інформації

  • Вивчення особливостей тривалої пам'яті (ТП). Прийом варіювання рівнів опрацювання інформації

  • ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ДИНАМІКИ

  • ОКРЕМІ МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

  • Агресія

  • Соціальна фасилітація

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ