Операційні дефініції і наукові закони

Експериментальна психологія

Наукові поняття часто ускладнені через те, що вони уточнюють властивості оточуючого світу, які можуть вивчатися тільки у спеціально створених умовах. Ці умови стають частиною змісту поняття і внаслідок цього перетворюються на частину його визначальних властивостей [76].

Зазвичай операційні дефініції здійснюються у формі умовних речень типу "якщо— то". Частина речення, що починається з "якщо", є підтвердженням наявності специфічних умов або вимог для здійснення певних спостережень, вимірювань, а додаткове речення, яке починається зі слова "то", — формулює результуюче явище, яке можна спостерігати або вимірювати після створення відповідних експериментальних умов. Операційне визначення вважається повним, якщо слова чи терміни, які вживаються для визначення, є частиною наукового словника і в такій якості розуміються однозначно і чітко людьми, які обізнані в даній галузі знань.

Як підкреслює Бродбек [76], чим довший ланцюжок слів, які потрібні для операційного визначення поняття, тим більш абстрактним є це поняття.

Операційні дефініції необхідні у зв'язку з тим, що поняття визначаються за допомогою операцій, які використовуються для його вимірювання. Наприклад, учений фізик спостерігає, що певний об'єкт має властивість еластичності, яку можна описати в термінах інтенсивності деформуючого впливу на цей об'єкт (скажімо, розтягування), після якого він знову набуває початкової форми та розміру.

Зауважимо, що властивість поводитися еластично визначена в термінах подій (операцій), які мають місце "до" і "після". У даному випадку умова "до" або "випереджаюча умова" є актом розтягування об'єкта у той чи інший спосіб. Умова "після" або "результуюча умова" є фактичне скорочення об'єкта, яке спостерігається після того, як закінчується дія сили розтягування.

Описання мовними термінами спостережень відносно точності виконання і впливу на об'єкт спостереження та результат цього впливу визначає зміст спостереження: даний об'єкт має властивість еластичності.

Отже, операційне визначення поняття називають ще диспозиційним, оскільки воно пояснює тенденції, або диспозиції, об'єктів (чи осіб) регулярно реагувати у певний спосіб або демонструвати певні характеристики за певних умов.

Щодо характеру операційних визначень, то слід мати на увазі, що в кожній конкретній галузі знань вони можуть бути здійснені по-різному, більше того, може існувати декілька операційних визначень одного й того самого поняття чи явища. Скажімо, у психології поняття фрустрація може бути визначено і як певний тип відповідей людини на запитання спеціальної вимірювальної "шкали фрустрації" і як стан, що виникає при виконанні складного завдання, якість виконання якого піддається різкій критиці при спробі людини виконати це завдання. Так само, скажімо, поняття агресія може бути операційно визначено через кількість випадків, коли дитина знущалась над іграшковою лялькою, або через психофізіологічний стан, який виникає у дитини, коли вона спостерігає агресивну поведінку дорослих чи агресивні мультфільми. Оскільки існують численні операційні дефініції одного і того самого поняття, дослідники повинні чітко зазначати, яке саме визначення використовувалось у тому чи іншому дослідженні.

Використання конкретної системи понять в певній галузі знань передбачає наявність понять об'єктної мови даної галузі знань та більш широких метапонять. Скажімо, метапоняттями психології є психічні процеси, психічні стани, психологічні властивості особистості. Вони ще мають назву гіперонімів або широких узагальнюючих понять. їм підпорядковані поняття об'єктної мови (гіпоніми), за допомогою яких здійснюється множинна репрезентація змісту метапонять. Наприклад, множинна репрезентація змісту поняття психічні процеси може бути здійснена за допомогою двох більш вузьких метапонять — "пізнавальні процеси" і "емоційні процеси". Пізнавальні процеси, у свою чергу, можуть бути репрезентовані за допомогою понять об'єктної мови психології, а саме: відчуття, сприйняття, уявлення, пам'ять, мислення.

Важливість абстрактних понять, які отримують зміст в операційних дефініціях, є дуже високою. Проте з наукової точки зору поняття є важливим тільки тоді, коли воно з'являється у співвідношеннях з іншими поняттями. Через визначення цих співвідношень формулюються закони. Отже, науковці шукають закони, тому що без них неможливо конструювати теорії, що пояснюють і передбачають перебіг подій чи певних процесів, які є об'єктом спостереження.

Таким чином, наукове поняття не має суттєвої значущості, якщо воно не зустрічається в законах, які поєднують його з іншими поняттями або фактами. Як влучно зауважує Бродбек, повноцінне наукове поняття має як зміст, так і значущість. Чим більше сформульовано законів, у які входить дане поняття, тим більш важливим воно є і тим більше ми дізнаємося про те, як воно пов'язане з іншими поняттями та явищами [76].

Розглянемо, як здійснюється формулювання законів і теорій як етапів наукового дослідження. Термін "закон" використовується дуже часто не в тому його розумінні, в якому він фігурує в контексті аналізу структури наукового дослідження. Поняття закону знайоме нам у зв'язку з поясненням релігійних вірувань. Бог посилав через своїх апостолів певні настанови щодо правил поведінки та ставлення до оточуючого світу. На етапі навчання у середній школі ми дізналися про те, що закони формулюються урядами країн і виконують роль правил поведінки, які необхідні для того, щоб управляти складними проблемами функціонування суспільства, скажімо, проблемами формування податків, гарантування дотримання прав людини, проблем управління державними структурами і т. ін. Отже, термін "цивільний закон" вживається для того, щоб визначити правила поведінки і пов'язані з їх порушенням караючі санкції. Цивільні закони, необхідність яких зумовлена практичними соціальними міркуваннями, захищають суспільство і надають можливість його членам існувати в цьому суспільстві відносно вільними від можливих міжособистісних конфліктів.

Поняття закон у контексті аналізу структури наукового дослідження, як відзначають автори підручників з експериментальної психології [68], має інше значення. Воно вживається для того, щоб охарактеризувати процес відкриття зв'язків між поняттями та подіями чи явищами, що досліджуються.

Отже, розглянемо визначення поняття закону в науці. Інколи трапляються такі твердження, що психологія витратила більше часу упродовж свого існування як науки на боротьбу за термінологію, ніж на аналіз тих психічних явищ, які є предметом дослідження психології. Проте точність термінології має суттєву значущість, і реальний внесок будь-якої науки визначається її спроможністю встановлювати точні емпіричні взаємозв'язки між поняттями та давати визначення явищам, які досліджуються в цій науковій галузі.

Під науковим законом розуміють наявність регулярного зв'язку між певними аспектами різних понять. Наприклад, у твердженні: "якщо X є собакою, то X є плотоядною твариною" репрезентується універсальне загальне твердження, яке пов'язує певні факти сфери досліджень живої природи. Отже, законами можна назвати так звані "реляційні твердження", тобто твердження, які пов'язують поняття [68].

У більш точному розумінні поняття закон формулюється у такий спосіб: "якщо набір певних операцій, які використовуються для дефініції поняття У, супроводжуються закономірними змінами в тих операціях, які використовуються для визначення поняття X, то має місце функціональний взаємозв'язок: Х=F(У). Наведемо в якості прикладу відомий психологічний закон, який пов'язує фрустрацію з агресією. Існує багато способів, за допомогою яких можна визначити поняття "фрустрація" і "агресія". Наприклад, суб'єктам, які виконують певну діяльність, скажімо, тест на виявлення рівня знань, можна повідомити, що вони виконали його незадовільно, незважаючи на те, якими були реальні результати тесту. Це призводить до агресивної поведінки з боку суб'єкта по відношенню до того, хто повідомляє про невдале виконання тесту.

Зв'язок фрустрації і агресії можна визначити, пов'язавши ситуацію, коли привабливі об'єкти, якими бажає володіти людина, знаходяться за межами їх досягнення. Той же зв'язок можна визначити у термінах, скажімо, несподіваної жорсткої критики фрустрованої людини за несуттєву помилку, зроблену іншою людиною в процесі виконання певної роботи і т. ін. Експліцитно цей закон стверджує, що коли певний суб'єкт X перебуває у стані фрустрації, він, скоріш за все, буде поводитися агресивно.

Операційні визначення понять "фрустрація" та "агресія" необхідні для того, щоб учений міг зробити спостереження, які свідчать про те, що поняття "фрустрація" пов'язане з поняттям "агресія". Оскільки закони у такий же спосіб, як операційні визначення, можуть набувати форми тверджень "якщо — то", то більш формальне визначення наукового закону про взаємозв'язок фрустрації з агресією може бути сформульоване так: "Якщо індивід X потрапляє у ситуацію, коли певні обставини заважають йому досягти бажану ціль, він буде виявляти підвищену активність. Якщо бажаний об'єкт У як можливе джерело фрустрації знаходиться поблизу, суб'єкт X демонструватиме ознаки агресивної поведінки більш інтенсивно, ніж в ситуаціях, коли він не стикається з перешкодами на шляху досягнення значущої і бажаної мети.

Отже, незважаючи на наявність великої кількості можливих операційних визначень, які поєднують обрані нами для ілюстрації наукового закону поняття "фрустрація" та "агресія", науковець намагається поєднати релевантні ознаки кожної з можливих ситуацій, в яких виявляються ознаки цього закону, в найбільш узагальнених термінах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експериментальна психологія» автора Максименко С.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Операційні дефініції і наукові закони“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • КОНЦЕПТУАЛЬНА БАЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Джерела наукового знання

  • Експериментування як метод емпіричних досліджень

  • Мова науки

  • Операційні дефініції і наукові закони
  • Теорії. Компоненти теоретичного знання

  • Теорія вищого рівня Халла-Спенса

  • Процедура наукового дослідження. Типи досліджень

  • Принципи експериментально дослідження психіки

  • ДОСЛІДНИЦЬКІ СТРАТЕГІЇ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МЕТОДУ

  • Дескриптивна стратегія

  • Приховане спостереження

  • Кореляційна стратегія

  • Маніпулятивна стратегія

  • Передумови становлення й розвиток експериментального методу в психологічних дослідженнях

  • Класифікації психологічних методів

  • ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ВИД ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДНИКА: ГІПОТЕЗИ, ВИБІРКИ, ЗМІННІ

  • Джерела формулювання наукових гіпотез

  • Психологічні і статистичні гіпотези

  • Відбір досліджуваних

  • Поняття змінної у психологічному дослідженні

  • Типи шкал

  • Залежна змінна

  • Множинні вимірювання залежної змінної

  • Типи відношень між залежною та незалежною змінними

  • ПОБІЧНА (НЕЗАПЛАНОВАНА) ВАРІАТИВНІСТЬ І СТРАТЕГІЇ ЇЇ КОНТРОЛЮ

  • Джерела побічних змінних у психологічному експерименті

  • Побічні змінні, пов'язані з суб'єктами, що беруть участь в експерименті у ролі досліджуваних

  • Побічні змінні, пов'язані з просторово-часовою послідовністю експериментальних подій

  • Стратегії контролю побічних змінних

  • Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів

  • Методи контролю побічних змінних, не пов'язані з плануванням експерименту

  • ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

  • Простий план для двох рандомізованих груп з тестуванням після експериментального випробування

  • Експериментальний план для кількох рандомізованих груп з різними рівнями незалежної змінної і тестуванням після випробування

  • План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням (граничним контролем)

  • План для чотирьох рандомізованих груп з контролем ефектів попереднього тестування (план Соломона)

  • Плани для співвіднесених груп

  • Експериментальні інтраіндивідуальні плани

  • Факторні експериментальні плани

  • Категоризація факторних планів

  • Ротаційні факторні плани (схема кросіндивідуального порівняння)

  • Основні ефекти і взаємодія

  • Інші вірогідні результати досліджень за допомогою факторних планів 2x2

  • Встановлення основних ефектів і взаємодії для інших факторних планів

  • ДОЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ТА КВАЗІЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ПЛАНИ

  • Квазіекспериментальні плани

  • НЕЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Планування кореляційного дослідження.

  • Інші види не експериментальних досліджень

  • ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Деякі форми графічного зображення інформації в науковому звіті (статті)

  • ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ СТУДЕНТКИ ОКСАНИ (ЗРАЗОК)

  • Огляд літератури

  • Продовження пошуку літератури

  • Формулювання гіпотези та визначення змінних і плану емпіричного дослідження

  • Практичне та теоретичне значення, методологічна основа дослідження

  • Коментарі

  • Основні психофізичні методи та їх застосування

  • Ідеографічний опис методологи розпізнавання сигналу

  • МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ "ПРОСТОГО НАВЧАННЯ" (ФОРМУВАННЯ УМОВНИХ РЕАКЦІЙ)

  • ОКРЕМІ МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕРБАЛЬНОГО НАВЧАННЯ І ПАМ'ЯТІ

  • Підходи до вивчення вербального навчання і структури пам'яті з позицій теорії опрацювання інформації

  • Вивчення особливостей тривалої пам'яті (ТП). Прийом варіювання рівнів опрацювання інформації

  • ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ДИНАМІКИ

  • ОКРЕМІ МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

  • Агресія

  • Соціальна фасилітація

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ