Експериментування як метод емпіричних досліджень

Експериментальна психологія

Для всіх наук вихідним у межах експериментального наукового методу є безпосередньо досвід свідомості, що формується в процесі пізнання. Наукове дослідження починається тоді, коли два або більше дослідників можуть повідомити реєстрацію одного й того ж досвіду безпосередньо чуттєвого сприйняття дійсності при спостереженні однакових подій. Досвід є, таким чином, вихідною точкою як для емпіричного, так і феноменологічного дослідження. Але основна розбіжність між цими двома підходами до пізнання дійсності полягає в тому, наскільки валідним визнається досвід пізнання феноменів, що вивчаються. У той час, як феноменологічний досвід є валідним у його "сирій", індивідуалізованій формі, у формі, яка ще непроаналізована і про яку не зроблено повідомлення, об'єктивний науковий досвід вважається валідним тільки тоді, коли на його підставі еквівалентні узагальнення можуть зробити два чи більше дослідників при наявності еквівалентних умов, за яких проводиться спостереження і дослідження. Виходячи з цього положення, науки розподіляються на певні галузі умовно, на підставі типів явищ, які обираються науковцями для спостереження і дослідження. Наприклад, геологи вивчають формування скельних порід, фізики досліджують об'єкти, які падають; економісти спостерігають зміни цін і т. ін.

Те, що дисципліни інколи взаємоперехрещуються на їх межах, наприклад, психобіологія, геофізика, біохімія, не змінює основного вихідного положення, яке є початком наукового дослідження. Всі наукові дисципліни мають один початок — спостереження науковцем дійсності, його безпосередньо чуттєвий досвід та наступне узагальнення результатів спостереження явищ, які трапляються у контрольованих умовах.

З урахуванням зазначеного вище можна зробити висновок, що науки диференціюються в термінах тих явищ, які обираються дослідниками для спостереження. А сама процедура і принципи оперування цими явищами, організація спостережень є загальними для різних галузей знань. Досвід безпосередньо чуттєвого пізнання дійсності є дуже складним феноменом, і наукове дослідження базується на усвідомленому досвіді, який може бути упорядкований у вигляді певних фактів. Науковий факт — у його найбільш загальному розумінні — це дещо більше, ніж сформульоване спостереження. Він передає певний тип емпіричного знання про оточуючий світ. У той час як не кожний факт, який розкривається в процесі спостереження, заслуговує на те, щоб його диференціювати і описувати, факти, тим не менше, є основою для наступного конструювання теорії і пояснень.

Основне ускладнення, що стосується виокремлення наукових фактів пов'язане з тим, що спостереження завжди є сумою безпосереднього досвіду пізнання науковця і різноманітних ментальних операцій, за допомогою яких цей досвід ідентифікується і інтерпретується. Як стверджують методологи науки [67], не існує кінцевих і "легкоідентифікованих фактів". Мається на увазі, що всі факти, які спостерігаються, відбивають ідеологічні погляди і теоретичні уподобання науковця, а не тільки його "чисті" відчуття дійсності, яка вивчається. Відповідно до цього зміст будь-якого спостереження, за яких умов воно б не проводилось, детермінується принаймні частково теоріями і світоглядом, з яким ці факти пов'язані [83]. Ця точка зору підтримується сучасними дослідниками. Скажімо, при вивченні проблем пам'яті, встановлено, що ментальні схеми, або фрейми референтів, які репрезентують наші уявлення про світ, можуть детермінувати і те, як ми формулюємо результати наших безпосередньо чуттєвого сприйняття явищ. Вплив наших установок відносно того, що ми спостерігаємо, призводить до реконструювання змісту явищ у рамках нашого унікального погляду на світ [74].

Ідея упередженості при простому спостереженні підриває положення про те, що безпосередньо чуттєвий досвід пізнання може бути непорушним фундаментом в ієрархічній структурі процесу пізнання, яка починається зі спостережень за досвідом чуттєвого сприйняття закономірних зв'язків між явищами, а потім веде до формулювання теорій. Сучасні критики наукової методології, такі як Веймер [117], констатують: теорії детермінують факти, а не навпаки. Дійсно, не було б ніяких емпіричних даних взагалі без попереднього теоретичного міркування відносно зв'язків у потоці явищ, які фіксуються у безпосередньо чуттєвому досвіді спостережень. Факти є далекими від того, щоб бути даними, на яких базується теорія, вони є скоріше кінцевими продуктами теорії [117, с. 419].

Отже, мета науки є розробка теорії для пояснення фактів, на підставі яких можна робити певні передбачення подальшого розвитку подій. У той час як спостереження є початковим етапом у досягненні мети наукового дослідження, на спостереження впливає мета дослідження. Як стверджує відомий методолог теорії експерименту Карл Поппер, "емпіричним фундаментом об'єктивної науки не є щось "абсолютне", наука не базується на непорушному фундаменті. Сміливі наукові теорії виникають практично на "болоті". Це подібно будівлі на палях. Палі забиваються у ґрунт зверху, але не до рівня якогось заздалегідь відомого фундаменту. Ми припиняємо спроби продовжувати забивати палі у більш глибокі шари не тоді, коли досягаємо міцного фундаменту, а тоді, коли відчуваємо задоволення від того, що наш фундамент є достатньо надійним, щоб витримати структуру нашої теорії, принаймні протягом певного часу" [114, с. 111].

Провівши спостереження за певним явищем, науковець визначає наступний крок своєї діяльності:

чи є характеристики явища, встановлені ним на підставі спостережень, стабільними і такими, що можуть повторюватись при створенні подібних умов;

які саме події чи умови впливають або не впливають на явище, котре він вивчає.

Для ілюстрації послідовності етапів наукового психологічного дослідження наведемо приклад з підручника "Експериментальна психологія" американських авторів Андерсона і Борковські [68, с. 10]. Встановивши на підставі попередніх спостережень, що немовлята потребують фізичного контакту з теплими та м'якими об'єктами для здорового емоційного розвитку, вчений психолог для перевірки достовірності цього спостереження порівнює поведінку немовлят, які мають або не мають в ранньому дитинстві достатню кількість контактів з такими об'єктами.

Потім вчений може провести серію експериментів, у яких варіюються кількість і тривалість контактів, а також температура, текстура матеріалу і навіть площа шкіри дитини, яка перебуває у контакті з теплим та м'яким об'єктом, і встановити умови, за яких первинне уявлення про наявність зв'язку, що вивчається, зберігає свою силу.

Наведений вище приклад характеризує дослідницьку діяльність ученого. Перший етап діяльності — це проведення контрольованого спостереження за поведінкою обраного об'єкта дослідження в різних умовах, другий — виокремлення умов, за яких явища, що спостерігаються, надійно повторюються. Третій етап — це спроби ідентифікувати умови, при варіюванні яких виникають регулярні зміни у тому явищі, яке обране для спостереження. Завдання вченого може бути концептуалізоване за допомогою формули, в якій явище, що вивчається, знаходиться у формулі зліва (воно позначено X):

Явище X в наведеному вище прикладі — це особливості поведінки дитини, які свідчать про певні особливості розвитку її емоційної сфери. Воно розглядається як функція деякого фактора (уі) або набору факторів (у1, у2, …. уn): У нашому прикладі у може позначати кількість фізичних контактів дитини з теплими та м'якими об'єктами, у2 — тривалість цих контактів, у3 — тип об'єктів, які використовуються в дослідженні. Іншими словами, встановлюється взаємозв'язок між X і У. Якщо X = f(y1), дослідник може стверджувати, що виявив наявність каузального зв'язку між X і у. "Ігреки" у цій формулі позначають попередні явища, . які впливають на наступне явище X.

Діяльність дослідника у будь-якій галузі знань завжди однакова — визначити фактори, які впливають на феномен, що вивчається. Отже, наукова діяльність організується так, щоб її могли перевірити і повторити інші дослідники. Публічність процесу відкриття закономірностей означає, що декілька учених, які працюють незалежно один від одного, але за одних і тих же контрольованих умов, можуть повідомити про спостереження одних і тих же подій як функцій аналогічних змін (X), що виникають при змінах умов (у).

Таким чином, складові елементи діяльності ученого можуть бути визначені у такий спосіб:

1) ідентифікувати певне явище для вивчення, яке вважається досить вірогідним на підставі спостережень чи міркувань;

виокремити і уточнити попередні події (фактори), які можуть вплинути на це явище;

сформулювати функціональний зв'язок між явищем, що вивчається, та попередніми подіями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Експериментальна психологія» автора Максименко С.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експериментування як метод емпіричних досліджень“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • КОНЦЕПТУАЛЬНА БАЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Джерела наукового знання

  • Експериментування як метод емпіричних досліджень
  • Мова науки

  • Операційні дефініції і наукові закони

  • Теорії. Компоненти теоретичного знання

  • Теорія вищого рівня Халла-Спенса

  • Процедура наукового дослідження. Типи досліджень

  • Принципи експериментально дослідження психіки

  • ДОСЛІДНИЦЬКІ СТРАТЕГІЇ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МЕТОДУ

  • Дескриптивна стратегія

  • Приховане спостереження

  • Кореляційна стратегія

  • Маніпулятивна стратегія

  • Передумови становлення й розвиток експериментального методу в психологічних дослідженнях

  • Класифікації психологічних методів

  • ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ВИД ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДНИКА: ГІПОТЕЗИ, ВИБІРКИ, ЗМІННІ

  • Джерела формулювання наукових гіпотез

  • Психологічні і статистичні гіпотези

  • Відбір досліджуваних

  • Поняття змінної у психологічному дослідженні

  • Типи шкал

  • Залежна змінна

  • Множинні вимірювання залежної змінної

  • Типи відношень між залежною та незалежною змінними

  • ПОБІЧНА (НЕЗАПЛАНОВАНА) ВАРІАТИВНІСТЬ І СТРАТЕГІЇ ЇЇ КОНТРОЛЮ

  • Джерела побічних змінних у психологічному експерименті

  • Побічні змінні, пов'язані з суб'єктами, що беруть участь в експерименті у ролі досліджуваних

  • Побічні змінні, пов'язані з просторово-часовою послідовністю експериментальних подій

  • Стратегії контролю побічних змінних

  • Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів

  • Методи контролю побічних змінних, не пов'язані з плануванням експерименту

  • ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

  • Простий план для двох рандомізованих груп з тестуванням після експериментального випробування

  • Експериментальний план для кількох рандомізованих груп з різними рівнями незалежної змінної і тестуванням після випробування

  • План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням (граничним контролем)

  • План для чотирьох рандомізованих груп з контролем ефектів попереднього тестування (план Соломона)

  • Плани для співвіднесених груп

  • Експериментальні інтраіндивідуальні плани

  • Факторні експериментальні плани

  • Категоризація факторних планів

  • Ротаційні факторні плани (схема кросіндивідуального порівняння)

  • Основні ефекти і взаємодія

  • Інші вірогідні результати досліджень за допомогою факторних планів 2x2

  • Встановлення основних ефектів і взаємодії для інших факторних планів

  • ДОЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ТА КВАЗІЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ПЛАНИ

  • Квазіекспериментальні плани

  • НЕЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Планування кореляційного дослідження.

  • Інші види не експериментальних досліджень

  • ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Деякі форми графічного зображення інформації в науковому звіті (статті)

  • ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ СТУДЕНТКИ ОКСАНИ (ЗРАЗОК)

  • Огляд літератури

  • Продовження пошуку літератури

  • Формулювання гіпотези та визначення змінних і плану емпіричного дослідження

  • Практичне та теоретичне значення, методологічна основа дослідження

  • Коментарі

  • Основні психофізичні методи та їх застосування

  • Ідеографічний опис методологи розпізнавання сигналу

  • МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ "ПРОСТОГО НАВЧАННЯ" (ФОРМУВАННЯ УМОВНИХ РЕАКЦІЙ)

  • ОКРЕМІ МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕРБАЛЬНОГО НАВЧАННЯ І ПАМ'ЯТІ

  • Підходи до вивчення вербального навчання і структури пам'яті з позицій теорії опрацювання інформації

  • Вивчення особливостей тривалої пам'яті (ТП). Прийом варіювання рівнів опрацювання інформації

  • ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ДИНАМІКИ

  • ОКРЕМІ МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

  • Агресія

  • Соціальна фасилітація

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ