Нагарджуна першим виявив і чітко сформулював один з найдивніших парадоксів пізнання - парадокс виникнення (парадокс новини). Хід його думки такий: виникнення не існує, бо нічого нового неможливо ні помислити, ні зрозуміти. І дійсно: якщо воно нове, то воно або нарівні зі старим, або виникло зі старого. Тут доцільно пригадати прислів'я, що все нове - це добре забуте старе. Але якщо воно зі "старого", то яке ж воно тоді "нове"? Адже воно було і такої ж якості, і віку, що і все, що ми спостерігаємо крім нього.
В цьому світі благополуччя теперішнього і прагнення до кращого майбутнього суперечать одне одному (знову ж згадується вислів древніх греків "краще - ворог хорошому").
Є два рівні міркування: умовний і вищий; останній вивчається через перший. Все виникає незалежно від чогось іншого, не є тотожним цьому іншому, ні повністю відмінним від нього. Таким чином, речі не можуть зовсім щезнути, але вони і не існують вічно.
Нагарджуна для індусів є мудрецем з мудреців, про нього складено безліч легенд.
АСАНГА (близько 310-390 pp. н.е.). Вчений-буддист, один з засновників школи йогачара.
Для концепції Асанга характерне прийняття низки понять ханаяни, особливо в галузі психології. Він вважається одним з попередників розвинутого тантризму. Стриманість і поміркованість, увага до людей, любов до природи і вимогливість, намагання все зрозуміти - ось що пропагував Асанга.
ДЖАЯРАШИ БХАТТА (приблизно VII ст.). Одна з ідей Джаяраши Бхатта: сприйняття, умовиводи та судження не приводять до знання. Він був запеклим прибічником матеріалізму. Одне з положень, яке він висував, звучало так: "Мета життя - спробувати все і відчути максимум радості, насолоди та задоволення - це і є щастя". (27 с.29).
МАТХУСУДАНА САРАСВАТІ (народився в VII ст. в Коталіпурі, час і місце смерті невідомі). Дуже суперечливий і загадковий мудрець. Одна з його ідей: "... світ ілюзорний; ілюзорність - ні реальність, ні нереальність" (16 с.103). "Всесвіт - то Бог, а душа - частка Його" (52 с.84). ШАНКАРА (кінець VII - початок IX ст.). Його висловлювання:
"Єдина і всепрониклива реальність - це Бог, ним пронизане все і Він є все"(16 с.170).
В суб'єктивному аспекті душа "Я" виступає як Бог, як безкінечна свідомість, що веде до блаженства від злиття пізнаючого, пізнаваного і пізнання. Шлях знання веде до подолання і звільнення. Спасіння досягається не самознищенням "Я", а здійсненням безконечності та абсолютності цього "Я", усвідомленням його надемпіричності та єдино-сутності"(27 с.81).
Універсальний характер вчень Шанкара, сполучення напруженого інтелектуалізму з постійною увагою до світу обумовили їх виняткове місце в історії.
РАМАНУДЖА (народився приблизно 1017 р. - час смерті невідомий). Душа, на його думку, являє собою нескінченно малу вічну субстанцію. Внутрішньою і основною якістю душі є ніколи не покидаюча її свідомість (за будь-яких умов душа визнає себе як "Я"). Залежність душі визначається прив'язаністю до тіла, в якому вона втілена. Душа ототожнює себе з тілом, прив'язується до земних успіхів, жадає почуттів, задоволень і т. ін.
ДЖРМАРАДЖА АДХВАРИН (народився в південній Індії в XVII ст. дата, місце смерті невідомі).
Вчений називає шість джерел пізнання: прийняття, умовивід, порівняння, умовне припущення, словесне судження та несприйняття. Сприйняття він поділяє на два види: зовнішнє - через один з п'яти органів чуття; внутрішнє - це задоволення, біль, любов, ненависть. Умовивід він пов'язує з визнанням чогось (наприклад, диму без вогню не буває і т. ін.). Порівняння - це подібність, або схожість. Словесне судження, або словесне пізнання, - це те, в чому немає протиріччя в розумінні. Воно ж і словесне свідчення. Умовне припущення це те, що сумнівне і недоведене, але життєздатне. Нарешті, несприйняття - це єдиний засіб пізнання неіснуючого. Наприклад: математично обчислене, але ніяк несприйняте небесне тіло. Або інший приклад: в зовсім темній кімнаті стоїть крісло, і поки людина не вдариться - крісло знаходиться в сфері несприйняття.
РАБІНДРАНАТ ТАГОР (1861-1941 pp., Калькутта). Ідеї: сучасна цивілізація накопичила матеріальні багатства, але забула про своє духовне благополуччя. Метою дійсної освіти повинне стати звільнення від пристрастей, невігластва, помилок та забобонів. Головна мета людини як особистості полягає в тому, щоб звільнитися від кайданів "Его", що виникають під впливом бажань, та виразити свою душу в любові.
На своєму незмінному рівні людина - це тварина, повна бажань. У розвинутої ж людини є три джерела пізнання: відчуття, розум і почуття. Через відчуття людина, по можливості, пізнає світ; за допомогою розуму вона творить науку і філософію, засновану на логіці. Але тільки через почуття їй відкривається Найвища істота, Найвища Суть: АБСОЛЮТ-БОГ-ТВОРЕЦЬ.
САРВЕПАЛЛІ РАДХАКРИШНАН МАДРАС (1888-1975 pp.). Його ідеї - індуїзм - швидше стиль життя, ніж догматична віра. В його основі лежить духовний досвід, побудований таким чином, щоб дати кожному члену суспільства можливість, передусім, усвідомити обов'язки, притаманні даній стадії його життя, і, нарешті, одержати Найвище Благо.
У людини чотири мети в житті: багатство (матеріальне благополуччя); культурне або художнє життя; праведність (справедливість, милосердя, доцільність); духовна свобода (досконалість і прагнення до неї). Керуючись цими цілями, прогресивна особистість для себе повинна обмежувати прагнення до задоволення та насолод і поступово відмовлятися від егоїстичних бажань, приносячи користь людям і природі, тим самим готуючи себе до Найвищого Блага. Був переконаний у незалежності духовних цінностей, які ототожнював із цінностями релігії, що розуміються, передусім, як бачення духовної основи світу.
КРИШНАМУРТІ (1895-1993 pp.). Відкидаючи всі закінчені уявлення про буття, всі системи, він вимагає від своїх слухачів не запам'ятовування, а співучасті. Справжнє розуміння істини за Кришнамурті припиняє діяльність розуму, який рятується від страху смерті за релігійними та філософськими символами, та всяку взагалі обумовлену "діяльність", даючи місце причинно необумовленій "дії", яка іде від вільної глибини особистості.
* * *
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Індія“ на сторінці 2. Приємного читання.
