8. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии. — М.: Смысл, 2001. — 511 с.
9. Линдсей П, Норман Д. Переработка информации у человека: пер. с англ. — М.: Мир, 1974. — 486 с.
10. Милнер П. Физиологическая психология: пер. с англ. — М.: Мир, 1973. — 647 с.
11. Скотникова И. Г. Субъектная психофизика: результаты исследования // Психологический журнал. — 2003. — т. 24. — № 2. — С. 121—131.
12. Современная психология. Справочное руководство / под ред. в. Н. Дружинина. — М.: иНФРА-М, 1999. — 688 с.
13. Хьюбел Д. Глаз, мозг, зрение: пер. с англ. — М.: Мир, 1990. — 239 с.
Розділ 12. Увага
12.1. Поняття уваги
У процесі життєдіяльності людини на її органи чуття повсякчас впливають різноманітні предмети та явища об’єктивної дійсності. Проте не всі вони однаково нею відображаються. Людина, відображаючи дійсність, щоразу спрямовує свою психічну діяльність на ті предмети та явища, які мають для неї життєве значення, відповідають її потребам та інтересам, що підкреслює вибірковий характер уваги.
Процес уваги є невід’ємною складовою і необхідною умовою будь-якої діяльності людини, тому що в діяльності вона існує і нею підтримується. Від того, на чому і як ми зосереджуємося, залежить ясність, чіткість, повнота наших відчуттів, сприймання, уявлень, думок та інших відображень об’єктивної дійсності (за Г. С. Костюком).
Отже, увага — форма організації психічної діяльності особистості, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості людини на певних об’єктах чи якій-небудь дії при одночасному відволіканні від інших, внаслідок чого об’єкт уваги відображається в мозку людини ясніше, повніше і ґрунтовніше.
Об’єктом уваги можуть стати предмети, явища, їх властивості та відносини, а також дії, думки, почуття інших людей та наші власні.
Спрямованість психічної діяльності — це вибірковий характер активності (тобто увага як пошук, вибір об’єктів пізнання). ця орієнтувально-дослідницька діяльність протікає значною мірою на рівні підсвідомості. Виокремлення у свідомості яких-небудь об’єктів зумовлене як їх об’єктивними характеристиками, так і суб’єктивними особливостями їх сприйняття. Спрямованість виявляється у пильності та настороженості.
Зосередженість уваги (концентрація) на одних об’єктах зумовлює одночасне відволікання від усього стороннього, тимчасове ігнорування інших об’єктів.
На відміну від пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви) увага свого особливого змісту не має, вона — динамічний бік усіх пізнавальних процесів.
Увага може мати прояв у сенсорних, мнемічних, розумових та рухових процесах. Тому в залежності від об’єкта зосередженості (предмети, що сприймаються, уявлення пам’яті, думки, рухи) виокремлюють такі форми проявів уваги: сенсорна (перцептивна), інтелектуальна, моторна (рухова).
Увага виконує такі функції: активізує потрібні та гальмує непотрібні у даний момент часу психологічні та фізіологічні потреби; сприяє цілеспрямованому відбору інформації, яка надходить; забезпечує тривалу зосередженість на одному об’єкті чи діяльності.
Існує ряд факторів, що сприяють привертанню уваги, а саме: характер подразнення (сила, новизна, контраст і т. ін.), структурна організація діяльності (об’єднані об’єкти сприймаються легше), відношення подразника до потреб (те, що відповідає потребам, приверне увагу насамперед).
Теорії уваги. Традиційно поняття уваги вважається одним із складних питань психології. вагоме місце в розробці проблематики уваги займають роботи класиків експериментальної психології кінця XIX — початку XX століття: В. Вундта, Е. Тітченера, В. Джеймса, Т. Рібо і М. Ланге. Експериментальне дослідження уваги розпочато в. вундтом у межах вчення про апперцепцію та структуру поля свідомості. Фактичне входження якогось змісту у свідомість називається процесом перцепції, а зосередження на ньому уваги, залучення його у фокус уваги, називається апперцепцією. Вундт визначав увагу як особливий стан свідомості або її частини, що характеризується ясністю та виразністю елементів, які знаходяться в ній.
Е. Б. Тітченер розумів увагу як певну сенсорну ясність. він наводив перелік чинників, що визначають увагу: інтенсивність, якість, повторення, раптовість, рух, новизна, узгодження з наявними змістами свідомості. Увага, що зумовлена цими чинниками, у своїй першій стадії звичайно називається первинною (пасивною або мимовільною). При вторинній увазі (довільній) в свідомості людини існує конфлікт, при якому вона повинна вибрати з ряду подразників один, на який скеровуватиме увагу і свідомість. третя стадія полягає в поверненні до першої стадії, коли ми вирішуємо наш конфлікт, робимо вибір, тобто поступово зацікавлюємося обраним нами подразником і повністю поринаємо у нього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 12. Приємного читання.
