Розділ «Тема 3. Короткий огляд історії та сучасного стану дитячої психології»

3.1. Передісторія дитячої психології в Україні

Виникнення в Україні перших уявлень про психічний розвиток дитини пов'язаний зі становленням освіти й педагогічної культури народу.

Вже у Київській Русі було запроваджено організоване навчання дітей із заможних сімей. Писемні пам'ятки того періоду "Поученіє Владимира Мономаха" (1117 р.), "Пчела" (ХІІ ст.) розкривали ідеали виховання людини з такими рисами, як працьовитість, мужність, доброзичливість, скромність. Київська Русь випереджувала своїх сусідів у справі освіти. Так, донька князя Ярослава - Ганна, яка була одружена із французьким королем, читала і писала кількома мовами, у той час як сам король був неписьменним.

Татарська навала, турецькі набіги зруйнували досягнення Київської Русі, затримали розвиток культури і освіти. Прикладом тогочасної педагогічної думки стала робота Ніла Сорського "Предание ученикам" (XV ст.), де подаються уявлення про розвиток і динаміку емоційних проявів психіки (пристрастей), про умови їх виховання.

Важливою подією в розвитку освіти в Україні стало заснування у 1632 р. першого вищого навчального закладу - Києво-Могилянської Академії, що була створена за зразком західноєвропейських університетів, але зберігала при цьому національну самобутність. Академія поширювала філософсько-психологічні знання про пізнання, емоції, волю і здібності, їх розвиток. Вихованці цього закладу Феофан Про-копович, Стефан Яворський, Сімеон Полоцький та інші були відомими просвітителями у період другої половини XVII-XVIII ст., зробили значний внесок до розвитку вищої освіти у сусідній Росії.

Глибоким психологізмом відзначаються твори видатного українського філософа Григорія Сковороди (1722-1794 рр.), який також навчався у Києво-Могилянській Академії. Філософ доводив, що виховання повинно спиратись на національні основи. Дійсність він поділяв на три світи макрокосм (зовнішній світ), мікрокосм (внутрішній світ) та світ символів (Біблія, література). Г. С. Сковорода притримувався думки про те, що щаслива доля людини й суспільства загалом можлива лише у випадку, коли зовнішні умови, оточуючі людину, відповідатимуть її вродженим схильностям. У вихованні слід спиратися на вроджені задатки людини, розвивати їх у вправах. У притчі

"Благодарный Єродій" головний герой говорить: "Буде кто чего хочет научиться, к сему подобает ему родиться [132, с.305]... Он (отец) родил мне крила, а я сам научился летать [132, с. 307]".

Оригінальність підходу Г. Сковороди особливо виразно проявилась у твердженні, що не тільки макрокосм є джерелом для створення внутрішнього світу дитини, але й внутрішній світ володіє значною силою і впливає на зовнішній і через самопізнання можна змінити дійсність, олюднити її.

3.2. Розвиток дитячої психології в Україні у ХІХ-ХХ ст.