Зародження та еволюція банківської справи в Україні

Банківське право

Трохи пізніше засновано Київський промисловий банк і Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-Таврійський земельний банк, у 1879 р. відкрито Одеський обліковий банк, який здійснював облік векселів.

У 1883 р. Селянський поземельний банк Російської імперії відкрив у 7 губерніях України (Київській, Чернігівській, Полтавській, Херсонській та ін.) свої відділення. Вони надавали кредити для придбання землі, здійснювали управління земельними масивами, що належали Селянському банку, а також самі мали право купувати землю за власні кошти і перепродавати її селянам.

Поступове формування кредитних установ в Україні сприяло розвитку товарно-грошових відносин та зумовило виникнення промислового капіталу.

Стрімкий розвиток економіки і накопичення капіталів у країні наприкінці XIX ст. забезпечили умови розвитку банківської системи Росії в цілому, і в Україні зокрема.

На початку XX ст. в Україні фактично діяли три контори Державного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, значного поширення набули товариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім цього функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість виключно банківських операцій.

Під час Першої світової війни банківська система в Україні зазнає серйозної кризи. Внаслідок падіння виробництва і загального економічного занепаду господарський обіг знизився, банківські операції різко скоротились, а грошовий обіг украй розладнався. Незважаючи на це, напередодні Жовтневого перевороту в Росії, на території України було створено розгалужену мережу банківських установ з багатоярусною структурою, яка була пристосована до ринкових умов і забезпечувала нормальний рух товарів, грошей та кредитних ресурсів.

Протягом незначного часу існування незалежної держави України здійснювалися певні заходи для формування національної кредитної системи та відповідної банківської мережі.

Певний інтерес становить досвід будови банківської системи України в період державності (1917-1919). Після проголошення 20 листопада 1917 р. Третім Універсалом утворення Української Народної Республіки важливим завданням Центральної Ради була реорганізація банківської системи та формування національної грошової системи. 22 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила Закон "Про перетворення Київської контори Державного банку Росії в Український Державний банк". Цим самим законом на території України було припинено діяльність відділень російського

Державного банку, Дворянського земельного банку і Селянського поземельного банку. 5 січня 1918 р. почався випуск перших українських грошей (введено в обіг державний кредитний білет вартістю 100 крб.). 10 серпня 1918 р. було підписано Закон "Про затвердження Статуту Українського Державного банку і асигнування коштів до його основного капіталу", в якому окреслювалось його призначення: "Український Державний банк має на меті полегшення грошового обігу, допомогу шляхом короткострокового кредитування державному торгу, промисловості і сільському господарству в Україні, а також забезпечення сталості грошової системи" .

Держбанк України відіграв у цей період важливу роль у розбудові національних банківської та фінансових систем, за своєю структурою ця державна кредитна установа була пристосована до торговельно-промислового життя Української держави.

Для задоволення потреб землевласників у позиках 23 серпня 1918 р. було засновано Державний земельний банк, метою якого було сприяння зміцненню дрібного землеволодіння та поліпшенню справ у сільському господарстві. Завдяки вжитим УНР заходам певною мірою вдалося стабілізувати фінансову та грошову систему України, досягти задовільного обслуговування державних і господарських потреб країни.

У радянський період банківська система зазнала радикальних змін, а правове становище банків неодноразово змінювалось. Декретом ВЦВК "Про націоналізацію банків" від 14 грудня 1917 р. та Декретом Тимчасового робітничого селянського уряду України від 22 січня 1919 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу оголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Однак, у зв'язку з переходом до непу і пожвавленням товарно-грошових відносин виникла потреба у відновленні банківської системи для організації торгового обігу та фінансування народного господарства.

Після заснування в Харкові Всеукраїнської контори Держбанку Росії (жовтень 1921 р.) в Україні було створено контори і філії інших банків (кооперативного, торгово-промислового, сільськогосподарського, комунального).

У 1924 р. відкрито Київську філію Всеросійського комерційного банку зовнішньої торгівлі та Київський місцевий комунальний банк.

У період непу в країні відбувається деяке пожвавлення ринку, економіка починає набувати ринкового характеру, функціонує відносно розгалужена кредитна система, випускаються державні облігації та акції в системі дозволеного приватного сектора, використовується іноземний капітал. Однак цей період тривав недовго. Після непу кредитно-банківська система України була підпорядкована Держбанку Росії, а кредитна справа була монополізована Наркоматом фінансів Росії та Державним банком. Заборони держави у фінансовому секторі надовго затримали природний процес розвитку банківської системи як Росії, так і України.

Серйозні зміни у правовому становищі банків відбулись у результаті кредитної реформи 1930-1932 рр.

Було ліквідовано банки, засновані на недержавній формі власності. Банківська система була перебудована за функціональною ознакою і складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткострокового кредитування та платіжного обігу, а також чотирьох спеціалізованих банків (Промбанк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цеком-банк"). Крім того, функціонував Зовнішньо-торгівельний банк, який мав широку мережу кореспондентських відносин з іноземними банками, та система ощадних кас, що становили собою єдину загальнодержавну кредитну установу, яка обслуговувала широкі верстви населення шляхом залучення вільних коштів, оплати послуг та розміщенням облігацій державних позик.

У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне управління кредитною системою і всіма її ланками і аж до другої половини 60-х років Україна не мала автономної кредитно-банківської системи. Діяли філії Держбанку, Будбанку, відділення Зовнішньоекономічного банку, державні ощадні каси, кредитні кооперативи та державні ломбарди. Отже, довгий час в колишньому СРСР банківська система була надто обмежена, неефективна і пристосована до вимог адміністративної системи. Було встановлено державну монополію на банківські грошові операції, був відсутній фінансово-комерційний бізнес, не існувало ринку цінних паперів, все це істотно впливало на існування банківської системи, яка була нездатна мобілізувати і розподіляти великі грошові кошти. Існування в соціалістичній державі монобанківської системи призвело до створення високого рівня монопольного становища Держбанку країни. Крім того, Держбанк СРСР, функціонуючи як орган уряду, був залежний від нього, а це сприяло створенню безконтрольної фінансово-банківської олігархії, яка тримала в таємниці дані про золотий запас країни, стан випуску грошей в обігу, розподіл та використання коштів державного боргу тощо.

У 1987 р. у СРСР було проведено банківську реформу, яка зумовила реорганізацію банківської системи: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР; спеціалізовані банки - Агропромбанк СРСР; Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, Зовнішньоекономічний банк СРСР), які підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, що займались господарською діяльністю.

Після проведення банківської реформи правовий статус банків істотно не змінився. Реорганізація не торкнулася економічних відносин і державна монополія в банківській системі збереглася. Банки продовжували здійснювати адміністративно-контрольні повноваження, однак їхня роль у механізмі кредитування розвитку різних галузей економіки зросла.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зародження та еволюція банківської справи в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Спеціальні принципи і джерела банківського права

  • Питання вдосконалення банківського законодавства

  • Норми банківського права та їхня класифікація

  • Банківські правовідносини, їхні зміст і види

  • Розділ 2. Банківська система України та її роль у ринковій економіці

  • Зародження та еволюція банківської справи в Україні
  • Питання функціонування банківської системи України

  • Розділ 3. Правове становище національного банку України

  • Основи взаємовідносин Національного банку України з вищими органами держави

  • Функції та операції Національного банку України

  • Мережа та організаційна структура Національного банку України

  • Організація роботи Національного банку України

  • Розділ 4. Правове положення комерційних банків

  • Порядок створення і припинення діяльності комерційного банку

  • Організаційна структура та управління комерційним банком

  • Операції та послуги комерційних банків

  • Правова основа банківського аудиту

  • Правова охорона банківської таємниці

  • Розділ 5. Правові засади грошового обігу і розрахунків

  • Поняття і зміст розрахункових правовідносин

  • Порядок відкриття та закриття рахунків в установах банків

  • Правова природа договорів банківського рахунку і банківського вкладу

  • Порядок і форми розрахунків у господарському обігу

  • Розділ 6. Правове регулювання банківського кредитування

  • Поняття та елементи кредитних правовідносин

  • Правова природа кредитного договору

  • Розділ 7. Правове регулювання ринку цінних паперів

  • Поняття і види цінних паперів

  • Операції банків із цінними паперами

  • Відповідальність за правопорушення на ринку цінних паперів

  • Розділ 8. Загальна характеристика національного валютного законодавства

  • Система органів, що здійснюють валютне регулювання

  • Правове регулювання валютних операцій

  • Валютний контроль і відповідальність за порушення валютного законодавства

  • Розділ 9. Основи банківського права розвинутих країн

  • Правова регламентація банківської діяльності в розвинутих країнах

  • Організація і функціонування банківських систем розвинутих країн

  • Великобританія

  • Німеччина

  • Франція

  • США

  • Швейцарія

  • Японія

  • Росія

  • Інститут банківської таємниці у зарубіжному законодавстві