• 1. Правовий режим використання та охорони природно- заповідного фонду
• 2. Правовий режим використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів, рекреаційних зон, виключної (морської) економічної зони та науково цінних природних комплексів.
• 3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
Правовий режим використання та охорони природно- заповідного фонду.
У 1992 році Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро прийняла Конвенцію про біорізноманіття, як основу еволюції і функціонування систем біосфери і сталого забезпечення потреб населення Землі. Нею проголошено збереження не окремих ланок природи, а всіх систем біосфери в глобальному масштабі. У цьому ж році Рада Європи прийняла Конвенцію Європейської Екомережі (European Ecological Network) як ідею загальноєвропейської системи охорони природної спадщини Європи.
Україна ратифікувала міжнародні угоди, а 21 вересня 2000 року Верховною Радою прийнято Закон України “Про загальнодержавну Програму формування національної екологічної мережі України на 2002-2015”. В процесі реалізації Програми передбачено поєднання національної екологічної мережі з екологічними мережами сусідніх країн.
Концепція екомережі поєднує в собі збереження біологічної та ландшафтної різноманітності. У нашій країні набув чинності. Основною метою Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000- 2015рр." (Програма, затвердженою Законом України від 21 вересня 2000 р.) є збільшення частки земельного фонду з природними заповідними територіями до рівня, достатнього для збереження біологічної і ландшафтної різноманітності. Саме для збереження розмаїття природних об'єктів, що мають значення не тільки для екосистеми території нашої держави, але й для планетарної екосистеми в цілому, в Україні на законодавчому рівні передбачені певні кроки для досягнення сталого соціально-економічного, соціально-екологічного, культурного розвитку, що підтверджується не тільки вище згаданою Програмою, а й наступними законодавчими актами:
• Законом України "Про екологічну мережу України" від 24 червня 2004 року;
• Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року (ст. 60);
• Генеральною схемою планування території України, затвердженою Законом України від 7 лютого 2002 року, тощо.
Екологічна мережа – це єдина територіальна система, яка включає у себе ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі – природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.
Національна екологічна мережа включає у себе частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти. Екологічна мережа утворюється для забезпечення здатності екосистем до відтворення, сталого розвитку, створення сприятливих умов для розмноження і збереження об'єктів тваринного і рослинного світу, забезпечення екологічної рівноваги на теренах України.
Отже, екологічна мережа – це єдина територіальна система, яка складається із структурних елементів 4-х типів, що схематично наведено на рис. 6.24.
Перелік сполучних територій екомережі включає території, що забезпечують зв'язки між ключовими територіями та цілісність екомережі. Це три широтних природних коридори, що забезпечують природні зв'язки зонального характеру:
• 1. Поліський (лісовий) екокоридор, що охоплює основні болотні масиви, регіони головного водозбору Дніпра з притоками та частково – водозборів Західного Бугу, Південного Бугу, Дністра, Сіверського Дінця; на цій території порівняно багато незмінних ландшафтів.
• 2. Галицько-Слобожанський (лісостеповий) екокоридор, до якого потрапляють ділянки басейнів усіх рік першої величини, зони Карпатської та Подільської ендемічності, пралісові ділянки – букові та смерекові – в Карпатах, діброви Поділля та Слобожанщини, сосняки Слобожанщини, грабові ліси Розточчя, степові ділянки Опілля, Придніпров'я, реліктові крейдові ценози Сіверського Дінця, рефугіуми реліктових угруповань в Карпатах, на Опілля, Поділлі.
• 3. Південноукраїнський (степовий) екокоридор, до якого потрапляють клаптики степових ділянок, літоральні та аквапьні екосистеми, петрофітні та плавневі ценози, ендеми та релікти Прибужжя, Приазов'я, степового Криму.
Рис. 7.1. Складові частини екологічної мережі України
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право» автора Аніщенко В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Й УМОВ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
