• Положенням про зоологічний парк загальнодержавного значення, затвердженим наказом Мінекобезпеки та Мінкультури України від 20 лютого 1998 року № 21/46.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються зоологічним паркам, вилучаються з господарського використання. На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин.
Для забезпечення виконання режиму щодо використання та охорони територій зоологічних парків, їх поділяють певні зони, а саме:
• експозиційну зону, що призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;
• наукову зону, у межах якої проводяться науково-дослідні роботи з тваринами, а її відвідування дозволяється у порядку, встановленому адміністрацією парку;
• рекреаційну зону, яка використовується для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;
• господарську зону, що використовується для розміщення господарських об'єктів та підсобних господарств.
Правовий режим парків-пам'яток садово-паркового мистецтва регулюється главою 11 розділу III Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року.
Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.
Зоологічні парки – це культурно-освітні установи загальнодержавного значення, що створюються задля організації екологічної' освітньо- виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть бути загальнодержавного та місцевого значення. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.
На їх територіях забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
У іншому правовий режим парків-пам'яток садово-паркового мистецтва подібний до ботанічних садів.
• Згідно ст. 43 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 січня 1992 року; Положення про організацію наукових досліджень у заповідниках та національних природних парках України, затвердженим наказом Мінекобезпеки України від 10 листопада 1998 року № 163; Положення про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України, затвердженим наказом Мінекоресурсів України від 9 серпня 2000 року № 103, а також Програми Літопису природи, що затверджена наказом Мінекоресурсів і НАНУ від 25 листопада 2002 року в Україні ведеться літопис природи.
Літопис природи – це основна форма узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів, виконаних на територіях та об'єктах природно- заповідного фонду.
Матеріали літопису природи використовуються для:
• оцінки стану довкілля;
• розробки заходів щодо його охорони;
• ефективного використання природних ресурсів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право» автора Аніщенко В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Й УМОВ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ“ на сторінці 6. Приємного читання.
