Екологічне співробітництво країн – членів СНД, в тому числі України.

Екологічне право

Міжнародне співробітництво країн – членів СНД у галузі охорони навколишнього середовища здійснюється як на двосторонній, так і багатосторонній основі. Правовою основою останнього є Угода про взаємодію в галузі екології та охорони навколишнього середовища (1992 р.).

Для виконання угоди в системі СНД утворено відповідний організаційний механізм. До нього входять Міждержавна екологічна рада та Міждержавний екологічний фонд (рис. 8.5).

Організаційний механізм співробітництва країн СНД в галузі екології

Рис. 8.5. Організаційний механізм співробітництва країн СНД в галузі екології

Важливу роль у розвитку екологічного співробітництва держав – членів СНД відіграє також Міжпарламентська асамблея, у складі якої діє департамент по охороні навколишнього середовища. Асамблея, зокрема, сприяє удосконаленню екологічного законодавства відповідних країн та його гармонізації. Корисними у цьому є підготовлювані в рамках Асамблеї модельні закони, кодекси та інші нормативно-правові акти екологічного характеру. У 2003 р., зокрема, тут було розроблено Модельний кодекс про екологічну безпеку, надісланий країнам – членам СНД.

Співробітництво у сфері навколишнього середовища розглядається як один із пріоритетів у відносинах ЄС та України. Визначено декілька пріоритетів співробітництва у сфері навколишнього середовища. Вони включають питання зміни клімату, імплементацію Кіотського протоколу та захист водних ресурсів. У цих сферах було досягнуто деяких позитивних результатів. Створено Робочу групу Україна – ЄС з питань зміни клімату, готується план дій подальшого співробітництва. Співпраця зосереджується на розробленні конкретних та ефективних механізмів реалізації Кіотського протоколу. Верховною Радою було ратифіковано Протокол у лютому цього року. ЄС та Україна здійснювали діалог щодо питання управління водними ресурсами та правових рамок захисту водних ресурсів. Україна вступила до спеціальної групи DUBLAS з метою участі у діяльності ЄС по захисту Чорного моря та ріки Дунай.

В цілому динаміка співробітництва у сфері навколишнього середовища має позитивну тенденцію. Однак, Україні необхідно зосередитися на приведенні свого законодавства у відповідність до вимог ЄС у наступних сферах:

• запровадження та належне виконання механізмів у відповідності до принципу "забруднювач платить"; підприємства, які викидають промислові відходи у довкілля мають компенсувати заподіяну шкоду;

• внесення доповнень до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", які визначали б права громадян України на вільний доступ до інформації екологічного характеру на основі посиленої кримінальної відповідальності за відмову надати чи несвоєчасне надання повної інформації за вимогою;

• оцінка впливу на навколишнє середовище – прийняти доповнення до Закону України "Про екологічну експертизу" та нового закону "Про екологічне страхування", застосування на практиці вимог Закону України "Про аудит", із одночасним більш широким впровадженням системи аудиту та управління навколишнім середовищем для подальшого вдосконалення захисту довкілля;

• атмосферне повітря – прийняття доповнень до Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що стосується вжиття практичних заходів з впровадження найбільш вдалих технологічних інновацій для запобігання забрудненню повітря;

• вичерпання озонового шару – необхідно розробити спеціальне законодавство про захист озонового шару та передбачити механізм його реалізації;

• захист водних ресурсів – вдосконалити законодавство із захисту водних ресурсів на основі принципу "краща система каналізації – краща якість питної води", чітко дотримуючись правової логіки ЄС у цій сфері;

• захист навколишнього середовища від відходів – вдосконалення практики поводження з відходами різного походження та фізико-хімічних властивостей; погодження методичних розробок з схожими розробками міжнародної практики;

• запобігання негативного впливу на навколишнє середовище від генетично-модифікованих організмів та продуктів. Прийняти законодавчий акт на основі Закону України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично-модифікованих організмів";

• захист природи;

• запобігання негативному впливу з боку небезпечних виробництв та заходи із захисту довкілля під час аварій на підприємствах;

• захист навколишнього середовища від шумових викидів.

У табл. 8.1 наведені результати порівняльного аналізу правових документів ЄС і України у сфері регламентації використання й охорони природних ресурсів. Результати зіставлення структур законодавства України та ЄС в галузі охорони природи, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки показали, що не спостерігається відповідність українського та європейського екозаконодавства, а також їх структури хоча і мають подібні складові частини, але більшість з них є різною, до того ж законодавство ЄС має значну кількість додатків, дотримання вимог яких є обов'язковим.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право» автора Аніщенко В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічне співробітництво країн – членів СНД, в тому числі України.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

  • Предмет та об'єкти екологічного права. Методи, принципи і функції екологічного права.

  • Екологічні правовідносини: зміст та особливосте Поняття про норми екологічного права.

  • Суб'єкти екологічного права. Поняття та види екологічних прав громадян. Обов'язки громадян у галузі екології Правові гарантії екологічних прав і свобод людини й громадянина та способи їх захисту.

  • Тема 2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

  • Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси та його зміст.

  • Право природокористування: принципи, об'єкти та суб'єкти, правова класифікація видів природокористування.

  • Підстави виникнення та припинення права природокористування.

  • Тема 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Функції державного управління в галузі екології

  • Тема 4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

  • Класифікація екологічних правопорушень.

  • Тема 5. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА ЇХ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ ТА ОХОРОНІ ДОВКІЛЛЯ

  • Роль діяльності органів внутрішніх справ у забезпеченні законності дій юридичними й фізичними особами в галузі природокористування та охорони довкілля.

  • ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Правовий режим використання, відтворення і охорони вод та атмосферного повітря в Україні.

  • Правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів та тваринного світу.

  • Тема 7. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Й УМОВ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ

  • Правовий режим використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів, рекреаційних зон, виключної (морської) економічної зони та науково цінних природних комплексів.

  • Тема 8. МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ТА СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

  • Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища.

  • Екологічне співробітництво країн – членів СНД, в тому числі України.
  • Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.