Ліси – це легені планети, це зелений захисний екран, це – життя. Ліс – це сукупність лісової рослинності, грунту, тваринного світу, інших компонентів навколишнього природного середовища, що має важливе екологічне, економічне і соціальне значення.
Завжди людство ставилося до лісу, як до живої істоти, яка має свій характер, свої закони та правила, в якій існують чудеса, що не можуть бути пояснені з позицій людських законів. Так, ліси – живі, вони відіграють дуже велику роль у життєдіяльності всіх істот, включаючи людину.
Ліси як складова частина біосфери Землі та за рахунок своїх екологічних властивостей здійснюють кліматорегулюючі, середовище захисні, санітарні функції. Вони відіграють велику роль у збереженні водних і земельних ресурсів, служать місцем існування багатьох видів тварин, а також активно трансформують хімічні атмосферні забруднення, є резервом чистого повітря й поповнення атмосфери киснем.
Виступаючи джерелом деревини та іншої лісової продукції, що є необхідною для задоволення потреб народного господарства і населення, ліси виконують важливі економічні функції. В умовах зростаючої урбанізації, збільшення масштабів господарської діяльності посилюється їх оздоровче, науково-пізнавальне та естетичне значення в житті людей.
Тому екологічна політика української держави передбачає забезпечення всебічної охорони лісів, організацію їх раціонального використання й відтворення. Її основні напрямки розкриваються в лісовому законодавстві України.
Спеціальними законами з питань охорони лісів є: Лісовий кодекс України (ЛКУ) у редакції від 21 січня 1994 року; Закон України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10 лютого 2000 р. та інші нормативно-правові документи, в тому числі регіонального рівня.
Відносини в галузі використання, охорони, захисту і відтворення лісів, а також лісового фонду – лісові відносини – регулюються лісовим законодавством. Відносини в галузі використання деревини, технічної і лікарської сировини, а також інших лісових ресурсів, що добуті під час користування лісами, регулюються господарським, цивільним, адміністративним та іншими законодавствами України. Конституційною основою правового регулювання лісових відносин є норми Основного Закону України, що встановлюють право власності на природні ресурси, екологічні права й обов'язки громадян України, компетенцію державних органів екологічного управління. На рис. 6.13 наведені основні функції лісу та склад лісового фонду України.
Ліс – тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 ЛКУ).
Лісові відносини – суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Органами, які управляють лісовйм фондом, є:
• Державне агенство лісових ресурсів України;
• Українська державна лісонасіннєва інспекція (контролює виконання при веденні лісового господарства вимог Закону України "Про насіння і садивний матеріал" від 26 грудня 2002 року).
У відповідності ст. 4 ЛКУ до лісового фонду України не належать:
• зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
• окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно ст. 5 ЛКУ лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.
Суб'єктами лісових відносин (постійними та тимчасовими лісокористувачами) – є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України.
Ліс – джерело лісових ресурсів, під якими розуміють деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів, а також корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати грунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.
Згідно ст. 39. ЛКУ регламентований поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на чотири категорії (рис. 6.14).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право» автора Аніщенко В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів та тваринного світу.“ на сторінці 1. Приємного читання.
