Одним із найпроблемніших щодо укладання правочинів за допомогою електронних засобів зв'язку є питання ідентифікації сторони такого правочину. Складним є питання забезпечення анонімності сторін електронного правочину. Часто в електронних правовідносинах складається ситуація, коли одна із сторін (рідко – обидві сторони) бажає залишитися невпізнаною, діяти інкогніто – зберігаючи повну анонімність (ніяк не ідентифікуючи себе) або часткову (діючи під псевдонімом). Прикладом першого випадку може слугувати замовлення в роздрібному електронному магазині, сплачене з електронного ж рахунку, яке необхідно доставити третій особі (не самому замовникові) або надіслати поштою до запитання. Як приклад другого випадку можна навести мережевий електронний аукціон eBay, де значна частина аукціонерів діє під псевдонімами. Проблема анонімності доступу в Інтернет, анонімності здійснення електронних операцій і анонімності їх сторіннині часто піднімається в дослідженнях, присвячених електро- нній комерції або інформаційній безпеці [162, с. 138].
Багато Інтернет-сайтів для зручності користувача використовують систему ідентифікації відвідувачів за допомогою процедур "реєстрація/авторизація". Проблема використання такого механізму ідентифікації користувача в тому, що інформація про користувача вказується лише ним самим, не проходячи ніякої процедури верифікації. Це може призвести до проблеми автентичності правочину, тобто постає питання, чи дійсно цей правочин вчинила та чи інша особа. З цього приводу в цивілістиці розроблено кілька способів забезпечення ідентифікації сторін електронного правочину. По-перше, засобом юридичної техніки, який сприяє усуненню невизначеності щодо особи, яка вчиняє електронний правочин, є закріплення презумпції авторства електронного документа. Такий підхід застосований у Типовому законі про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі [241]. Так, відповідно до ст. 13 цього Закону повідомлення даних вважається повідомленням даних укладача, якщо воно було відправлене самим укладачем. У відносинах між укладачем і адресатом повідомлення даних вважається повідомленням даних укладача, якщо воно було відправлено: особою, яка мала повноваження діяти від імені укладача стосовно цього повідомлення даних; або інформаційною системою, запрограмованою укладачем чи від його імені на функціонування в автоматичному режимі. У відносинах між укладачем і адресатом адресат має право вважати, що повідомлення даних є повідомленням даних укладача, і діяти виходячи з цього припущення, якщо: для того, щоб встановити, що повідомлення даних є повідомленням даних укладача, адресат належним чином застосував процедуру, заздалегідь узгоджену з укладачем для цієї мети; або повідомлення даних, отримане адресатом, було результатом дій особи, відносини якої з укладачем або будь-яким представником укладача дали такій особі можливість дістати доступ до способу, використовуваного укладачем для ідентифікації повідомлень даних як своїх власних.
По-друге, ідентифікацію сторін електронного правочину може бути забезпечено шляхом застосування електронного підпису. Поняття електронного підпису та його цивільно-правове значення для статики та динаміки електронних правочинів було нами розглянуто вище.
По-третє, ще одним способом ідентифікації особи може бути встановлення обов'язку сторони електронного правочину надавати необхідну інформації своєму контрагенту. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів" [204] перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії.
Аналогічний підхід запропоновано і в проекті закону "Про електронну комерцію" [193], який конкретизує, що суб'єкти господарювання, які адресують від свого імені оферти або запрошення робити пропозиції, за допомогою електронної форми представлення інформації зобов'язані повідомляти про себе такі відомості: повне найменування суб'єкта господарювання, включаючи інформацію щодо організаційно-правової форми, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності; місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до даних державної реєстрації юридичної особи або відомості про реєстрацію фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності, електронну та поштову адресу; у випадках, передбачених законодавством України відомості про наявність ліцензій або іншого дозвільного документа (номер, строк дії, найменування органу, що видав документ) тощо.
Виконання електронного правочину
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Динаміка електронного правочину“ на сторінці 3. Приємного читання.
