• 2) метод фотозйомки (панорамний, вимірювальний, стереоскопічний, репродукційний, упізнавальний);
• 3) вид фотозйомки (орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна);
• 4) фотоматеріал, який використовували під час фотозйомки; застосовування світлофільтру, подовжувальних (проміжних) кілець тощо;
• 5) вид фотоапарату, його об'єктив, точки фотозйомки;
• 6) якщо на фотокартці роблять будь-які позначки, то поруч розміщують контрольну фотокартку; фотознімки у фототаблиці скріплюють печаткою органу досудового розслідування.
Додані до протоколу фотознімки оформлюють у вигляді фототаблиць, виготовлених на відповідному бланку з наклеєними на ньому фотознімками. Знімки нумерують і під кожним з них розміщують лаконічний пояснювальний підпис[10].
Водночас виникає питання щодо складання протоколу в окремих випадках проведення освідування. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 241 КПК України, освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюють особи тієї самої статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яку освідують. Слідчий, прокурор не вправі бути присутніми під час освідування особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю її оголювати. На думку Р. С. Бєлкіна, у ситуації, що склалася, опис результатів освідування має проводити слідчий у протоколі зі слів лікаря. Цей шлях обрав законодавець Латвійської Республіки, передбачивши в частині 2 статті 169 КПК цієї держави у випадку провадження освідування спеціалістом у галузі медицини складання протоколу відповідною посадовою особою за участю цього спеціаліста . Проте наведене положення є дискусійним. Оскільки слідчий, прокурор у зазначеному законом випадку не можуть бути присутніми під час проведення цієї слідчої дії, то вони за КПК України не мають права складати відповідний протокол. У частині 3 статті 104 зазначеного Кодексу чітко зазначено, що у вступній частині протоколу мають міститися відомості про особу, яка проводить процесуальну дію. Однак слідчий, прокурор її не проводили, тож вони й не зможуть скласти описову частину цього протоколу.
Аналогічний шлях подолання проблеми оформлення результатів освідування передбачено у КПК Російської Федерації[11], згідно з яким результати освідування оформлюють протоколом слідчої дії (стаття 180 КПК Російської Федерації). Проте також незрозумілою залишається диспозиція частини 4 статті 179 КПК Російської Федерації: слідчий не може бути присутнім під час освідування особи іншої статі, якщо освідування супроводжується оголенням цієї особи. У цьому випадку освідування проводить лікар, що явно суперечить положенню частини 3 цієї статті зазначеного Кодексу - освідування проводить слідчий. За необхідності слідчий залучає до участі в провадженні освідування лікаря або іншого спеціаліста. Тобто, згідно зі статтею 179 КПК Російської Федерації, освідування має проводити лише слідчий. У разі потреби слідчий запрошує спеціаліста, але не для того, щоб він проводив слідчу дію, а надавав слідчому допомогу, беручи участь у проведенні слідчої дії. У випадку з оголенням освідуваної особи іншої статі, ніж слідчий, він, за частиною 4 статті 179 КПК Російської Федерації, чомусь перекладає обов'язок проводити цю слідчу дію на спеціаліста. Однак брати участь у проведенні слідчої дії та проводити її, на наше переконання, це різні поняття.
Освідування - це досить специфічна слідча (розшукова) дія, оскільки під час її проведення має бути зафіксовано як особливі прикмети загального характеру (колір волосся, родимі плями, татуювання), так і ті з них, фіксація яких передбачає наявність медичних знань (брак частини певного органу, аномалії та каліцтва). Тому в цьому випадку рекомендують запросити для участі в освідуванні судово-медичного експерта чи лікаря або доручити їм проведення цієї процесуальної дії.
Ураховуючи викладене, щодо аналізованого питання погодимося з положеннями частини 1 статті 104 КПК України, що результати освідування мають фіксувати виключно у протоколі. Проте зауважимо, що лікар не є суб'єктом здійснення кримінального провадження, уповноваженим складати протокол. Тому вважаємо, що в разі виникнення необхідності проведення судово-медичного освідування, яке супроводжується оголенням особи, складання протоколу вказаної процесуальної дії керівник органу досудового розслідування має доручати слідчому однієї статі з освідуваною особою, присутньому під час її провадження.
Кримінальне процесуальне законодавство передбачає можливість застосування під час здійснення кримінального провадження технічних засобів (стаття 107 КПК України). На наш погляд, ця редакція процесуальної норми ширше, ніж попередній КПК України 1960 року, регламентує можливості фіксування слідчої дії, оскільки технічними засобами визначено не лише відеотехніку, а й інші прилади, за допомогою яких можна виявити сліди злочину під час проведення освідування, наприклад, ультрафіолетові пристрої. Крім цього, у КПК України закріплено додаткові вимоги щодо фіксування саме процесу освідування. Відповідно до частини 4 статті 241 КПК України, за необхідності здійснюють фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Водночас у зазначеній нормі передбачено застереження, відповідно до якого зображення, демонстрацію яких можна трактувати як образливу для освідуваної особи, зберігають в опечатаному вигляді й можуть надавати лише суду під час судового розгляду.
Використаний законодавцем у частині 4 статті 241 КПК України термін "за необхідності" - це оцінна категорія, що передбачає можливість слідчого діяти на власний розсуд. Проте, на наш погляд, у практичній діяльності з розслідування злочинів трапляються випадки, коли необхідно зобов'язати слідчого застосовувати технічні засоби фіксування проведення цієї слідчої (розшукової) дії, зокрема безперервний відеозапис. Ідеться, насамперед, про примусове освідування, під час якого відбувається суттєве обмеження права особи на особисту недоторканність та невтручання в приватне життя. У цьому випадку надзвичайно важливо, щоб у кримінальному провадженні це обмеження відбувалося найменшою мірою, що необхідна для досягнення безпосередньої мети проведення освідування. Оскільки наразі порядок застосування примусу під час його провадження законодавчо не врегульовано і не напрацьовано єдиний підхід щодо цього питання, уважаємо за необхідне запропонувати обов'язкове фіксування примусового освідування шляхом безперервного відеозапису його проведення як додаткову гарантію забезпечення прав і свобод освідуваної особи, поряд із залученням понятих. У зв'язку із цим уважаємо за необхідне, з урахуванням раніше висловленої пропозиції щодо запрошення спеціаліста під час проведення освідування, частину 4 статті 241 КПК України викласти у такій редакції: "При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або є небезпечними для її здоров'я. За необхідності фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів може бути запрошений спеціаліст. Фіксування примусового проведення освідування шляхом безперервного відеозапису є обов'язковим. Зображення частин тіла, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді й можуть надаватися лише суду під час судового розгляду".
Фіксування перебігу та результатів освідування шляхом фотографування доцільне із застосуванням прийомів і методів, рекомендованих у судовій фотографії. Використання фотозйомки надає можливість долучити до протоколу освідування фототаблицю з наочною ілюстрацією розміщення й сутності особливих прикмет, описаних у протоколі. Для фіксації мікрослідів застосовують мікрофотозйомку. У цьому аспекті фотозйомка видається оптимальнішим засобом фіксації, ніж відеозйомка, оскільки для демонстрації отриманих під час її використання результатів необхідне спеціальне обладнання (відеокамери, диски, комп'ютерна техніка), якого може не бути в суді або воно не відповідає технічним вимогам, характеристикам. Можливим є, на наш погляд, фотографування як об'єктивна форма фіксування, що має низку переваг перед іншими способами фіксації (описом, зліпками, схемами). Саме тому фотознімок-додаток до протоколу має такі характерні особливості, як об'єктивність, достовірність, переконливість, документальність, наочність, висока точність передання інформації, швидкість процесу фіксації, відносна швидкість відтворення. Крім цього, фотографування є єдиним способом фіксації слідів, виявлених за допомогою ультрафіолетових, інфрачервоних або рентгенівських променів.
Проте фотографія не позбавлена недоліків, до яких В. О. Маркусь слушно відносить: площинний характер зображення, випадки викривлень (аберації фотооптики, кома, дисторзія, астигматизм) або навмисні комбінації фотоперекручень, можлива неякісність знімків, неможливість зафіксувати динаміку процесу (фотографія дає тільки статичне зображення фіксованого об'єкта)[12].
Особливі прикмети, локалізовані на тілі освідуваної особи, залежно від ступеня їх вираження, установлюються шляхом ретельного дослідження тіла в умовах належного освітлення. Під час освідування використовують здебільшого природне освітлення або джерело, що забезпечує яскраве безтіньове освітлення. Перевага зазначеного освітлення полягає в його рівномірності, що надає можливість уникнути різких світлових контрастів, наявність яких перешкоджає виявленню особливих прикмет та їх належному описанню[13].
Виявлення особливих прикмет, зазвичай, не потребує застосування складних засобів криміналістичної техніки, оскільки вони достатньо виражені й часто розміщені на ділянках тіла, де їх можна без особливих складнощів виявити й описати. Проте для роботи з маленькими об'єктами чи їх частинами (наприклад, фрагментом бородавки чи шраму) можуть знадобитися оптичні й аналітичні засоби - збільшувальне скло та лінійка чи транспортир. Допоможе правильно зафіксувати ці особливі прикмети навскісне освітлення, завдяки якому можна знайти особливості виявлених на тілі об'єктів і зафіксувати їх у протоколі.
Для виявлення слідів опіку, слідів, які виникли від впливу кислот або застосування різноманітних речовин, що використовують для знищення особливих прикмет, які раніше були на тілі, застосовують складніші засоби криміналістичної техніки (ультрафіолетові чи інфрачервоні промені невидимої частини спектра). Завдяки цим засобам під час освідування є можливість виявити сліди-нашарування, утворені рідкою речовиною за її незначної концентрації, а також поверхневі сліди, що піддавали знищенню або спробі знищення. Подальше дослідження цих слідів, зокрема під час проведення судово-медичної експертизи, надає можливість орієнтовно визначити речовину, яка утворила слід, залежно від кольору й інтенсивності світіння[14].
Ще одним способом фіксації результатів освідування є замальовка, за допомогою якої відображають особливі прикмети та сліди-нашарування у вигляді плям, утворені різноманітними речовинами, та інші виявлені сліди. Доцільно замалювати їх контури, взаємне розміщення, відстань між ними, звісно, якщо в слідчого чи спеціаліста є необхідні навички.
У разі виявлення під час проведення освідування слідів злочину може виникнути необхідність їх вилучення для подальшого дослідження. Вилучення цих об'єктів здійснюють лише за умови, якщо не виникає порушень цілісності тіла людини. Це питання порушував А. Е. Жалінський, який цілком слушно вважав неможливим вилучення предметів з тіла особи в межах освідування, якщо це супроводжується порушенням цілісності шкірного чи іншого покровів[15]. У цих випадках установлені на тілі сліди злочину чи особливі прикмети з максимальною повнотою фіксують у протоколі слідчої (розшукової) дії, а також за допомогою додаткових техніко-криміналістичних засобів фіксації, що наочно ілюструють отримані під час освідування результати.
За загальними криміналістичними рекомендаціями сліди злочину для направлення їх на експертизу доцільно вилучати разом з об'єктом, на якому вони розміщені, оскільки це сприяє найбільшому збереженню самих слідів і можливості використання зазначених предметів як речових доказів. Цілком зрозуміло, що на тіло живої людини, на якій під час освідування виявлено сліди або особливі прикмети, наведена рекомендація поширюватися не може. Освідувану особу направляють на судово-медичну експертизу у разі виявлення на ній тілесних ушкоджень для вирішення питання про ступінь їх тяжкості, характер і механізм утворення, а також час спричинення. У решті випадків виявлені сліди має бути вилучено.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тактичні прийоми фіксації ходу та результатів освідування“ на сторінці 3. Приємного читання.
