У ЗУ "Про тваринний світ" визначені також й інші особливості права власності на об'єкти тваринного світу. Так, об'єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об'єктом права відповідно державної або комунальної власності.
Об'єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим, не забороненим законом способом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.
Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення до України з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.
У передбаченому законодавством порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.
При цьому поняття "неволя" або "напіввільні умови" розкриваються в ЗУ "Про мисливське господарство та полювання", де зазначено таке:
• o "утримання мисливських тварин у напіввільних умовах - утримання набутих в установленому порядку мисливських тварин у штучно створених умовах, в яких вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки мисливського угіддя;
• o утримання мисливських тварин у неволі - утримання мисливських тварин у відповідних спорудах, де вони не мають можливості живитися природними кормами та самостійно виходити за межі таких споруд".
Законом окремо передбачені правові підстави припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу. Так, право приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі:
• жорстокого поводження з дикими тваринами;
• встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу.
Право приватної власності на об'єкти тваринного світу може припинятися і в інших випадках, передбачених законодавством.
Право приватної власності на об'єкти тваринного світу у випадках жорстокого поводження з дикими тваринами може бути припинене в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокуратури.
Необхідно наголосити, що навіть за існуючої системи правових приписів та виходячи із загальних принципів правового регулювання, буде природним висновок про необхідність регулювання відносин власності на тваринний світ у першу чергу нормами спеціального фауністичного законодавства, беручи до уваги, що питання власності на об'єкти тваринного світу безпосередньо пов'язані із питаннями їхньої охорони та використання. Разом з тим у ЗУ "Про тваринний світ" питанням права власності (у тому числі приватної) на об'єкти тваринного світу присвячено лише чотири статті.
Внаслідок такого становища створюється ситуація, коли особливості реалізації права власності на об'єкти тваринного світу не знаходять свого належного відображення в спеціальному поресурсовому законодавстві. На цій проблемі, зокрема, наголошував ПВ. Тихий, який у своїй роботі вказував, що "на відміну від попереднього фауністичного законодавства, ЗУ "Про тваринний світ" інакше вирішує питання про статус тварин, які перебувають у колективній та приватній власності, а саме, не відносить добутих зі стану природної волі тварин до товарно-матеріальних цінностей. Ці тварини, потрапляючи під дію цивільного права, в той же час продовжують, згідно з першою частиною статті 1 ЗУ "Про тваринний світ", залишатись в рамках екологічного законодавства, хоча визначення співвідношення обсягів такого подвійного правового регулювання буде не на користь останнього. Власники диких тварин відповідно до своїх правомочностей можуть володіти згаданими об'єктами, споживати їхні корисні властивості та якості, вирішувати їхню юридичну долю на власний розсуд, тобто діяти у межах цивільного, ветеринарного та іншого законодавства. Дія ж екологічного законодавства має тут суто охоронний, а не експлуатаційний характер.
Таким чином, використання дикої фауни, яке здійснюється власниками стосовно до об'єктів своєї власності, не має суттєвого екологічного значення і майже не урегульоване еколого-фауністичним законодавством".
Отже, розглядаючи питання регулювання відносин власності на об'єкти тваринного світу, потрібно звернути увагу на те, що ЦК України в книзі III детально регламентовано питання права власності та інші речові права. Разом з тим цим же кодексом у ч. 1 ст. 9 передбачено: "Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства". Таким чином, при розгляді відносин власності на об'єкти тваринного світу необхідно активно використовувати норми цивільного законодавства.
Загальна характеристика використання об'єктів тваринного світу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України. Особлива частина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Об'єкти тваринного світу, їхнє правове визначення та право власності на них“ на сторінці 2. Приємного читання.
