ЛК України в ст. 2 визначає лісові відносини як суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Щодо сталого розвитку лісів, то слід пам'ятати, що 1992 р. на Міжнародній конференції ООН у Ріо-де-Жанейро була проголошена концепція сталого розвитку лісового господарства, основні положення якої відображені в таких документах, як "Агенда 21" та "Ліс - принципова заява", якими було проголошено такі: усі країни повинні брати участь в озелененні Землі шляхом насадження і збереження лісів, мати право використовувати ліси для власного соціально-економічного розвитку на основі національної лісової політики, що відповідає принципам сталого розвитку, та створювати сталі структури виробництва і споживання, що забезпечують екологічно безпечне використання лісів; використання лісів повинно бути спрямоване на задоволення соціальних, економічних, екологічних, культурних і духовних потреб сучасного та майбутнього поколінь; національні програми розвитку лісового господарства повинні забезпечувати захист унікальних лісів, що мають культурну, духовну, історичну та релігійну цінність; надавати допомогу тим країнам, що розвивають створення нових і захист старих лісів, забезпечити планування екологічно безпечних технологій ведення лісового господарства; до планування залучати корінні народи, урядові й неурядові організації; торгівля лісовою продукцією повинна бути недискримінаційною (сприяти обробці лісоматеріалів на місцях); добиватися контролю за забрудненнями, що завдають шкоди лісам.
Безпосередньо України стосується стале управління лісами Карпат, про що підписано відповідний протокол Урядом України.
Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Поняття лісового фонду України та лісових ділянок було розглянуте у попередньому параграфі.
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до чинного законодавства. Щодо цих суб'єктів треба пам'ятати, що поняття "громадяни" не зовсім підходить, оскільки ліси можуть надаватися в користування також іноземним особам та особам без громадянства. Наприклад, право загального лісокористування не може бути обмежене для негромадян України. Система місцевого самоврядування визначена ст. 5 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Поняття юридичної особи розкривається в ст. 80 ЦК України.
Природний зв'язок різних природних об'єктів, що включені до правового поняття "ліс", обумовлює багатоплановість лісових правовідносин і, як наслідок, необхідність залучення інших правових інститутів і галузей права для їхнього правового регулювання.
Нормативно-правове регулювання лісових правовідносин
Лісове законодавство має давні сталі традиції. І за часів дореволюційної Росії, і в радянський період на теренах України діяли численні акти, що регулювали порядок користування лісами, їхнє поновлення та охорону, боротьбу із браконьєрством та інші питання охорони та використання лісів. Лісове законодавство можна віднести до так званих кодифікованих галузей екологічного права, оскільки його центральним актом є ЛК України.
Згідно з ЛК України лісові відносини в Україні регулюються КУ, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ЛК України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані ЛК України, регулюються відповідними законодавчими актами.
Правове регулювання КУ лісових правовідносин відбувається шляхом визначення права власності українського народу на природні ресурси та інших загальних еколого-правових норм, які передбачені Основним Законом.
Наступним щаблем регулювання лісових правовідносин є міжнародні нормативні акти. Деякі з них уже згадувалися в попередньому параграфі.
Регіональний міжнародний документ, стороною якого є Україна, - це Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат, яку було підписано 22.05.2003 р. і ратифіковано Україною 07.04.2004 р.200, а датою набуття чинності є 04.01.2006 р. До цієї Конвенції існує окремий Протокол від 19.06.2008 р.
Протокол також має багатоступеневий механізм набуття чинності202. Так, його було підписано 19.06.2008 р., ратифіковано 04.09.2009 р., а чинності він набрав 28.04.2010 р.
Сторони Конвенції визнали, що Карпати є унікальним природним скарбом визначної краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, головним водозбором великих річок, необхідним середовищем існування та притулком для багатьох видів рослин і тварин, які опинились під загрозою зникнення, а також найбільшою в Європі територією з незайманими лісами, та усвідомили, що Карпати - важлива частина екологічного, економічного, культурного, рекреаційного довкілля та середовища існування в серці Європи, спільного для багатьох народів та країн.
Вказану Конвенцію сторони прийняли, усвідомлюючи важливість та екологічну, культурну і соціально-економічну цінність гірських регіонів, що спонукало Генеральну Асамблею ООН проголосити 2002 р. міжнародним роком гір та визнати важливість гірських регіонів, як це закріплено у розд. 13 (Сталий розвиток гірських регіонів) Декларації щодо довкілля та розвитку ("Порядок денний на XXI століття", Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), а також у
Плані дій Світового саміту з проблем сталого розвитку, посилаючись на Декларацію з питань довкілля та сталого розвитку в Карпатському та Дунайському регіонах (Бухарест, 2001 р.).
Прикладом міжнародного акта в галузі лісового господарства може слугувати Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом СРСР по лісу та Міністерством сільського і лісового господарства Італії стосовно співробітництва у галузі лісового господарства.
Подібну Угоду між Держкомлісгоспом України та Дирекцією з питань розвитку та співробітництва Швейцарії стосовно технічного співробітництва в рамках Швейцарсько-Українського проекту розвитку лісового господарства у Закарпатті "Б(Ж-2А" було ратифіковано ВР України. Проект спрямований на впровадження сталого, багатофункціонального управління лісовим господарством у Закарпатті з наданням особливої уваги заходам з охорони довкілля, попередження стихійних лих та поліпшення життєвого рівня місцевого населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України. Особлива частина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лісові правовідносини“ на сторінці 1. Приємного читання.
