Виходячи із наведеного вище "європейського" визначення, можна знайти очевидні та значні відмінності із вітчизняним поняттям лісу. На відміну від загальноєвропейської українська дефініція "ліс":
• не містить кількісних критеріїв, що дозволяють відокремити ліс від інших типів деревинної рослинності;
• відірвана від поняття "землі"; у розумінні ЛК України ліс не є "належністю до земель", а розглядається у відриві від неї як самостійний об'єкт права;
• не є юридично достатньою, оскільки для розуміння того, що можна, а що не можна віднести до поняття лісу, потрібно звернутися до визначення "лісовий фонд";
• включає в себе всі лінійні насадження, у тому числі однорядні алеї вздовж доріг площею більше 0,1 га, але не включає не-зімкнені культури та природне відновлення;
• може відноситись до деревинної рослинної ділянки, що заросла, площею 0,1 га. В Європі будь-які ділянки площею менше половини гектара не можуть бути віднесені до лісу;
• передбачає розміщення лісів на землях будь-якого призначення та будь-якої форми власності, у тому числі землях поселень і землях сільськогосподарського призначення.
Лісові ресурси є відновлюваними та при правильному веденні лісового господарства - невичерпними природними ресурсами.
Лісові правовідносини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України. Особлива частина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ліси як об'єкт правової охорони та використання в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
