Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Сьогодні впровадження в криміналістичну діяльність (освітянську, наукову й практичну) сучасних інформаційних технологій має такі тенденції: використання наукових розробок у готовому вигляді, якщо за своїми характеристиками вони придатні для потреб криміналістичної діяльності; використання наукових розробок у готовому вигляді, але з конструктивними змінами і доповненнями з метою пристосування їх до специфічних завдань та умов діяльності правоохоронних органів; підготовка наукових розробок спеціально для правоохоронних органів.

В умовах розбудови незалежної держави особливо важливим є, по-перше, використання сучасних інформаційних технологій і комп’ютерних систем, по-друге, інформаційне забезпечення формування і розвитку правової системи освіти, науки, практики, по-третє, підготовка кадрів, які вільно володіли б сучасною комп’ютерною технікою та інформаційними технологіями, впроваджували їх у навчальний процес, наукову роботу і практичну діяльність правоохоронних органів. Тут доречно виокремити такі три основні напрями. Перший — накопичення, узагальнення, класифікація і систематизація нормативного матеріалу (законів, указів тощо), правових і криміналістичних рекомендацій, апробованих у навчальному процесі, науці та на практиці. При цьому основну увагу варто приділяти тим правовим актам, що, як правило, вирізняються специфікою, новизною та оригінальністю. Частково таку роботу вже здійснено при систематизації нормативних документів у галузі дитячої і молодіжної політики у нашій державі.

Другий напрям — це розробка, систематизація і класифікація основних функціональних обов’язків працівників галузевих служб (державних і правоохоронних органів) узагалі та їхніх дій у типових і екстремальних умовах зокрема. Певні необхідні алгоритми прийняття рішень у конкретних ситуаціях діяльності вже частково розроблені й застосовуються в криміналістичній практиці при розкритті убивств, тяжких тілесних ушкоджень, розбійних нападів, грабежів, крадіжок державного, громадського й особистого майна, дорожніх пригод, а інші напрями діяльності правоохоронних органів потребують подальшого опрацювання. Третій — це моделювання процесу прийняття рішень як у типових, так і в особливих умовах та екстремальних ситуаціях. По суті, методологічною основою теорії криміналістичних рішень є моделювання й алгоритмізація, що базуються на використанні сучасних інформаційних технологій і комп’ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних (технічних, стратегічних, тактичних) рішень.

Стосовно комп’ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних рішень акцент треба зробити на проблемі планування, моделювання й алгоритмізації правової діяльності і використання комп’ютерних систем з метою інформаційного, технічного та методичного забезпечення правотворчості. Організаційне забезпечення процесу передбачає прийняття криміналістичних рішень, вивчення прямих і зворотних зв’язків між створюваною правовою системою і процесом (механізмом) прийняття криміналістичних рішень.

Зазначені напрями стають реальністю завдяки розвитку правової та криміналістичної науки і принциповим змінам у методах обробки інформації, що відбулися у зв’язку з можливістю перейти від ручних способів її збирання до автоматизованих. Сучасні інформаційні технології та комп’ютерні системи стають зручним і оригінальним засобом праці юриста (криміналіста), оскільки вони відкривають майже необмежені можливості в питаннях оперування інформацією, дають змогу перетворити її на ресурс. Таким чином, інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних органів перебуває сьогодні на якісно новому рівні, оскільки інформаційне озброєння криміналіста визначає ступінь застосування прогресивних технологій у його повсякденній правотворчій діяльності. А інформаційні ресурси, що є продуктом інтелектуальної діяльності юриста (криміналіста), останнім часом, як відомо, зростають дуже швидко.

Для того щоб орієнтуватися в широкому потоці правових і криміналістичних напрямів, потрібно тримати в полі зору найважливіші новітні дослідження, що здійснюються як у нашій державі, так і за кордоном. Отже, питання надійності, своєчасності, якісного інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів України сьогодні набуває особливого значення. Розвиток інформаційної індустрії, в тому числі правової і криміналістичної, здійснюється надзвичайно високими темпами. В світі сьогодні налічується кілька сотень інформаційних центрів, що мають близько 3000 баз даних з можливістю спілкування з ними в режимі діалогу. Тому інформаційне забезпечення правової і криміналістичної системи України, яке базувалося б на сучасних комп’ютерних інформаційних технологіях, пріоритетне, наукомістке, має велике освітянське, наукове і практичне значення.

Зростаючі потреби в інформаційно-обчислювальних ресурсах, сучасна технічна база, великі витрати на розробку і впровадження апаратних засобів, а також програмних продуктів для обчислювальної техніки потребують удосконалення організаційних форм застосування ЕОМ.

Мережеві технології вважаються одним з найшвидше прогресуючих напрямів комп’ютерної індустрії. Нині комп’ютерні мережі широко використовуються в усіх промислово розвинених країнах світу в різних галузях, і вони стосуються майже всіх сфер людської діяльності: банківські мережі для електронних розрахунків між абонентами територіально віддалених один від одного банків; мережі для науки і освіти; мережі з продажу авіа- і залізничних квитків; обчислювальні мережі, які обслуговують супутники зв’язку; мережі Інтерполу і Європолу; мережі поліцейських установ різних країн світу (наприклад, Інпол Німеччини) тощо. Всесвітньою комп’ютерною мережею є мережа Internet. Однією з найбільш вдосконалених на сучасному етапі розвитку телекомунікаційних систем стала електронна пошта, яка дає можливість отримувати і надсилати повідомлення, сортувати їх, записувати в архів, здійснювати пошук в архіві. Широко відома комп’ютерна мережа Relcom, з допомогою якої можна користуватися можливостями сучасних мережевих технологій (послуги електронної пошти, електронного бюлетеня новин, телеконференції тощо). Комп’ютери користувачів за допомогою телефонного зв’язку або визначеної лінії підключають з найближчого комп’ютерного вузла мережі Relcom. Обслуговування користувачів забезпечують близько 200 організацій-власників комп’ютерних вузлів, які розташовані здебільшого у великих містах. В Україні їх понад 50. Крім того, в Україні набула поширення електронна комп’ютерна газета “Все-всім”, яка доступна по всій території України. Спільне українсько-німецьке підприємство Infocom створило національну мережу передачі даних загального користування з комутацією пакетів “УКРПАК”. Мережа “УКРПАК” призначена для надання в Україні сучасних послуг передачі даних, вона також створює умови для взаємодії як між абонентами України, так і з 90 зарубіжними мережами передачі відомостей. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. намітилася тенденція створення локальних обчислювальних мереж, у тому числі і на базі персональних комп’ютерів, які вирізняються великим розмаїттям технічних рішень з позицій широкої номенклатури засобів використовуваної обчислювальної техніки, і в різних галузях їх застосування. Найбільш відомі і поширені локальні обчислювальні мережі Arcnet, Ethernet, Token Ring, PC Network.

Сьогодні якісно новим напрямом є розробка і створення трансп’ютерних мереж. Трансп’ютерна мережа є сукупністю трансп’ютерів, кожен з яких є процесором з локальною пам’яттю і пов’язаний з іншими за допомогою ЛМ-трансп’ютера[9]. Трансп’ютерні мережі орієнтовані на вирішення завдань, які потребують високої продуктивності (завдання технічного зору, розпізнавання і обробка образів, штучного інтелекту, генерація в тренажерах зображень, які рухаються, експертні системи тощо). Трансп’ютерні мережі знайшли перспективне застосування при розробці нейрокомп’ютерів[10]. Розвиток комп’ютерних мереж, особливо національних і транснаціональних, має важливе стратегічне значення, тому що в основному визначатиме інформаційний потенціал міністерства, відомства, організації, компанії, фірми, держави чи окремої людини.

Вивчення основних типів структур і стандартів обчислювальних комплексів, систем, мереж, принципів роботи і особливостей їх експлуатації є одною з найважливіших складових підготовки фахівців для правоохоронних органів у галузі правової, економічної та інформаційної безпеки України.

У розвинених країнах світу протягом останніх 40-50 років значну увагу приділяють створенню законодавчої бази в інформаційній сфері. Це зумовлено тим, що життя людини сьогодні неможливе без створення, пошуку, одержання, фіксації, використання, поширення і зберігання інформації. Цю тезу можна пояснити у такий спосіб:

• інформаційні процеси лежать в основі всіх сфер діяльності суспільства, держави, соціальних, наукових, виробничих та інших колективів, а також індивідуумів;

• різноманітні методи, методики, технічні засоби та інформаційні технології інтенсивно й масово впроваджуються в різні галузі людської діяльності, в тому числі правоохоронної;

• зростаючі масштаби та обсяги автоматизації різноманітних процесів на основі застосування засобів комп’ютерної техніки сприяють істотному підвищенню ефективності людської діяльності та зростанню ступеня ризику завдання збитків внаслідок виникнення так званих екстремальних, стресових, позаштатних ситуацій;

• відносною новизною взаємовідносин, що виникають у процесі інформатизації, впровадження новітніх комплексів систем і технологій.

Сьогодні серед проблем, що виникають у галузі інформаційних процесів, особливе місце займають правові та процесуальні, особливість яких пояснюється тим, що інформаційні відносини є складовими практично усіх інших відносин — духовних, інтелектуальних, матеріальних тощо, а також тих, що мають свої специфічні властивості та якості, які не залежать від їх предметно-контекстного змісту. Недостатність правового регулювання різноманітних інформаційних відносин гальмує як власне самі інформаційні процеси, так і розвиток інформатизації, створення і впровадження нових методів, методик і технологій з метою вдосконалення політичних, економічних, матеріальних та інших відносин у суспільстві.

У цій сфері законодавство США є найрозвиненішим. Загальна кількість законодавчих актів, які регулюють відносини в інформаційній сфері, досягає кількох сотень. Причому законодавча робота в цьому напрямі триває. Серед найґрунтовніших актів, створених останнім часом, потрібно назвати акт федерального уряду США “Білль про права в еру інформації” (1990 р.), в якому викладено основні принципи забезпечення доступності інформації, обов’язкові для всіх підрозділів федерального уряду, адміністрації та приватного сектора при здійсненні інформаційної політики в державі. Не менш активною та інтенсивною є законотворча праця в цій сфері і в європейських країнах. Як зазначає О. Баранов, аналіз змісту законодавчих актів у сфері інформаційних відносин, прийнятих за кордоном, дає змогу умовно об’єднати їх у такі групи:

• регулюючі інформаційні відносини, одним із суб’єктів яких є держава;

• регулюючі інформаційні відносини, суб’єкти яких є учасниками виробничої, фінансової, підприємницької та іншої діяльності;

• регулюючі інформаційні відносини, одним із суб’єктів яких є громадянин, фізична особа.