Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Успіх у цьому залежить від попереднього вивчення особи обвинуваченого. За даними, 99 % слідчих перед застосуванням тактичних прийомів стосовно конкретного обвинуваченого складають письмовий або усний план вивчення особи обвинуваченого, 97,4 % з них вивчали особу обвинуваченого перед проведенням допиту, що давало можливість визначити ймовірну його поведінку під час допиту.

Таким чином, до кола прийомів, що застосовуються для спонукання обвинуваченого до певних дій, належать такі:

• створення в обвинуваченого на підставі зібраної інформації уявлення про поінформованість слідчого про його діяльність у побуті, на роботі й під час вчинення злочину;

• заохочення обвинуваченого наслідувати гідній людині;

• подолання негативної позиції обвинуваченого (стимулювання його особистих позитивних якостей);

• сприяння допитуваному у сприйнятті й усвідомленні потреби подати допомогу слідству;

• навмисне створення умов для прояву стереотипної поведінки в конкретній ситуації;

• придушення волі до опору (наприклад, за допомогою пред’явлення доказів, що викривають допитуваного, звертання уваги на протиріччя в показаннях тощо).

4. Прийоми з’ясування у допитуваного приховуваної інформації. Відомо, що в ряді випадків єдиним джерелом інформації про подію злочину є обвинувачений, який часто стає на шлях затягування слідства. Слідчій практиці відомі різні види впливу на психіку допитуваного, спрямовані на подолання неправдивого викладу інформації. Способи та прийоми впливу різноманітні. Інколи для переконання достатньо спокійного тону, вияву поваги й уважності при спілкуванні, на це вказали 76,4 % слідчих. В інших випадках потрібні скрупульозні логічні побудови усіх можливих варіантів поведінки обвинуваченого; 69,1 % слідчих зазначили, що стосунки, які складалися, значно впливали на якість розслідування.

Найтиповішими прийомами виявлення приховуваної інформації можна назвати такі:

• прийоми діагностики і вивчення особи обвинуваченого;

• формування контакту слідчого з обвинуваченим;

• аналіз показань обвинуваченого з метою встановлення їх вірогідності і правдивості;

• прийоми, безпосередньо спрямовані на запобігання брехливим показанням.

Проаналізуємо їх детальніше. До діагностичних прийомів вивчення особи обвинуваченого для встановлення приховуваних обставин належать:

• діагностика і виявлення окремих рис особи обвинуваченого (якостей, властивостей, ознак, характеристик, уявлень, установок тощо);

• контактування і встановлення довірчих стосунків між слідчим і обвинуваченим в умовах їх взаємодії, що стає підставою для спонукання до самостійного волевиявлення;

• всебічний аналіз біографічних даних особи обвинуваченого як своєрідного “поля” діяльності, де є відомості про факти й події, що ретельно приховуються;

• прийоми, які дають змогу здійснювати своєчасну й об’єктивну діагностику стану людини, особливо за таким зручним й надійним каналом зв’язку, як мовний, доступним для спостереження в найскладніших умовах емоційної ситуації;

• прийоми, що поліпшують процес сприйняття інформації про індивідуальні властивості, які характеризують особу обвинуваченого;