Розділ ІХ. Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою, в районі бойових дій та в інших надзвичайних ситуаціях

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Якщо залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни все ж було викликане умовами бойової обстановки, тобто вчинене з метою виконання іншого бойового завдання або з метою попередження більш тяжких наслідків, то воно не може бути визнане злочинним. Так само, якщо вказані дії були викликані обстановкою, пов’язаною з ризиком, слід встановити, чи був даний ризик виправданим. Вчинене у такому разі розглядається за правилами ст. 42 КК.

Про бойову обстановку див. аналіз до ст. 401 КК.

Злочин визнається закінченим з моменту фактичного заволодіння ворогом військовими силами, укріпленнями, бойовою чи спеціальною технікою або іншими засобами ведення війни.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і необережною формою вини. При цьому здача ворогові начальником ввірених йому військових сил може вчинюватися лише з умисною формою вини. Мотиви злочину на кваліфікацію за ст. 427 КК не впливають. Зазвичай це малодушність, боягузтво, панікерство.

Установлення мети сприяти ворогові у веденні бойових дій проти Збройних Сил України, поєднане з вчиненням будь-якого із зазначених у диспозиції ст. 427 КК діянь, виключає відповідальність за даною статтею. У такому разі дії винного слід кваліфікувати за ст. 111 КК як державну зраду.

Суб’єктом злочину є тільки командир (начальник), який має у своєму підпорядкуванні особовий склад, бойову та іншу військову техніку і здійснює оперативне керування ними в бойовій обстановці.

Не може бути суб’єктом цього злочину начальник, який розпоряджається військовим майном, що не належить до засобів ведення війни (наприклад, продовольством, медикаментами тощо).

§ 3. Залишення гинучого військового корабля

Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля

1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Злочин, передбачений цією статтею, є злочином зі змішаною, а саме описово-бланкетною диспозицією. Тому для з’ясування суттєвих ознак його складу слід звернутися до Корабельного статуту ВМС України, який визначає основні права і обов’язки командира військового корабля та особового складу команди корабля, та Конвенції ООН з морського права 1982 р., в якій наведено визначення військового корабля. У спеціальному розділі Корабельного статуту ВМС «Обов’язки у разі виникнення аварій» закріплено функції командира та членів екіпажу судна на випадок виникнення бойових та аварійних пошкоджень корабля.

Предметом даного злочину є військовий корабель. Поняття військового корабля наведено у ст. 29 Конвенції ООН з морського права: ним визнається судно, що належить збройним силам певної держави, має зовнішні розпізнавальні знаки, які відрізняють його національну приналежність, перебуває під командуванням офіцера, який знаходиться на службі уряду даної держави і прізвище якого внесено до відповідного списку військовослужбовців або еквівалентний до нього документ, та має екіпаж, підпорядкований регулярній військовій дисципліні.

Військовий корабель Збройних Сил України — це судно під воєнним командуванням, яке входить до складу ВМС України або інших підрозділів Збройних Сил України (наприклад, прикордонної служби України). Військові кораблі можна поділити на дві групи: 1) бойові кораблі (крейсери, підводні човни, міноносці, торпедні та інші бойові катери тощо); 2) допоміжні судна (плавзасоби спеціального призначення, тральщики, буксири, плавбази, кораблі забезпечення, танкери та ін.). Разом вони утворюють корабельний склад Збройних Сил України. Не входять до предмета цього злочину несамохідні плавзасоби, що не мають екіпажу (баржі, весільні та надувні човни, рятувальні шлюпки тощо).

Об’єктивна сторона даного злочину полягає у двох законодавчо визначених формах залежно від суб’єкта його вчинення: 1) залишенні гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця свої службові обов’язки; 2) залишенні гинучого військового корабля особою зі складу команди корабля без належного дозволу командира.

Обов’язковими ознаками цього складу злочину виступають надзвичайна обстановка, що загрожує існуванню військового корабля, та наявна реальна можливість у командира корабля і осіб зі складу ко — манди виконати свої обов’язки та врятувати судно. Причини виникнення загрози втрати корабля значення для кваліфікації не мають і можуть бути різними: зіткнення з іншим судном, стихійне явище, підрив на міні, диверсія тощо, але надзвичайна обстановка повинна характеризуватися реальною загрозою загибелі корабля. Якщо ж загроза втрати судна не існувала, а військовослужбовець зійшов з корабля з інших причин, склад розглядуваного злочину відсутній, а вчинене за наявності відповідних ознак може утворювати склад іншого злочину (статті 407, 408 КК та ін.).

Склад цього злочину сконструйовано як формальний. При цьому для кваліфікації не має значення, втрачено судно чи ні. Зазначені наслідки можуть не настати завдяки втручанню інших кораблів або з об’єктивних причин. Вказівка у ч. 1 ст. 428 КК на невиконання командиром своїх обов’язків «до кінця» означає, що навіть їх часткове невиконання утворює склад розглядуваного злочину. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного залишення корабля. Під цим слід розуміти сходження з нього на берег, на інше судно, катер або шлюпку, гелікоптер тощо.

Корабельний статут ВМС зобов’язує командира корабля у складній і небезпечній обстановці вжити всіх заходів щодо врятування судна, а якщо це неможливо, то забезпечити організоване залишення корабля: у першу чергу висадити хворих та поранених, а за наявності цивільних осіб — дітей та жінок, потім чоловіків, військовослужбовців, не задіяних у рятуванні корабля, і в останню чергу — особовий склад команди судна. Якщо аварія трапилась у мирний час, командир зобов’язаний вжити заходів щодо посадження корабля на мілину. У воєнний час поблизу свого узбережжя діяти так само, як і в мирний час, а біля узбережжя супротивника капітан зобов’язаний затопити корабель у стані, що унеможливлює його підйом та відновлення неприятелем. Командир зобов’язаний врятувати вахтовий та навігаційний журнали, важливі та секретні документи, карти, а також грошові суми, а у разі необхідності — знищити їх з тим, щоб вони не дісталися неприятелю.

Переконавшись у тому, що врятувати корабель неможливо, командир приймає рішення про залишення корабля особовим складом. Члени команди мають право покинути військове судно тільки з дозволу командира. Лише після цього командир військового корабля має право залишити гинучий корабель особисто (ст. 156 Корабельного статуту).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» автора Карпенко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІХ. Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою, в районі бойових дій та в інших надзвичайних ситуаціях“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи