РОЗДІЛ III ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

152.8. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування податку на прибуток за: операціями з борговими вимогами та зобов’язаннями (п. 153.4 статті 153 ПКУ); діяльністю у сфері страхування (156.1 статті 156 ПКУ); діяльністю у сфері страхування життя (156.2 статті 156 ПКУ); оподаткуванням нерезидентів (стаття 160 ПКУ) — несуть ті платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

Фактично, такі платники податку є податковими агентами. Пунктом 36.4 статті 36 ПКУ законодавець покладає виконання такого податкового обов’язку не тільки на кінцевого платника податку, а й на свого представника чи податкового агента. Тому всю відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування податку до бюджету несуть ті платники податку, які здійснюють такі виплати за рахунок цих виплат.

152.9. Відповідно до пп. 7.1.6 п. 7.1 статті 7 ПКУ податковий період визначається основним елементом будь-якого податку. У свою чергу, п. 33.1 статті 33 ПКУ дає узагальнене розуміння сутності податкового періоду як періоду часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Узагальнені види податкового періоду регламентуються статтею 34 ПКУ (детальніше дивись коментар до даних статей ПКУ).

П. 152.9 статті 152 ПКУ для податку на прибуток визначає такі податкові періоди (див. рис. 3.5):

1) календарний квартал;

2) календарне півріччя;

3) календарні три квартали;

4) календарний рік.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX ПКУ розділ III ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року. У такому випадку до дати набрання чинності цього розділу діють норми Закону № 344, а з дати набрання чинності розділом III ПКУ платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий — четвертий квартали 2011 року.

Рис. 3.5. Класифікація податкових періодів з податку на прибуток підприємств

152.9.1. Даний підпункт встановлює, що для всіх платників податку на прибуток (за винятком виробників сільськогосподарської продукції) звітний податковий період починається з першого календарного дня такого періоду і закінчується останнім календарним днем такого податкового періоду.

За результатами податкових періодів, платник податку заповнює та подає у відповідний податковий орган (у терміни, зазначені в п. 49.18 статті 49 розділу II ПКУ) Декларацію з податку на прибуток підприємства (далі — декларація), форма якої встановлена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», не залежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов’язання чи ні. Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком з початку звітного календарного року на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі: квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків). Відповідно до абзацу 2 у п. 49.19 статті 49 розділу II ПКУ під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним розділом ПКУ, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Для виробників сільськогосподарської продукції, враховуючи специфіку та сезонні характеристики їх діяльності, встановлюється окремо звітний податковий період, а саме: річний податковий період, який розпочинається 1 липня поточного звітного року та закінчується 30 червня наступного звітного року. Такі суб’єкти господарювання подають у відповідний податковий орган у терміни, зазначені у пп. 49.18.3 п. 49.18 статті 49 розділу II ПКУ, для звітного календарного року.

152.9.2. У випадках коли суб’єкт господарювання береться на облік органом державної податкової служби як платник податку на прибуток у середині будь-якого податкового періоду, його перший звітний податковий період розпочинається з дати початку ведення бухгалтерського обліку і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Наприклад, якщо початок ведення бухгалтерського обліку розпочинається 20 лютого, то перший звітний податковий період буде закінчуватися 30 червня, і декларація подається за весь період діяльності, починаючи з дня ведення бухгалтерського обліку.

152.9.3. У випадках ліквідації[105] платника податку останнім податковим періодом є податковий період, на який припадає дата такої ліквідації. Навіть у тих випадках, коли підприємство зареєструвалося як платник податку і ліквідувалося в одному календарному кварталі, такий платник зобов’язаний за період здійснення діяльності (від дати ведення бухгалтерського обліку) подати податкову декларацію у відповідний податковий орган.

152.9.4. Для виробників сільськогосподарської продукції, які відповідно до статті 301 глави 2 розділу XIV ПКУ є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, звітний податковий період визначається нормами статті 305 глави 2 розділу XIV ПКУ (з 1 січня до 31 грудня того ж року включно), а не нормою пп. 152.9.1 п. 152.9 ст.152 ПКУ щодо визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції (з 1 липня поточного звітного року до 30 червня наступного звітного року включно).

152.10. Згідно з правилами бухгалтерського обліку[106] суб’єкт підприємницької діяльності може передбачити переоцінку (уцінку/дооцінку) основних засобів у випадках, якщо справедлива вартість на дату балансу більше як на 10 % відрізняється від залишкової. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, сума зміни власного капіталу в результаті уцінки/дооцінки активів у бухгалтерському обліку впливає на балансову вартість активів та відповідно на доходи і витрати суб’єкта.

Відповідно до даного пункту в цілях оподаткування, якщо платник податку на прибуток приймає рішення про уцінку/дооцінку будь-яких активів, результати такої уцінки/дооцінки не вплинуть ні на їх балансову вартість, ні на доходи та витрати такого платника податку.

Можливість здійснювати переоцінку активів в цілях оподаткування визначається п. 146.21 статті 146 ПКУ (дивись коментар до даного пункту), у якому переоцінка здійснюється в одному випадку — при індексі інфляції, більшому ніж 110 % в рік переоцінки.