РОЗДІЛ XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

При цьому законодавець передбачив, що підприємства легкої промисловості відповідних груп можуть застосовувати відповідні положення до 1 січня 2012 р., якщо вони мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, що, у свою чергу, повинні бути виконані у встановленому періоді.

На практиці у платників податків може також виникати питання щодо того, чи є прибутком, отриманим від основної діяльності підприємства легкої промисловості (групи 17–19 КВЕД ДК 009:2005), прибуток, отриманий платником податку від продажу продукції власного виробництва, якщо виробництво такої продукції відноситься до видів діяльності, зазначених у групах 17–19 КВЕД ДК 009:2005, а торгівля нею відповідає видам діяльності, зазначеним у групах 51–52 КВЕД ДК 009:2005. У цьому контексті варто враховувати, що визначення поняття «виробництво (виготовлення)» міститься у ст. 1 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зі змінами та доповненнями, зокрема, це діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. З урахуванням викладеного, якщо виробництво продукції, що відповідно до КВЕД ДК 009:2005 належить до груп 17–19, є основним видом діяльності платника податку, то прибуток, отриманий від реалізації такої продукції власного виробництва, є прибутком від основної діяльності підприємства легкої промисловості;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії. Під останніми розуміють енергію з відновлювальних джерел, які не є видобувними, зокрема вітрову, сонячну, аеротермальну, гідротермальну енергію та енергію океану, гідроелектроенергію, енергію біомас та відходів, а також біогаз та газ, отриманий з використанням очисних споруд (ст. 2 Директиви ЄС від 23.04.2009 р. 2009/28/ЕС з підтримки застосування енергії з відновлювальних джерел);

г) прибуток підприємств, отриманий від основної діяльності суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) промисловості. До таких підприємств суднобудівної промисловості належать ті з них, які займаються будуванням транспортних, військових, пасажирських, промислових, вантажних суден, включно з танкерами, поромами тощо, а також будуванням суден на повітряних подушках, плавучих та заглибних бурових платформ, інших плавучих конструкцій та об’єктів (плавучих доків, понтонів, дебаркадерів тощо). До зазначеної категорії також входять підприємства, які здійснюють ремонт, перебудування (модернізацію та реконструкцію) та обладнання суден;

ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (підклас 35.30.0 класу 35.30 групи 35.3 розділ КВЕД ДК 009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості. Варто додати, що відповідна пільга розповсюджується, зокрема, і на відокремлені підрозділи підприємств літакобудування, якщо на підставі затвердженого положення на такий відокремлений підрозділ покладено функції юридичної особи щодо здійснення основного виду діяльності юридичної особи, прибуток якої звільняється від оподаткування згідно з пп. «ґ» п.17 підрозділу 4 розділу XX ПК України;

д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (клас 29.3 та клас 29.53 групи 29 КВЕД ДК 009:2005).

У тексті п. 17 підрозділу 4 згадується також поняття «основна діяльність», зокрема, у підпунктах «б», «г», «ґ», значення якого не розкрите в ПК України. Відповідно до п. 3.1 Державного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженого наказом Державного комітету України, прийнятим наказом Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375, основний вид економічної діяльності — це вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат. Якщо на рівні підкласу понад 50 % валової доданої вартості виробляється даним видом діяльності, то класифікація одиниці визначається цим видом діяльності. Валова додана вартість — це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання. Тому якщо підприємство займається декількома видами діяльності, основною діяльністю в такій ситуації є діяльність, за якою вартість валової виробленої продукції без урахування вартості витрат на сировину та матеріали та інших витрат проміжного споживання становить понад 50 %.

У п. 18 підрозділу 4 визначено, що на строк до 01.01.2015 р. надається пільга видавництвам, видавничим організаціям, підприємствам поліграфії у формі звільнення від оподаткування прибутку, отриманого ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім виготовлення продукції еротичного характеру. Під «книжковою продукцією» у контексті п. 18 підрозділу 4 ПК України згідно зі ст. 1 Закону від 06.03.2003 р. № 601-IV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» розуміють сукупність книжкових видань, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску, а книжковими виданнями є видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою.

До продукції еротичного характеру, згідно із Законом від 20.11.2003 р. № 1296-IV «Про захист суспільної моралі», відносять будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друковану, аудіо-, відеопродукцію, у тому числі рекламу, повідомлення та матеріали, продукцію засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, мають на меті досягнення естетичного ефекту, зорієнтовані на доросле населення і не збуджують в аудиторії нижчих інстинктів, не є образливими. Звідси випливає, що прибуток від виготовлення книжкової продукції, яка належить до категорії продукції еротичного характеру, оподатковується в загальному порядку.

Коло суб’єктів, які можуть використати звільнення від оподаткування, передбачене п. 18 підрозділу 4 розділу XX, обмежене лише видавництвами, видавничими організаціями та підприємствами поліграфії. При цьому розповсюджувачі книжкової продукції, незважаючи на те, що вони також належать до суб’єктів видавничої справи, згідно зі ст. 10 Закону України від 05.06.1997 р. № 318/97 «Про видавничу справу», права на звільнення від оподаткування не мають. Відповідно до ст. 12 згаданого Закону з метою обліку суб’єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, положення про який затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1998 р. № 1540.

Окремо передбачене і тимчасове (до 01.01.2016 р.) звільнення сум коштів або вартості майна, отриманих суб’єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб’єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямованих на виробництво національних фільмів (п. 19 підрозділу 4 розділу XX). Під останніми, згідно із Законом України від 13.01.1998 р. № 9/98-ВР «Про кінематографію», розуміють створені суб’єктами кінематографії України фільми, виробництво яких здійснено в Україні та авторське право чи право власності на які повністю або часткового належить суб’єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового рядку яких створена українською мовою. Право на звільнення від оподаткування мають лише виробники національних фільмів, а не інші суб’єкти кінематографії, такі як дистрибютори національних фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кінодокументів та ін.

Потреба у розвитку космічної діяльності України зумовила запровадження у п. 20 підрозділу 4 розділу XX правила про те, що на період дії чинних міжнародних договорів України, які пройшли процедуру ратифікації, але не пізніше 01.01.2015 р., податковий період, за який визначаються податкові зобов’язання з податку на прибуток, дорівнює одному звітному календарному року. Таке правило застосовується лише до резидентів — суб’єктів економічної діяльності, які мають необхідну ліцензію та беруть участь у виконанні таких договорів. Цим самим пунктом врегульовуються і питання оподаткування зазначених суб’єктів космічної діяльності у випадку виконання відповідних договорів, якщо вони визнаються сторонами повністю виконаними до 01.01.2015 р. Під суб’єктами космічної діяльності розуміють підприємства, установи та організації, у тому числі міжнародні та іноземні, які здійснюють космічну діяльність (ст. 1 Закону від 15.11.1996 р. № 502/96-ВР «Про космічну діяльність»). У випадку здійснення відповідними суб’єктами космічної діяльності заходів у сферах інших, аніж космічна, для них встановлюється обов’язок ведення окремого податкового обліку за такими видами діяльності за загальними правилами та у порядку, визначеному п. 152.11 ст. 152 ПК України.

У процесі застосування п. 20 підрозділу 4 необхідно враховувати, що підприємства космічної галузі повинні подати за І кв. 2011 р. річну декларацію з податку на прибуток за ставкою 25 відсотків, дотримуючись базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а саме 01.04.2011 по 30.05.2011 включно. А річну декларацію з податку на прибуток за ставкою 23 відсотки підприємства космічної галузі повинні подати за другий — четвертий квартали 2011 р., дотримуючись базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року, відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Кодексу[435].

Використання коштів, вивільнених у результаті застосування пільг, передбачених пунктами 15–19 підрозділу 4, не є довільним і повинно мати цільове призначення. Основи порядку використання відповідних фінансових ресурсів та санкції за його порушення чітко виписані у п. 21 підрозділу 4 розділу XX ПК України, який передбачає, що суми коштів, які вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами — платниками податку, на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов’язаних з основною діяльністю такого платника та/або повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними. Детальний порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів відповідно до пунктів 15, 17–19 встановлюється Постановою КМ України від 28.02.2011 р. № 299 «Про затвердження Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв’язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17–19 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пільг з податку на прибуток підприємств»[436]. Для коштів, вивільнених від оподаткування, згідно з п. 16 підрозділу 4, порядок цільового використання виписаний в Постанові КМ України від 21.07.2010 р. № 600 «Про затвердження Порядку цільового використання коштів, отриманих від провадження діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ і вивільнених у зв’язку з наданням пільги з податку на прибуток підприємств»[437]. Порушення платником податків вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів тягне за собою обов’язок збільшити податкові зобов’язання з податку на прибуток за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПК України.

Проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні обумовило доцільність створення пільгових умов в оподаткуванні з метою більш повної реалізації інвестиційного потенціалу вітчизняної економіки. З цією метою Податковий кодекс України Законом України від 21.04.2011 р. № 3292-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування УЄФА» було доповнено новим п. 22 підрозділу 4 розділу XX, що було розроблено з метою реалізації Гарантії 11 «Звільнення від оподаткування та підтримка податкових органів», наданої Україною в рамках підготовки до участі в тендері УЄФА на право проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу. Насамперед передбачено, що у період проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу не підлягає оподаткуванню податком на прибуток дохід (прибуток), отриманий УЄФА за результатами діяльності в Україні, в т. ч. винагорода від продажу комерційних прав. Встановлення часових рамок проведення чемпіонату Європи 2012 р. здійснено в ст. 1 Закону України від 19.04.2007 р. № 962-V «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні»: період проведення чемпіонату — строк від двох тижнів до початку проведення чемпіонату до двох тижнів після його проведення. Сам же перелік доходів (прибутків), які звільняються від оподаткування, визначається відповідно до положень розділу III ПК України. При цьому тлумачення терміна «комерційні права» в контексті визначення звільненого від оподаткування доходу здійснено у вищезгаданому Законі України від 19.04.2007 р. № 962-V (ст. 1) — це права та правомочності, що пов’язані з організацією чемпіонату, включаючи права на рекламу, маркетинг, продаж, ліцензування, комерційну концесію, спонсорство, представницькі заходи, публікації, програми телебачення.

Окремим абзацем п. 22 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначається і порядок визначення прибутку юридичних осіб, які отримують кошти від державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» і які є відповідальними за виконання завдань і заходів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. (затверджена Постановою КМ України від 14.04.2010 р. № 357). Аналогічний порядок поширюється і на порядок оподаткування сум процентів, умовно нарахованих на відповідну суму отриманих коштів. Дане положення застосовується до подібних доходів платників податку, отриманих в період з 01.01.2008 р. до дати, з якої залишаються два тижні до початку проведення чемпіонату. У цьому контексті варто зауважити, що відповідна норма не може мати зворотної сили у часі відповідно до ст. 58 Конституції України, а тому поширює свою дію лише на доходи, отримані з 04.08.2011 р., тобто з дати набуття чинності Закону від 08.07.2011 р. № 3675-VI. При цьому варто зауважити, що отримані відповідними платниками податків кошти повинні використовуватись відповідно до Порядку використання запозичених у 2010 р. коштів для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, затвердженого Постановою КМ України від 27.10.2010 р. № 990. Облік доходу, який звільняється від оподаткування, здійснюється відповідно до п. 152.11 ст. 152 ПК України.

Передбачено також, що тимчасово, на період дії державних гарантій за зобов’язаннями державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», не включається при визначенні об’єкта оподаткування позитивне (від’ємне) значення курсових різниць від перерахунку коштів, запозичених цим підприємством під державні гарантії для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, відповідно до Порядку використання запозичених у 2010 р. коштів для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, затвердженого Постановою КМ України від 27.10.2010 р. № 990.

У п. 23 підрозділу 4 розділу XX ПК України забороняється поширювати на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України від 12.05.2011 № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», дію ст. ст. 135, 159, 192 та п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Таке списання поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України, суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок». Зазначені суб’єкти господарювання реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 01.01.2011 р. і не сплачена на 04.06.2011 р. Порядок такого списання заборгованості затверджений Постановою КМ України від 08.08.2011 р. № 894. Однак таке списання саме по собі призведе до значних додаткових податкових нарахувань, а тому з метою їх запобігання законодавець і включив до підрозділу 4 розділу XX ПК України п. 23, що свідчить про його прагнення забезпечення комплексного розв’язання проблеми заборгованості між підприємствами паливно-енергетичної галузі.

Законодавець визнав також доцільним перенесення положення про порядок врахування сум коштів, внесених платниками податків на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, у складі витрат з підрозділу 1 розділу XX ПК України до п. 24 підрозділу 4 розділу XX. При цьому варто зауважити, що хоча в тексті самої норми не визначено конкретного закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, незважаючи на існуючу прив’язку до нього, все ж ним є Закон України від 20.04.2011 р. № 1674-ІІІ «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд». Підтвердженням цьому є преамбула відповідного Закону, в якій чітко вказано на те, що саме його положеннями визначено порядок створення та функціонування фондів банківського управління. Відповідне положення застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з 01.04.2011 р.

У контексті п. 24 підрозділу 4 розділу XX необхідно встановити зміст понять «учасник фонду банківського управління» та «договори пенсійних вкладів». Перше зі згаданих понять включає в себе фізичних осіб, з якими уповноважений банк уклав договір про довірче управління коштами, а під другим поняттям розуміють цивільно-правові угоди між учасниками пенсійного фонду банківського управління та уповноваженим банком, яка засвідчує право учасника пенсійного фонду банківського управління на визначених договором умовах отримати з рахунка цього учасника фонду банківського управління додаткові пенсійні виплати (ст. 1 Закону України від 20.04.2011 р. № 1674-ІІІ).