РОЗДІЛ XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

У цьому контексті насамперед потребує уточнення поняття «національний фільм». Українське законодавство висуває вичерпну кількість вимог до фільмів, які відносяться до категорії «національних». По-перше, такі фільми створені суб’єктами кінематографії України, по-друге, їх виробництво здійснено в Україні, по-третє, авторське право чи право власності на них повністю або частково належить суб’єктам кінематографії України, по-четверте, основна (базова) версія мовної частини їх звукового ряду створена українською мовою.

КМ України, згідно з п. 3 підрозділу 6 розділу XX ПК України, дозволив надання звільнення зі сплати земельного податку виключно таким суб’єктам як Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка», Державне підприємство «Національна кінематика України», ЗАТ «Одеська кіностудія», Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів», Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»[441]. Усі інші суб’єкти кінематографії обкладаються земельним податком у загальному порядку, встановленому розділом XIII ПК України.

Не менш важливим є і те, що звільнення від сплати земельного податку поширюється лише на ті землі, які використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів. На всі інші земельні ділянки, які не залучені у процес виробництва національних фільмів, поширюється загальний режим оподаткування земельним податком.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 6 розділу XX Податкового кодексу України визначалось, що до 1 січня 2016 року від сплати земельного податку звільняються суб’єкти суднобудівної промисловості, визначені відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1999 р. № 1242-ХIV «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні».

Водночас стаття 1 Закону України № 1242, згідно з пунктом 23 розділу 1 Закону України від 23.10.2010 р. № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2011 року, виключена.

Таким чином, пункт 4 підрозділу 6 розділу XX Податкового кодексу України містить посилання на статтю 1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», яка втратила чинність, а отже законодавчі підстави для застосування пільгового оподаткування земельним податком суб’єктів суднобудівної промисловості відсутні.

Законом України № 3609 змінена редакція пункту 4 підрозділу 6 розділу XX Кодексу, згідно з якою до 1 січня 2016 року від сплати земельного податку звільняються суб’єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), за вказаним класом «будування та ремонт суден» визначено, які види економічної діяльності цей підклас включає, а які не включає.

Підрозділ 7. Особливості порядку повернення торгових патентів

1. Торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії).

2. Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 11 розділу II цього Кодексу.

1. До моменту набрання Податковим кодексом України чинності, торгові патенти придбавалися суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі — Закон про патентування). Закон про патентування на підставі пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу втратив свою дію із дати набрання цим Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року (див. пункт 2 розділу XIX Кодексу).

Поверненню підлягали придбані у такому порядку торгові патенти, строк дії яких не закінчився на момент набрання Кодексом чинності (тобто на 1 січня 2011 року) незалежно від перебігу цього строку (чи виданий 4 роки назад, чи — 1 день). Строк дії торгового патенту визначається законодавством окремо для кожного виду цих патентів.

Торгові патенти як видавалися, так і видаються, органами державної податкової служби України з визначеним, у межах максимально дозволених часових проміжках, строком їх дії, який залежить від виду підприємницької діяльності:

— 60 календарних місяців — на здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу;

— 36 календарних місяців — на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями;

— 12 календарних місяців — на здійснення торговельної діяльності, крім короткотермінового торгового патенту, та діяльності з надання побутових послуг;

— від 1 до 15 днів — короткотерміновий торговий патент на здійснення торговельної діяльності.

Строк дії торгового патенту, що видається суб’єктам господарювання у порядку та на умовах, передбачених статтею 267 «Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності» розділу XII Кодексу, встановлюється пунктом 267.7 статті 267 розділу XII Кодексу.

Термін дії торгового патенту, як обов’язковий реквізит, вказується у кожному торговому патенті, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби (підпункт 267.4.9 пункту 267.4 статті 267 розділу XII Кодексу).

Такі торгові патенти, які придбані суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом про патентування, повинні бути повернутими у тримісячний строк, тобто протягом трьох місяців з моменту набрання Кодексом чинності та не пізніше відповідного числа третього місяця (тобто 31 березня 2011 року).