Розділ 3. Судова практика з питань множинності злочинів

Якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116–118 КК України (статтями 95–97 КК України 1960 р.), і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 нього Кодексу (п. «з» ст. 93 КК України 1960 р.)

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 вересня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 117–119.

Особам, звільненим від відбування покарання за попереднім вироком через тяжку хворобу, покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України призначати не можна

Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 17 жовтня 2003 р. // РВСУ. — 2004. — Вип. 1(8). — С. 86–87.

Незаконне заволодіння наркотичними засобами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, відповідальність за які передбачено ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте за таких обставин не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 грудня 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — № 4. — С. 25.

Вироки судів держав СНД не тягнуть правових наслідків, передбачених статтями 9 і 71 КК України, при засудженні особи на території України, оскільки відповідно до Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язання визнавати і враховувати такі вироки

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 р. // ВВСУ. — 2004. — № 5. — С. 19–20.

При призначенні покарання суд не вправі враховувати як обтяжуючу таку обставину, яка є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — № 7. — С. 21–22.

Дії особи, яка під час вчинення хуліганства заподіяла потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2004 р. // ВВСУ. — 2004. — № 8. — С. 20.

Вчинення особою щодо різних потерпілих двох або більше тотожних діянь, не об'єднаних єдиним злочинним наміром, слід розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної кожному потерпілому шкоди виключається

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 19 жовтня 2004 р. // РВСУ — 2005. — Вип. 1(10). — С. 90–92.

Повторність як кваліфікуюча ознака виключається, якщо судимість особи за попередній злочин знята або погашена в установленому законом порядку

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 92–93.

Суд правильно кваліфікував дії засудженого за сукупністю злочинів, оскільки відповідно до ст. 31 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 жовтня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 93–94.

У разі вчинення винною особою декількох злочинів проти приватної власності, одні з яких були закінченими, а інші — ні, незакінчені злочини мають одержати окрему кваліфікацію

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 березня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 2(9). — С. 104–105.