Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів

Отже, на нашу думку, продовжуваний злочин — це не формальна законодавча конструкція, а реально існуюче соціальне явище. Відбутися йому чи ні — залежить від того, в якій спосіб (одним актом чи декількома тотожними діями) особа вирішила вчинити суспільно небезпечне діяння, передбачене в КК

Розглянемо об'єктиві і суб'єктивні ознаки продовжуваного злочину.

Об'єктивні ознаки.

1. Наявність двох чи більше самостійних діянь. Абсолютна більшість продовжуваних злочинів вчиняються шляхом активних дій (наприклад, продовжувана крадіжка), однак продовжуваними можна визнавати і злочини, що вчиняються шляхом чистої або змішаної бездіяльності.

2. Усі вчинені діяння є юридично тотожними (однаковими), тобто містять у собі ознаки одного й того самого складу злочину. Тут слід зауважити, що за своїми фактичними ознаками діяння в складі продовжуваного злочину можуть не співпадати, якщо, скажімо, склад певного злочину в об’єктивній стороні передбачає альтернативні дії, наприклад, обмірювання, обважування, обрахування тощо, виступають альтернативними різновидами одного й того ж складу злочину — обману покупців та замовників (ст. 225 КК). Вчинення однорідних та різнорідних діянь не може утворити продовжуваного злочину.

3. Кожне з діянь, що складають продовжуваний злочин, може розглядатися або як окремі злочини, або як адміністративні правопорушення, аналогічні відповідному складу злочину (наприклад, декілька дрібних крадіжок, які в сукупності утворюють кримінально-карану крадіжку). Виступаючи складовими частинами продовжуваного злочину, такі правопорушення втрачають свою малозначність, і разом утворюють злочинне діяння.

Якщо ж кожний епізод вчиненого діяння сам по собі є злочином, то він не може отримувати самостійну кримінально-правову оцінку, тому що є окремим етапом одиничного продовжуваного злочину.

4. Наявність незначного проміжку часу між тотожними діяннями. В літературі існує думка, що при вчиненні продовжуваного злочину тривалість проміжку часу між окремими діяннями немає значення, тобто може бути будь-якою[78]. Однак, вважаємо, що проміжок часу між вчиненням кожного діяння не повинен бути досить значним, інакше неможливо буде довести наявність суб’єктивних ознак продовжуваного злочину.

5. Єдність об'єкта посягання, тобто при вчиненні кожного із окремих діянь, суб’єкт почергово впливає на одні й ті самі суспільні відносний. Звідси можна зробити висновок, що об’єкт продовжуваного злочину повинен мати такі властивості, що дозволяють впливати на нього не тільки одноактною злочинною дією. Це означає, що не всі діяння, передбачені в КК, можуть бути вчинені як продовжувані злочини (наприклад, розбій).

6. Наявність єдиного суспільно небезпечного наслідку через вчинення декількох тотожних діянь, якщо склад продовжуваного злочину за конструкцією є матеріальним. Причому, між кожним з цих діянь і злочинним наслідком повинен бути встановлений необхідний причинний зв’язок.

Суб’єктивні ознаки.

1. Всі тотожні діяння в продовжуваному злочині об’єднані єдиним умислом. Умисел може бути конкретизованим (наприклад, викрадення певної кількості майна), але, найчастіше він має неконкретизованнй характер (вчиняти цей злочин доки є така можливість).

2. Єдина мета вчинюваного діяння. Слід зазначити, що саме суб’єктивні ознаки виступають як об’єднувальні засади і надають продовжуваному злочину ту єдність, яка свідчить про наявність одиничного злочину.

Ігнорування суб’єктивних ознак продовжуваного злочину призвело до судової помилки, якої припустився Апеляційний суд Хмельницької області у справі по обвинуваченню Ч., яка була засуджена Кам’янець-Подільським міськрайоним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 190 КК за шахрайство, вчинене повторно та у великих розмірах

Ч. визнано винною у вчиненні таких дій. На початку листопада 2003 р. вона шляхом обману, пообіцявши поставити на облік у центрі зайнятості співмешканця Б., заволоділа грішми і речами останньої, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 55 грн.

Шляхом зловживання довірою Ч. заволоділа майном потерпілої Г., чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 4 тис. 740 грн.

У такий самий спосіб Ч. заволоділа майном потерпілого Т., чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 445 грн.

Наприкінці листопада 2003 р. Ч. шляхом обману заволоділа грішми потерпіло Б. в сумі 80 грн… а 15 грудня того ж року в такий же спосіб — майном потерпілого Б. М. і потерпілого К., спричинивши їм матеріальну шкоду відповідно на суму 793 грн. та 1 тис. 149 грн.

Апеляційний суд Хмельницької області вироком від 7 липня 2004 р. вирок Кам’янець-Подільського міськрайоного суду в частині кваліфікації дій і призначення покарання скасував, і кваліфікував дії засудженої за ч. 4 ст. 190 КК та призначив їй із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджена Ч. просила пом’якшити призначене їй покарання, застосувавши ст. 75 КК.