Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів

Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання

У випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК, повторністю може визнаватись вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, тобто однорідних злочинів (ч. 3 ст. 32 КК).

Питання про поняття однорідного злочину кримінальний закон не визначає. В теорії воно тлумачиться різним чином. Так, С.В. Познишев писав, що «під однорідним злочином слід розуміти посягання на такий самий об’єкт, що за характером своїм має такого ж роду вплив на нього»[160]. А.Н. Трайнін зазначав, що однорідними вважаються злочини, в яких предметом посягання є одна й та ж сама група інтересів, що порушуються, а Г.Т. Ткешеліадзе вказував, що для визнання злочинів однорідними необхідна схожість їх об’єктів, вини і мотивів[161].

Однак найбільшу розповсюдженість отримала точка зору, згідно з якою однорідними злочинами визнаються такі злочини, які посягають на однакові або подібні безпосередні об'єкти і вчинені з однією формою вини (обидва умисно або необережно). Це положення було викладене в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 3 грудня 1962 р «Про практику призначення судами покарання у випадку вчинення нового однорідного чи не менш тяжкого злочину»[162]. І хоча це роз’яснення формально вже давно не має чинності, практика все одно його використовує при вирішенні даного питання.

Визначаючи в законі повторність однорідних злочинів, законодавець вдається до різних прийомів законодавчої техніки. Наприклад, щодо злочинів проти власності, пов’язаних з викраденням чужого майна, поняття повторності зазначається у примітці до ст. 185 КК; щодо незаконного заволодіння транспортним засобом — у примітці до ст. 289 КК. В деяких нормах Особливої частини КК конструюються відсильні диспозиції, де повторність визначається шляхом перелічення статей КК, що передбачають однорідні злочини. Це, зокрема, ч. 2 ст. 152 КК, ч. 2. ст. 153 КК, ч. 2 ст. 307–310, ч. 2 ст. 313–314 КК та багато інших. Зустрічаються випадки, коли законодавець обмежує можливе коло повторних однорідних діянь через вилучення із нього окремих злочинів. Саме так сконструйоване поняття повторності умисного вбивства в п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, де говориться про вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116–118 цього кодексу.

Як приклад правильної кваліфікації судом повторного вбивства може бути наведена така кримінальна справа.

Вироком апеляційного суду Запорізької області від 1 листопада 2005 р. П. засуджено: за ч. 1 ст. 115 КК України та за п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що він у сварці, що виникла під час розлиття спиртних напоїв із Я. Г. умисно вбив його, а після цього з метою приховати цей злочин умисно вбив дружину Я. Г. — Я. Д.

Як визнав у вироку суд, з метою вбивства Я. Г. на подвір’ї садиби потерпілих П. завдав йому не менше 4 ударів ломиком для монтування коліс по голові, а потім із куска матерії зробив зашморг на шиї потерпілого і задушив його. Після цього він зайшов до будинку, де з куска матерії зробив зашморг на шиї Я. Д. і задушив її.

Висновок суду про доведеність винності П. у вчиненні зазначених злочинних дій підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд проаналізував у вироку, і є обґрунтованим. Згідно з показаннями П. увечері 21 лютого 2005 р. під час вживання спиртних напоїв у Я. Г. і Я. Д. між господарем і ним виникла сварка, під час якої Я. Г. став висловлювати погрози та вдарив його, у відповідь на що П, збив потерпілого з ніг, а потім ломиком для монтування коліс завдав йому два удари по голові, після чого куском матерії задушив його.

За тими самими показаннями П. після вбивства Я. Г. він вирішив убити і його дружину — Я. Д., яка перед цим бачила його в їх будинку. З цією метою він повернувся до будинку і куском матерії задушив її. Свої показання П. підтвердив при проведенні відтворення обстановки і обставин події, яке теж проводилося за участю захисника, під час якого він розповів, у який спосіб учинив убивство Я. Г. та Я. Д., продемонстрував, як саме були скоєні ним убивства.

Злочинні дії П. за ч. 1 ст. 115, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно. Доводи ж у касаційній скарзі засудженого про неправильне застосування судом кримінального закону є необґрунтованими[163].

Як бачимо, умисне вбивство у сварці однієї особи та умисне вбивство іншої з метою приховання першого вбивства судом правильно кваліфіковано з врахуванням повторності цього злочину за ч. 1 ст.115 КК та п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. В той же час у судовій практиці зустрічаються помилки щодо визначення повторності однорідних злочинів.

Так, вироком судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області П. А. засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК та за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч.2 ст.115 КК: за замах на умисне вбивство К. І. та такі ж дії щодо К. О. як особу, що раніше вчинила умисне вбивство. Як визнав суд, уночі 8 березня П. А. вийшов на балкон своєї квартири, розташованої на другому поверсі будинку, щоб вистежити невідомих, які протягом січня-лютого того ж року неодноразово вибивали шибки в його квартирі. Із собою він узяв мисливську рушницю, попередньо зарядивши її трьома патронами. Приблизно о 2-й годині до його будинку підійшов К. І., з яким у П. А. протягом тривалого часу були неприязні стосунки через невиконані ним боргові зобов'язання. Щоб помститися П. А. за несплату боргу, К. І. каменем вибив шибку в кухні. Господар квартири зробив зауваження, однак К. І. вдруге кинув камінь у бік балкона, де той знаходився, після чого спробував утекти, але П. А., діючи з помсти, з метою умисного вбивства вистрелив із рушниці й заподіяв утікачеві тілесні ушкодження. Свій злочинний намір П. А до кінця не довів із не залежної від його волі причини, оскільки потерпілий усе ж таки втік.

18 червня приблизно о 22-й годині П. А., зустрівши на вулиці К. О. — брата К. І., запропонував відійти в бік і поговорити. На ґрунті особистої неприязні (через те, що його притягнули до кримінальної відповідальності за замах на умисне вбивство К. І.) П. А. умисно, з метою вбивства ударив К. О. ножем у живіт, заподіявши колото-різане поранення. Коли потерпілий спробував утекти, П. А., погрожуючи вбивством, наздогнав його і, бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел на вбивство з помсти, спробував завдати К. О. ще один удар ножем у шию, але потерпілий підставив руку й одержав колозо-різане поранення правого плеча. І цього разу П. А. свій злочинний намір до кінця не довів з не залежної від його волі причини, оскільки потерпілому вдалося втекти.

За касаційними скаргами засудженого та потерпілих колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок змінила з таких підстав. Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини злочинів і дав усім доказам у справі всебічну та правильну оцінку, проте при кваліфікації дій засудженого припустився помилки. Як убачається з показань потерпілого К. І., він уночі 8 березня проходив повз будинок П. А. Побачивши останнього на балконі, запитав, коли він поверне борг, а у відповідь почув нецензурні слова, після чого підняв щось із землі, але в цей момент пролунав постріл — його поранили.

Свідки П. І. та П. П. показали, що після того, як вони почули дзвін розбитої шибки, П. А. вистрелив із рушниці, яка знаходилася поруч із балконом, і повідомив про це міліцію. За показаннями потерпілого К. О., вночі 8 березня брат — К. І. — повідомив, що його поранив із рушниці П. А. Крім того, 18 червня увечері П. А. намагався вбити його самого, завдавши два удари ножем, але йому вдалося втекти.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз К. І. було заподіяно вогнепальне поранення правої половини обличчя, тобто тілесне ушкодження середньої тяжкості, а К. О. — проникне колото-різане поранення живота з ушкодженням шлунка і підшлункової залози, тобто тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та колото-різане поранення правого плеча.

За свідченнями К. Н., приблизно о 22-й годині 18 червня вона й К. О. зустріли П. А., який наполягав на розмові з її чоловіком. Вона з дитиною пішла додому, а К. О, залишився, і через 20 хвилин їй стало відомо, що П. А. поранив його ножем. Свідок К. 0.1. показала, що ввечері 18 червня до неї прийшов К. О. і повідомив, що його поранив П. А. Із протоколу відтворення обстановки й обставин події за участю потерпілого К. О. видно, де і за яких обставин П. А. завдав йому ножові поранення.

Кваліфікуючи дії П. А. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК, суд не взяв до уваги, що кожний громадянин має конституційне право на недоторканність житла, а також на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправного посягання. Як установлено у справі, потерпілий розбив шибку в квартирі, намагався влучити каменем у П. А. За таких обставин засуджений мав право захищати своє житло від протизаконних дій з боку потерпілого, але, умисно стріляючи в останнього з рушниці, обрав такий спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання. Тому дії П. А. за цим епізодом необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 15, ст. 118 КК як замах на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Оскільки за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст.115 КК настає відповідальність за замах на умисне вбивство, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 116–118 цього Кодексу, а П. А. не є такою особою, його дії мають бути перекваліфіковані на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК як замах на умисне вбивство К. О. З урахуванням викладеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2002 р. щодо П. А. змінила. Його дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст, 15. ст. 118 КК та з ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК[164].

Таким чином, якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116–118 КК України і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, як повторне вбивство, тому що вказані злочини законодавець не визнає однорідними діяннями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» автора Зінченко І. О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів“ на сторінці 21. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи