Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів

А. Д. Горбуза пише, що складений злочин представляє собою єдність двох відносно самостійних злочинних діянь основного (умисного) і додаткового (необережного), тобто фактично ототожнює складені злочини і злочини, що кваліфікуються за наслідками[138].

Вважаємо, що всі вищенаведені приклади суперечать не тільки ознакам складених деліктів, які нами розглядалися в попередньому параграфі, а й загальному поняттю злочину в кримінальному праві.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України злочином визнається передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Таким чином, злочин — це протиправне діяння. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину означає передбаченість його в кримінальному законі, а саме, що дія чи бездіяльність особи містять ознаки окремого складу злочину, описаного в конкретній статті Особливої частини КК, де вичерпним чином передбачені всі суспільно небезпечні діяння, які визнаються в даний час злочинами. Отже, акцентуючи увагу на тому, що складений злочин є законодавчим об’єднанням в одному складі декількох самостійних злочинних діянь, ми тим самим не просто зможемо знайти в законі юридичні склади цих діянь, а й в самому складеному злочині звичайно зможемо виділити (виокремити), часто навіть «прочитати» ті злочини, з яких він складається: вбивство, поєднане із зґвалтуванням; розбій, поєднаний із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем тощо.

Виходячи з наведеного, зазначені точки зору щодо юридичної природи злочинів з похідними наслідками, на нашу думку, є не зовсім коректними. Такі делікти не можуть відноситись до складених злочинів, тому що не мають необхідних для них ознак і не складаються із декількох окремих діянь. В них законодавець об’єднує діяння і наслідки, що настали в результаті цього діяння Аргументи щодо того, що «наслідки, вказані в конкретних статтях КК (наприклад, спричинення тяжкої шкоди, загибель потерпілого тощо) утворюють окремий злочин»[139] не витримують критики, бо наслідки самі по собі не можуть утворювати окремого злочину. Вони завжди є суспільно небезпечним результатом, істотною (матеріальною чи нематеріальною) шкодою, яку шляхом злочинного діяння (дії чи бездіяльності) спричиняє винний об’єкту посягання — охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам та їх учасникам.

Таким чином, злочин з похідними наслідками є окремим видом одиничного злочину, який має складну законодавчу конструкцію. Зі складеним злочином його об’єднує те, що він також виникає тільки «на підставі особливої вказівки закону та існує лише настільки, наскільки він визнаний законом». Однак, це є особливі випадки, які на думку М.Д. Сергієвського, повніші мати місце тоді, коли переслідування за найбільш тяжкі злочинні діяння не може бути порушене за формальними підставами, а також тоді, коли обвинувачення в більшому зі злочинних діянь є недоведеним на суді. Говорячи так, автор підкреслював думку, що подібні конструкції створені законом для полегшення діяльності судових органів[140].

Вважаємо, що законодавець, закріплюючи в законі склад злочину з похідними наслідками, враховує передусім його підвищену суспільну небезпечність, значну «руйнівну» силу прямого (першого) наслідку, який об’єктивно спроможний викликати похідні від нього шкідливі зміни. Типовість усталених сполучень діяння і декількох його наслідків, які мають вірогідність наставати один за іншим, їх підвищену суспільну небезпечність — все це законодавець повинен врахувати і відобразити. А це можливо лише за умови, якщо особливості породження одного наслідку іншим будуть адекватно закріплені у відповідній кримінально-правовій забороні. Саме тому, використовуючи наявні можливості законодавчої техніки, законодавець і зводить в єдине ціле діяння і його можливі наслідки, отримуючи таким чином якісно нову законодавчу конструкцію — злочин з похідними наслідками, з притаманними лише йому ознаками і особливостями.

Таким чином, як і у випадку зі складеними злочинами, у злочинах з похідними наслідками закон лише відображає реально існуючу дійсність, сутність і характер складної форми злочинної поведінки. Отже, на нашу думку, злочин з похідними наслідками за своєю соціальною сутністю є особливою формою злочинної поведінки, яка характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки через спроможність викликати декілька наслідків, які породжують один одного, настають послідовно і спричиняють шкоду декільком суспільним відносинам.

Розглянемо ознаки злочинів з похідними наслідками.

Об’єктивні ознаки.

1. Наявність двох чи більше об'єктів (поліоб’єктність). Один із цих об’єктів є основним, а інший — додатковим обов’язковим об’єктом, якому завжди у разі вчинення вказаного злочину завдається шкода. Можна погодитися із Є.В. Шевченком, який, аналізуючи співвідношення цих об’єктів з точки зору їхньої соціальної цінності, дійшов висновку, що додатковий обов’язковий об’єкт в злочинах з похідними наслідками завжди є більш важливим соціальним благом, ніж основний об’єкт. Найменування «додатковий» об’єкт в цих випадках характеризує не його цінність порівняно з основним об’єктом, а лише місце даного складу злочину в системі Особливої частини КК, яке визначається відповідно до основного безпосереднього об’єкту як складової частини об’єкта родового[141].

На перший погляд, за ознакою багатооб'єктності злочини з похідними наслідками співпадають зі складеними злочинами, які також завжди викликають соціально шкідливі зміни у сфері декількох об’єктів кримінально-правової охорони. Однак співвідношення основного і додаткового об'єктів в них відрізняється. Багатооб’єктність складеного делікту обумовлена тим, що він утворений із декількох окремих злочинів, кожен з яких посягає на певні (свої-) суспільні відносини. Ці окремі злочини перебувають між собою у відносинах супідрядності: один з них завжди є основним діянням, а інший — додатковим (способом чи умовою вчинення першого). Відповідно, і об’єкт основного діяння, як правило, превалює над іншим, визначає ступінь суспільної небезпеки, спрямованість і зміст злочину в цілому, тоді як об’єкт додаткового діяння виконує допоміжну функцію, конкретизує зміст і спрямованість злочину, підвищує його суспільну небезпеку. Отже, для складених злочинів визначальним є основний безпосередній об’єкт (хоча іноді його соціальна цінність може бути меншою ніж у додаткового об’єкта).

В злочинах з похідними наслідками основний об’єкт також вказує на місце злочину в системі Особливої частини, однак ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння визначається за ознаками додаткового об’єкту. Основний безпосередній об’єкт в цих злочинах виконує охоронювальну функцію щодо тих суспільних відносин, які є додатковим об’єктом. Можна зазначити, що в діяннях даного виду додатковий об’єкт є головним, більш значущим, він превалює над основним і вирішальним чином впливає на суспільну небезпечність злочину з похідними наслідками.

2. Наявність, як правило, активної дії. Як виняток, в злочинах з похідними наслідками припускається і пасивна поведінка особи (змішана бездіяльність). Прикладом може стати спричинення тяжких тілесних ушкоджень шляхом бездіяльності, скажімо, коли мати не годує свою новонароджену дитину, внаслідок чого настають незворотні порушення функцій життєво важливих органів, що в наступному призводить до смерті дитини[142].

3. Наявність двох суспільно небезпечних наслідків — основного (прямого) і додаткового (похідного). Ці наслідки настають послідовно, один за іншим внаслідок вчинення дії чи бездіяльності. При цьому основний (прямий) наслідок завжди тягне за собою додатковий (похідний), бо за своєю сутністю він є настільки «руйнівним», що об’єктивно містить у собі реальну можливість настання похідного наслідку у всіх випадках вчинення такого злочину. Суспільно небезпечне діяння безпосередньої участі в настанні додаткового (похідного) наслідку не приймає. Воно породжує основний наслідок, який в свою чергу, викликає наслідок додатковий.

Розберемо викладене на прикладі ч. 2 ст. 194 КК України. В цьому злочині є: а) діяння знищення або пошкодження чужого манна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; б) основний (прямий наслідок) — майнові збитки через знищення чи пошкодження майна; в) додатковий (похідний наслідок) — загибель людей. За аналогічною схемою можна розглядати будь-який злочин вказаного виду.

4. Матеріальний склад злочинів із похідними наслідками і наявність опосередкованого причинного зв’язку. Всі злочини з похідними наслідками мають матеріальний склад, а тому встановлення причинного зв'язку в них є обов’язковим. Однак з'ясування особливостей співвідношення діяння і наслідків в його складі призводять до висновку, що встановленню підлягає не тільки причинний зв’язок між діянням і основним (прямим) наслідком, але також і зв’язок між діянням і наслідком додатковим (похідним).

Причинний зв’язок у першій із зазначених ланок є прямим або безпосереднім[143]. Щодо діяння і додаткового (похідного) наслідку слід говорити про опосередкований причинний зв’язок. При його встановленні потрібно визначити а) наявність безпосереднього зв’язку між діянням і основним (прямим) наслідком; б) передування в часі прямого наслідку щодо похідного наслідку; в) обумовленість похідного наслідку прямим наслідком; г) реальну можливість настання похідного наслідку внаслідок спричинення основного (прямого) наслідку. Як бачимо, в зазначеному випадку спрацьовує правило «причина причини є причиною спричинення» (causa causae est causa causati), що визначає сутність опосередкованого причинного зв'язку.

Таким чином, якщо не встановлено причинний зв’язок між діянням і додатковим (похідним) наслідком, то буде відсутнім і склад даного злочину, а особа може понести кримінальну відповідальність лише за діяння, що спричинило настання основного (прямого) наслідку, звичайно, за умови причинного зв’язку між ними.

Наведене дозволяє стверджувати, що приналежність злочинів із похідними наслідками до складних одиничних злочинів пояснюється також і специфічним характером їх причинного зв’язку, який, як доведено, також має складний характер.

Прикладом правильного встановлення причинного зв’язку між діянням і наслідками у злочині даного виду може стати наступна кримінальна справа.