Розділ «Глава VIII Системне тлумачення актів законодавства. Вирішення хронологічних колізій»

§ 63. Застереження про застосування раніше прийнятих законів в частині, в який вони не суперечать новому закону

Застереження в законах, відповідно до яких раніше прийняті законодавчі акти застосовуються в частині, в якій вони не суперечать новому закону, виключає подальше застосування не тільки загальних, а й спеціальних правових норм, що встановлені раніше прийнятим законом.

1. Як зазначалося вище, текстуально закріплені спеціальні правові норми, які встановлені раніше прийнятими актами законодавства, зберігають чинність при введенні в дію актів законодавства такої ж юридичної сили, які встановлюють загальні правові норми, що суперечать зазначеним спеціальним нормам. Але досить часто в законах зазначається на те, що законодавчі акти, прийняті раніше, підлягають застосуванню в частині, що не суперечить такому закону. Такі застереження були включені до законів «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (п. 3 розділу XIII «Прикінцеві положення»); «Про іпотеку» (п. 2 розділу VI «Прикінцеві положення»); «Про забезпечення вимоги кредиторів та реєстрацію обтяжень» (п. 2 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення»). Тут наведені тільки окремі приклади із законодавчої практики середини — кінця 2003 р. Справжня кількість законів, до яких включені застереження наведеного змісту, є значно більшою.

Включення таких застережень до нового закону виключає застосування спеціальних правових норм, що встановлені раніше прийнятими законодавчими актами, що суперечать новому закону.

2. Законодавець мав би виявляти більшу обачність при включенні застережень, про які йдеться, до крупних законодавчих актів, особливо кодифікованих, оскільки широта сфери дії таких актів і кількість законів, що можуть конкурувати із крупним законодавчим актом, до якого додане зазначене застереження, є значною, а законодавча практика свідчить про те, що в процесі законотворчості перевірка законопроекту на його відповідність раніше прийнятим законам не здійснюється. Проте до Кодексу адміністративного судочинства було включене положення, відповідно до якого «закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу» (п. 13 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»). У силу цього застереження до заяв про поновлення на роботі державних службовців мав застосовуватись строк тривалістю один рік, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС. Судова практика, керуючись здоровим глуздом, стала застосовувати місячний строк, що встановленій частиною першою ст. 233 КЗпП. Але ж при цьому не давалось обґрунтування, чому частина перша ст. 233 КЗпП підлягає переважному застосуванню перед ч. 2 ст. 99 КАС. Воно не давалось тому, що його дати було неможливо. Законодавець дав чітку вказівку: не застосовувати раніше прийняті законодавчі акти усупереч Кодексу адміністративного судочинства. Немає будь-яких підстав стверджувати, що ця вказівка не поширюється на спеціальні правові норми, що встановлені раніше прийнятими законодавчими актами.

Колізія, про яку тут йшлося, була усунута при внесенні змін до Кодексу адміністративного судочинства Законом від 7 липня 2010 року[195]. Але до проекту Трудового кодексу застереження про застосування раніше прийнятих законів лише в частині, в якій вони не будуть суперечити Трудовому кодексу, таке застереження включене.

Що стосується правотворчої практики, то вона повинна була б відмовитись від подальшого використання застереження, про яке йдеться, оскільки воно лише дезорганізує суспільні відносини. Замість цього треба було б одночасно з прийняттям певного закону вносити зміни до раніше прийнятих законів, що значно спростило б вирішення колізій у законодавстві.