Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

До регулювання відносин між батьками й повнолітніми дочкою, сином не застосовується положення ч. 1 ст. 189 СК України про те, що умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом, і відповідно правило щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину (ч. 2 ст. 182 СК України). Сторони за власним розсудом визначають в договорі, в якому розмірі сплачуватимуться аліменти на повнолітніх дочку, сина.

Особливості суб'єктного складу відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо їх утримання слід враховувати також при застосуванні інших статей. Зокрема не застосовуються положення ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 196 СК України.

4. У коментованій статті немає відсилання до ст. 193 СК України, згідно з якою влаштування дитини до того чи іншого закладу не припиняє обов'язку батьків по її утриманню. І це не випадково. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина виникає за особливих умов, однією з яких є потреба дітей в матеріальній допомозі. Свого часу Пленум Верховного Суду України роз'яснював, що перебування непрацездатного подружжя, неповнолітньої дитини, непрацездатних дітей чи батьків відповідно у будинках інвалідів або престарілих, дитячих закладах тощо саме по собі не виключає потреби в матеріальній допомозі і не звільняє зобов'язаних осіб від сплати аліментів (у тому числі на користь того з батьків неповнолітнього, який і в цих випадках систематично несе витрати на забезпечення законних інтересів останнього), але може бути підставою для зменшення їхнього розміру (абз. 3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 p.). Якщо перебування у будинках інвалідів та інших закладах призвело до відсутності потреби в матеріальній допомозі, цей факт має бути встановлений в судовому порядку. Право повнолітніх дочки, сина на аліменти припиняється у зв'язку з їх перебуванням у вказаних закладах тільки в тому разі, якщо буде встановлено, що вони перестали потребувати матеріальної допомоги.

5. До регулювання відносин між батьками й повнолітніми дочкою, сином по їх утриманню застосовуються норми щодо стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами (ст. ст. 194, 195, 197 СК України). В ч. 4 ст. 194 СК України міститься спеціальне правило щодо стягнення заборгованості за аліментами на повнолітніх дочку сина, які продовжують навчання. В такому випадку заборгованість стягується до досягнення ними двадцяти трьох років (див. коментар до ст. 194 СК України).

Глава 17. ОБОВ'ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

1. Обов'язок повнолітніх дочки, сина піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в ст. 51 Конституції України. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці тощо. Цей конституційний обов'язок отримує продовження в нормах сімейного законодавства, зокрема у гл. 17 СК України «Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання».

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї. Ця засада набуває особливого значення щодо регулювання відносин батьків і дітей по утриманню.

2. За загальним правилом обов'язок по утриманню батьків покладається лише на повнолітніх дочку, сина. Діти (ст. 6 СК України) не зобов'язані надавати батькам утримання і мають право на утримання від батьків навіть у випадку набуття ними повної дієздатності до досягнення повноліття (ст. ст. 34, 35 ЦК України). Кошти на догляд та лікування батьків можуть бути стягнені з дитини тільки у виняткових випадках (ст. 206 СК України).

3. Обов'язок у повнолітніх дочки, сина виникає незалежно від того, чи перебували батьки у шлюбі між собою. Спеціального пояснення вимагає використання в нормах гл. 17 СК України в множині слова «батьки». Це означає, що у повнолітніх дочки, сина обов'язок по утриманню виникає щодо кожного з батьків, матері й батька, окремо.

4. Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біопоходження); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин.

5. Повнолітні дочка, син зобов'язані надавати утримання батькам незалежно від власного статку. Обов'язок дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Особливо складним є випадок, коли спір щодо надання утримання виникає між непрацездатними батьками та непрацездатними повнолітніми дочкою, сином. Оскільки закон зобов'язує як батьків утримувати непрацездатних повнолітніх дітей (ст. 198 СК України), так і дітей утримувати непрацездатних батьків (ст. 202 СК України). У випадку, якщо обидві сторони у спорі є непрацездатними, вирішального значення набуває факт потреби в матеріальній допомозі. Якщо обидві сторони потребують матеріальної допомоги, необхідно враховувати, що обов'язок батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх здатності надавати матеріальну допомогу дітям. В той час як обов'язок повнолітніх дочки, сина такою обставиною не обумовлений. Таким чином, формально закон припускає можливість стягнення з непрацездатних повнолітніх дітей аліментів на утримання непрацездатних батьків, і в тому випадку, якщо самі діти є нужденними. Проте остаточне вирішення цього питання залишається за судом.

6. Зазвичай повнолітні діти за власною ініціативою матеріально допомагають своїм непрацездатним батькам, не чекаючи виникнення такого обов'язку за законом. Якщо ж діти ухиляються від надання такої допомоги, батьки, як правило, не звертаються до суду з моральних міркувань. У всякому разі доти, поки не виникає спору, вважається, що діти виконують свої обов'язки по утриманню батьків добровільно, хоча це не завжди відповідає реальному стану речей.

Гл. 17 СК України не містить спеціальної норми, яка передбачала б можливість укладення договору про надання утримання батькам. Однак такий договір може бути укладено відповідно до ч. 2 ст. 7, ст. 9 СК України. З аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що договір про надання утримання батькам можуть укладати: а) матір, батько з повнолітніми дочкою, сином; б) діти поміж собою. Договір про надання утримання батькам, який укладено повнолітніми дочкою, сином між собою, за юридичною природою, є договором на користь третьої особи (ст. 8 СК України, ст. 636 ЦК України). В ньому діти визначають свої права і обов'язки щодо надання утримання батькам.

Договір про надання утримання батькам може бути укладено і в тому випадку, якщо підстави для виникнення обов'язку за законом (непрацездатність, потреба в матеріальній допомозі) відсутні. Такий договір необхідно нотаріально посвідчити, щоб уникнути складнощів щодо його юридичної сили.

7. Аліменти на утримання батьків можуть бути стягнені в судовому порядку. З вимогою про стягнення аліментів до суду може звернутися матір, батько або їхні законні представники. Відповідно до ч. 2 ст. 172 СК України повнолітні дочка, син вправі діяти в інтересах непрацездатних батьків як їхні законні представники, без спеціальних нате повноважень. Тому, позов про стягнення аліментів з повнолітніх дочки, сина може бути заявлений в інтересах матері, батька іншою їхньою дитиною, з якою вони, наприклад, проживають і яка піклується про них.

Свого часу відповідно до ст. 220 ЦПК України в позовах про стягнення аліментів суддя був вправі в разі необхідності до вирішення справи по суті постановити ухвалу про те, хто з дітей і у якому розмірі повинен тимчасово надавати кошти на утримання батьків. Ухвала судді підлягала негайному виконанню. Це положення мало за мету забезпечення непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, відповідними коштами. На жаль, у чинному ЦПК України воно відсутнє.