Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

8. Повнолітні дочка, син і матір, батько можуть укласти договір, в якому визначити порядок участі дітей у додаткових витратах, розмір таких витрат тощо. Вимога про стягнення додаткових витрат може бути подана до суду, якщо матері, батькові утримання надається відповідно до договору про надання утримання, однак порядок участі в додаткових витратах в ньому не передбачений.

9. Якщо повнолітні дочка, син добровільно не беруть участь у додаткових витратах, пов'язаних з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю матері, батька, останні можуть звернутися з відповідною вимогою до суду. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуватимуться з дочки, сина, закріплено в ст. 205 СК України. Суд враховує матеріальний і сімейний стан сторін, а також бере до уваги можливість одержання коштів від інших дітей, до яких не пред'явлено позову, дружини, чоловіка та своїх батьків. У СК України дотримується принцип рівності прав та обов'язків дітей стосовно батьків. Відповідно до закону вони зобов'язані брати участь в утриманні батьків рівною мірою. При визначенні розміру стягнення з одного з дітей суд відносить частину витрат на іншого. Однак розмір коштів, що стягуватимуться з повнолітніх дочки, сина, визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи і тому не завжди буде рівним. Якщо матір, батько проживають з одним з дітей, який самостійно покриває додаткові витрати, він може вимагати відшкодування частини фактично понесених ним витрат іншими.

10. Порядок визначення розміру коштів, що стягуватимуться з дочки, сина, на підставі коментованої статті, в законі не передбачено. Можна припустити, що розмір коштів, які стягуватимуться на додаткові витрати, визначається судом у твердій грошовій сумі. Такий висновок можна зробити, виходячи з роз'яснення ст. 185 СК України, що надано Пленумом Верховного Суду України. Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. в такому випадку йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Матір, батько повинні надати суду докази додаткових витрат у зв'язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, їхній розрахунок та обґрунтування.

11. У СК України відсутнє спеціальне положення про порядок участі повнолітніх дочки, сина у додаткових витратах на батьків. Додаткові витрати мають покриватися ними у міру необхідності. Такі витрати можуть бути викликані тривалими або короткочасними обставинами. З системного аналізу норм СК України можна дійти висновку, що вони можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично (час від часу) або постійно (регулярно) (ст. 185 СК України).

При визначенні розміру додаткових витрат суд ураховує конкретні обставини справи на момент розгляду спору. Тому можна припустити, що, якщо за рішенням суду додаткові витрати фінансуються постійно, у разі зміни таких обставин заінтересована сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну розміру стягуваних коштів.

12. Відповідно до ч. 3 ст. 172 СК України, якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування батькам іншими особами (див. коментар до ст. 172 СК України).

13. У виняткових випадках кошти на догляд та лікування батьків можуть бути стягнені з дитини (див. ст. 206 СК України та коментар до неї).

Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька

1. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

1. В коментованій статті закріплена окрема підстава припинення зобов'язання повнолітніх дочки, сина по утриманню батьків. Повнолітні дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку по утриманню батьків та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

У гл. 17 СК України не міститься спеціальної норми, яка взагалі закріплювала б підстави припинення зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків. Зобов'язання по утриманню батьків припиняється у випадку, якщо відпадає хоча: одна з умов, на підставі яких воно виникло. Таким чином, вказане зобов'язання припиняється у разі: а) поновлення працездатності матері, батька; б) припинення потреби матері, батька в матеріальній допомозі.

2. Поновлення працездатності матері або батька підтверджується відповідними документами, тому встановлення цього рішенням суду не потрібно. Виходячи з системного аналізу норм СК України (абз. 2 ч. 1 ст. 82 СК України), можна припустити, що право на утримання припиняється від дня настання зазначеної обставини автоматично. Факт припинення потреби в матеріальній допомозі, навпаки, може бути предметом спору, тому у всіх випадках підлягає встановленню в судовому порядку і підлягає доказуванню заінтересованою стороною. Стягнення аліментів припиняється від дня набрання законної сили рішенням суду.

3. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. Коментована норма містить підставу звільнення від такого обов'язку — ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків. Ухилення від виконання обов'язків завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність). Тому повнолітні дочка, син мають надати суду докази того, що, вчиняючи тим або іншим способом, матір, батько свідомо прагнули ухилитися від виконання батьківських обов'язків. Ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати в ухиленні від сплати аліментів. У правовій науці під ухиленням від сплати аліментів розуміють як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження тощо. При встановленні судом факту ухилення матері, батька від виконання своїх батьківських обов'язків не має визначального значення, звертався той з батьків, з яким проживала дитина, до суду з позовом про стягнення аліментів з іншого з батьків, чи ні.

З огляду на те, що в коментованій нормі йдеться про ухилення від виконання батьківських обов'язків взагалі, а не від окремо взятого обов'язку по утриманню дитини, можна припустити, що підставою звільнення повнолітніх дочки, сина з ід обов'язків щодо батьків може бути ухилення останніх від виконання особистих немайнових обов'язків, наприклад, обов'язку по вихованню.

Відповідно до ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати дитину. Якщо дана обставина мала місце, вона не може слугувати самостійною підставою для звільнення судом повнолітніх дочки, сина від обов'язку по утриманню батьків та обов'язку брати участь у додаткових І витратах.

4. Факт ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має бути встановлено в судовому порядку. Суд на вимогу дочки, сина, до яких поданий позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків стосовно них (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Рішення про звільнення повнолітніх дочки, сина від обов'язку по утриманню батьків приймає суд. Якщо до цього аліменти стягувалися з повнолітніх дочки, сина за рішенням суду, стягнення аліментів припиняється від дня набрання чинності рішенням суду про звільнення від обов'язку по утриманню батьків. Враховуючи те, що обов'язок брати участь у додаткових витратах є додатковим до обов'язку по утриманню батьків, він також припиняється. Якщо повнолітні дочка, син звільнені судом від вказаних обов'язків, можна припустити, що з них також не можуть бути стягнені кошти на покриття витрат, пов'язаних з наданням піклування батькам сторонніми особами відповідно до ч. 3 ст. 172 СК України. Зазначені обов'язки не можуть бути згодом поновлені.

Таким чином, можна зробити висновок, що на підставі коментованої статті суд може остаточно звільнити повнолітніх дочку, сина від будь-яких обов'язків, пов'язаних з наданням батькам матеріальної допомоги, зокрема: а) обов'язку по утриманню батьків; б) обов'язку брати участь у додаткових витратах.

5. Подібна норма містилася в попередньому кодексі. Відповідно до ч. 4 ст. 81 КпШС діти можуть бути звільнені від обов'язку по утриманню своїх батьків і відшкодуванню витрат по догляду за ними, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів з дочок у розмірі 1/4 частини заробітку з кожної, посилаючись на те, що є інвалідом, одержує пенсію в розмірі 117 грн., однак у зв'язку із захворюванням має потребу в лікуванні, не має змоги купити собі ліки, платити за квартиру.