Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

В гл. 16 СК України невизначеною залишається правова природа сум, одержаних як аліменти після припинення права на утримання в результаті відновлення працездатності дочки, сина. Відповідно до ч. 2 ст. 82 СК України, якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш ніж за три роки. Таким чином, за аналогією можна припустити, що той з батьків, який є платником аліментів, може вимагати повернення сум, які продовжували стягуватися як аліменти після припинення його аліментного обов'язку у зв'язку з поновленням працездатності його повнолітніх дочки, сина у межах трирічного строку. Оскільки відпала правова підстава для стягнення, виплачені як аліменти грошові суми підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України (ст. 8 СК України).

Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання

1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

2. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

1. У СК України вперше закріплено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Традиційно обов'язок батьків надавати утримання виникав лише щодо непрацездатних повнолітніх дітей (ст. 80 КпШС), оскільки настання фінансової самостійності пов'язувалося в законі з досягненням повноліття. Тому на батьків не покладався обов'язок по утриманню повнолітніх працездатних дочки, сина. Однак після досягнення дитиною вісімнадцяти років її утримання фактично продовжувалося тим з батьків, з яким дитина проживала.

За новим законодавством батьки зобов'язані утримувати працездатних дітей, якщо вони продовжують навчання, адже у зв'язку з продовженням навчання можливість заробляти кошти для власного забезпечення, зазвичай, істотно обмежена. Особи, які навчаються після досягнення вісімнадцяти років, продовжують потребувати матеріальної підтримки з боку батьків. Вони стають фінансово незалежними набагато пізніше, як правило, після закінчення навчання. Таким чином, необхідно визнати прогресивність норми коментованої статті.

2. Обов'язок по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов'язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов'язки, які закріплені в різних главах СК України. Вони мають власні підстави виникнення і припинення. Розмежування між ними, дійсно, є не досить явним, якщо дитина вирішила продовжити навчання відразу по закінченні загальноосвітнього навчального закладу. У цьому випадку обов'язок батьків по її утриманню, на перший погляд, немов би й не припиняється. Тим більше так здається у випадку, якщо утримання надається батьками добровільно. Якщо обов'язок по утриманню не виконується добровільно, стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою (абз.4п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Розмежування між цими обов'язками є більш явним, якщо дочка, син вирішують продовжити навчання зі спливом певного часу, наприклад, у віці 20 років. В такому випадку батьки не надають утримання дочці, синові з вісімнадцяти до двадцяти років. Адже обов'язок батьків по утриманню дитини (ст. 18 °CК України) припиняється з досягненням нею повноліття, а обов'язок батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання (ст. 199 СК України), виникає з часу продовження навчання за наявності передбачених в законі умов.

3. Норма коментованої статті закріплена вперше в сімейному законодавстві і як більшість новинок викликає на практиці чимало питань, пов'язаних з її застосуванням. Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зазначений у Постанові Пленуму Верховного Суду України фактичний склад необхідно доповнити ще одним юридичним фактом — походження дитини від батьків (кровне споріднення біологічне походження) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення).

4. Право на утримання виникає за умови продовження навчання. Закон не передбачає жодних особливостей залежно від форми навчання (денна, вечірня, заочна тощо). Тому можна зробити висновок, що право на утримання виникає за умови продовження навчання у будь-якій формі.

5. Однак відповідно до коментованої статті і вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України обов'язок щодо утримання повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Таким чином, особа не в усіх випадках є обмеженою у зв'язку з навчанням в можливості заробляти кошти для власного забезпечення. Тому в разі спору така потреба має бути встановлена судом. Потреба в матеріальній допомозі має бути пов'язаною з навчанням. Про наявність потреби в матеріальній допомозі можуть свідчити навчання на платній основі, необхідність забезпечення житлом за місцем навчання тощо. Докази на підтвердження зазначеної обставини надаються суду заінтересованою стороною.

6. Відносини щодо утримання батьками своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, можуть регулюватися договором. Відповідно до ст. 201 СК України з метою врегулювання цих відносин можуть укладатися два види договорів: 1) договір про сплату аліментів; 2) договір про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (див. ст.201 СК України та коментар до неї).

7. Якщо батьки добровільно не виконують свій обов'язок, аліменти можуть бути стягнені в примусовому порядку. Відповідно до ч. 3 коментованої статті право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: а) повнолітні дочка, син; б) той з батьків, з ким проживають повнолітні дочка, син.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають повнолітні дочка, син. Вони мають цивільну процесуальну дієздатність і можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (ч. 1 ст. 29 ЦПК України). Позов про стягнення аліментів може бути заявлений щодо одного або обох батьків. Обов'язок по утриманню покладається законом на кожного з батьків, матір і батька, рівною мірою.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживають повнолітні дочка, син. Батьки є законними представниками своїх дітей тільки до досягнення ними повноліття. Втім, в законі визнане за можливе закріпити за матір'ю, батьком право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина. Однак таке право надане тільки тому з батьків, з ким проживають дочка, син. Ймовірно, це можна пояснити наступними обставинами. По-перше, як правило, саме цей з батьків продовжує добровільно утримувати дочку, сина протягом часу продовження навчання, фактично виконуючи обов'язок і за іншого з батьків. По-друге, повнолітні дочка, син можуть відмовитися від реалізації права на утримання в примусовому порядку, керуючись, наприклад, особистими мотивами, що ускладнить становище того з батьків, з ким вони проживають.

Можна припустити, що один з батьків може подати позов про надання утримання повнолітнім дочці, синові і в тому разі, якщо дитина проживає окремо. Навчання в іншому населеному пункті є досить розповсюдженим. Дочка, син можуть проживати в гуртожитку, у родичів, наймати житло тощо. Очевидно, в такому випадку вирішального значення набуває не спільне проживання дитини з тим з батьків, хто подає позов, а факт продовження надання цим з батьків їй утримання добровільно і самостійно.

У разі подання позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти (абз. З п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.).

8. Обов'язок батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, припиняється, якщо відпадає хоча б одна з умов, сукупність яких є необхідною для його виникнення. Таким чином, цей обов'язок припиняється у разі: а) досягнення дочкою, сином двадцяти трьох років; б) припинення дочкою, сином навчання; в) припинення потреби дочки, сина в матеріальній допомозі; г) припинення можливості батьків надавати матеріальну допомогу; д) смерті (оголошення померлою) однієї із сторін зобов'язання.

Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина

1. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.