Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

Колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу позивачки і залишила без задоволення скаргу відповідача, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи виходить, що за рішенням районного суду від 27.04.2005 р. відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на повнолітнього сина в період його навчання в розмірі 100 грн. щомісяця до досягнення сином 23 років. Виконавчий лист виписаний 3.08.2005 р. За цей час відповідач по 1.02.2006 р. повинен сплатити аліменти в сумі 1100 грн. Відповідач аліменти сплатив частково, має заборгованість у сумі 576 грн. 94 коп. Відповідач є приватним підприємцем, має можливість виплачувати аліменти.

З огляду на зазначені обставини суд прийшов до висновку про те, що позивачка має право на стягнення неустойки (пені) і підстави для звільнення відповідача від сплати аліментів відсутні.

Однак колегія не може погодитися з висновками суду про наявність підстав для зменшення розміру неустойки. У рішенні суду не наведено доказів матеріального й сімейного стану платника, які можуть бути підставою для такого зменшення. Довідка про доходи відповідача судом до уваги не береться, тому що не відображає дійсного доходу відповідача. Народження дитини у відповідача від іншого шлюбу також не є підставою для зменшення розміру неустойки1.

12. Відповідно до ч. 3 коментованої статті неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Таким чином, закон звільняє неповнолітніх батьків, з вини яких виникла заборгованість, від сплати неустойки. В інших випадках звільнення від сплати неустойки не передбачається.

13. Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена в СК України вперше. Закон регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися законом, який втратив чинність, новий закон застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. СК України набрав чинності 1 січня 2004 року. Тому неустойка не може вираховуватися від суми заборгованості, яка виникла за період до 1 січня 2004 р.

14. Крім неустойки певні міри відповідальності можуть бути застосовані до батьків, які ухиляються від виконання обов'язків по утриманню дитини, в майбутньому (ч. 2 ст. 202, ст. 204 СК України). Вказані норми покликані справляти стимулюючий та превентивний вплив на платника аліментів.

Однією із правових гарантій, спрямованих на захист інтересів аліментоуповноваженої особи, є норми Кримінального Кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за злісне ухилення від виконання аліментних обов'язків (ст. ст. 164, 165 КК України).

12. Норми коментованої статті також застосовуються до регулювання відносин щодо утримання між іншими особами, які визначені в СК України (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК України).

Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами

1. 3 урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

2. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

1. Стягнення заборгованості за аліментами, як правило, ставить платника в досить скрутне становище. Якщо аліменти не сплачувалися протягом тривалого часу, значного розміру набуває не тільки сума заборгованості, але й сума неустойки. Втім, заборгованість може утворюватися не лише з вини платника аліментів, а й з багатьох інших причин. Тому в законі в цілях підтримки платоспроможності платника аліментів встановлено можливість відстрочки або розстрочки сплати заборгованості за аліментами.

2. Строк сплати заборгованості шляхом відстрочки або розстрочки платежу може бути встановлений на різних етапах провадження у справі про стягнення аліментів. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у випадку спору — судом (ч. 4 ст. 195 СК України). Якщо розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, строк сплати заборгованості встановлюється в постанові державного виконавця. Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення (ч. 5 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-XIV1. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець (за власною ініціативою або за заявою сторін), а також самі сторони мають право звернутися до суду, що видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу й порядку виконання. Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржене у встановленому порядку. По інших рішеннях відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються (ст. 33 Закону «Про виконавче провадження», ст. 373 ЦПК України).

3. При відстрочці сплати заборгованості судом установлюється додатковий термін для її повного погашення. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення (ч. 3 ст. 24 Закону, п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження»).

Розстрочка сплати припускає умовний поділ суми заборгованості на рівні частини із встановленням проміжних строків внесення платежів певних розмірів. Можна припустити, що не виключається погашення заборгованості комбінованим способом шляхом встановлення відстрочки сплати із розстрочкою платежів.

4. Суд розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання в судовому засіданні з обов'язковим викликом сторін. Суд відстрочує або розстрочує виконання, змінює або встановлює спосіб і порядок виконання рішення тільки у виняткових випадках (ст. 373 ЦПК України). При цьому суд враховує матеріальний і сімейний стан сторін. У ч. 1 коментованої статті не вказані конкретні обставини, які можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки сплати заборгованості. Відповідно до інших нормативних актів підставою для відстрочки або розстрочки сплати заборгованості є такі обставини, що утруднюють або роблять неможливим виконання рішення, як хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо (ст. 373 ЦПК, ч. 1 ст. 33 Закону «Про виконавче провадження»). Суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами у випадку звернення стягнення виконавчою службою по декількох виконавчих документах. У випадку недостатності суми, стягненої з боржника, для задоволення всіх вимог по виконавчих документах вимоги про стягнення аліментів задовольняються в другу чергу після забезпечених заставою вимог про стягнення з вартості заставленого майна (ст. 44, ч. 4 ст. 70 Закону). Таким чином, суд відстрочує або розстрочує сплату заборгованості лише в тих випадках, якщо матеріальне становище платника не дозволяє її погасити звичайним способом.

5. Ухвалення рішення про відстрочку або розстрочку сплати заборгованості за аліментами належить до компетенції того суду, який ухвалив рішення про стягнення аліментів. Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, про що вказує в рішенні. Згідно ст. 373 ЦПК України питання про відстрочку або розстрочку виконання розглядає суд, що видав виконавчий документ.

6. Встановлення строку сплати заборгованості включає не тільки випадки відстрочки й розстрочки виконання. В окремих випадках суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні аліментів (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Негайному виконанню підлягають рішення суду про стягнення всієї суми боргу по аліментних виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення (ч. 3 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження»). Суд може допустити негайне виконання рішення про стягнення всієї суми заборгованості, якщо надалі виконання рішення може виявитися утрудненим або неможливим, наприклад, у випадку виїзду платника аліментів за кордон на постійне місце проживання (див. ч. 4 ст. 181 СК України та коментар до неї). Таким чином, зміст коментованої статті є вужчим, ніж припускає її назва.

7. Відповідно до ч. 2 коментованої статті суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості частково або повністю залежно від обставин справи. При цьому суд з'ясовує, внаслідок яких обставин утворилася заборгованість. В законі закріплено приблизний перелік підстав, за наявності яких це можливо. Суд може звільнити платника від сплати заборгованості, якщо вона виникла в результаті: а) тяжкої хвороби платника аліментів; б) інших обставин, що мають істотне значення. Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість може утворитися внаслідок призупинення виконавчого провадження через знаходження боржника на лікуванні в стаціонарній лікувальній установі. Таким чином, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості тільки у виняткових випадках. Платник має надати суду докази таких обставин.