Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2–5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їх бажанням або органові опіки та піклування.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановления рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

5. Положення частин першої-третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

1. Крім позбавлення батьківських прав, можливе застосування до батьків і ще одного, більш м'якого, заходу, а саме відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав. Застосування даного заходу, як і позбавлення батьківських прав, здійснюється судом з урахуванням інтересів дитини. Якщо при позбавленні батьківських прав відібрання дітей є лише способом виконання судового рішення, то відповідно до статті, що коментується, відібрання дітей складає єство самого рішення. Якщо в основі позбавлення батьківських прав обов'язково лежить винна поведінка батьків, то умовою відібрання дітей є небезпека для дитини, незалежно від вини батьків.

Відібрання дітей є, по суті, превентивною мірою до батьків, оскільки надає їм можливість змінити своє ставлення до виховання дітей, не вдаючись до виняткової міри — позбавлення батьківських прав.

2. Коментована стаття містить відкритий перелік підстав для застосування відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Ці підстави можна поділити на дві групи в залежності від вини батьків.

До першої групи відносяться ті підстави, які свідчать про протиправну винну поведінку батьків (одного з них) щодо дитини. Коментована стаття до таких підстав відносить:

— ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

— жорстоке поводження з дитиною;

— хронічний алкоголізм або наркоманія батьків;

— застосування будь-яких видів експлуатації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва, які є одночасно і підставами позбавлення батьківських прав (див. коментар до ст. 164 СК).

До другої групи підстав відібрання дитини належать ті обставини, які не залежать від батьків. Необхідною умовою, що об'єднує ці підстави у другу групу, є створення небезпечної для дітей обстановки, яка становить загрозу для її життя, здоров'я і морального виховання. До таких підстав зокрема відносяться психічний розлад або інше хронічне захворювання, збіг важких обставин тощо.

В якості підстави для відібрання дітей розглядається також шкідливий вплив, що здійснюється на дитину аморальною антигромадською поведінкою батьків. Для цього повинна бути сукупність або системність аморальних і антигромадських вчинків батьків. Серед них: перетворення квартир в кубла, вступ до статевого зв'язку у присутності дітей, систематичне вживання батьками спиртних напоїв і інші їхні дії, що здійснюють шкідливий вплив на дітей.

Відібрання дітей у батьків без позбавлення останніх батьківських прав може виступати як один із заходів захисту інтересів батьків, якщо вони у зв'язку з хворобою або іншими об'єктивними обставинами не можуть здійснювати функції по вихованню дітей, піддають небезпеці їхнє життя і здоров'я. Створенню небезпечної для дітей обстановки сприяють активні форми туберкульозу, психічні захворювання із стійкою психопатичною симптоматикою і періодичними змінами особи (маніакально-депресивний психоз, епілепсія, шизофренія), органічні ураження центральної нервової системи із стійкими важкими порушеннями функцій кінцівок, важка форма бронхіальної астми, а також венеричні захворювання.

До небезпечних слід віднести ситуації, коли діти залишаються без нагляду батьків через специфічні умови праці останніх (наприклад, батьки тижнями, а деколи місяцями знаходяться у відрядженні і не займаються вихованням дітей); коли батьки не мають постійного місця проживання і роботи; коли батьки не можуть із незалежних від них причин позбавити дітей небезпечного впливу (наприклад, поліпшити житлові умови). Якщо в подібних ситуаціях батьки відмовляються помістити дитину до дитячої установи (ясла, садок, школа-інтернат), то вказана обставина може бути підставою для відібрання дітей без позбавлення батьків батьківських прав.