Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

1. Коментована стаття встановлює правові наслідки позбавлення особи батьківських прав. Така особа втрачає як особисті немайнові, так і майнові права щодо дитини. Згадані права виникають із сімейних, цивільних, трудових та інших відносин. Отже, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають, по-перше, всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, відносно якої вони позбавлені батьківських прав, причому йдеться не тільки про ті права, які вони мали до досягнення дітьми повноліття, але і інші, що вона могла б одержати в майбутньому у разі своєї непрацездатності. До таких прав зокрема відносяться: а) право на виховання дитини (ст. 151 СК); б) право на захист дитини (ст. 154 СК); в) право на витребування дитини від інших осіб (ст. 163 СК); г) право на отримання аліментів від повнолітніх дочки, сина (ч. 2 ст. 202 СК); ґ) право на спадкування за законом майна дітей у разі їх смерті (ч. 3 ст. 1224 ЦК); д) право на дачу згоди на надання дитині повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК); е) право на дачу згоди на вчинення дітьми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років тих правочинів, які вони не мають права вчиняти самостійно (ч. 2 ст. 32 ЦК); ж) право на клопотання про обмеження або позбавлення неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами (п. 5 ст. 32 ЦК); з) право на відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого (ст. 1200 ЦК); и) право на дачу згоди на усиновлення (удочеріння) дитини (ст. 219 СК); і) право на пенсійне забезпечення після смерті дітей (ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року) і інші права.

По-друге, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають право на пільги і державні допомоги, встановлені для громадян, що мають дітей. Так, відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 виплата одноразової допомоги при народженні дитини припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав тягне втрату для батьків права на отримання призначених дітям пенсій, державних допомог, аліментів (ст. 179 СК).

Крім того, особи, позбавлені батьківських прав, втрачають право на отримання пільг, встановлених законодавством для громадян, що мають дітей, зокрема право на додаткові пільги працівникам, що мають дітей, що дозволяють поєднувати працю з вихованням дітей. До таких пільг (в більшості випадків вони торкаються працюючих матерів) відносяться наступні: а) заборона залучати до робіт в нічний час, у вихідні дні, до надурочних робіт і направляти у відрядження жінок, що мають дітей у віці до трьох років (ст. 176 КЗпП); б) заборона залучення до надурочних робіт або мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів без їх згоди (ст. 177 КЗпП); в) додаткова відпустка працівникам, що мають дітей (ст. 182-1 КЗпП); г) надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років із зарахуванням часу відпустки до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП); д) збереження місця роботи на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (ст. 184 КЗпП); е) встановлення скороченої тривалості робочого часу для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (ст. 51 КЗпП); з) переведення на іншу роботу жінок, які мають дітей у віці до трьох років із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП); і) інші пільги, передбачені трудовим законодавством і законодавством про соціальне забезпечення. Слід мати на увазі, що втрата батьками перерахованих пільг настає лише відносно дітей, вказаних в рішенні суду про позбавлення батьківських прав. Якщо у них є інші діти або вони з'являються потім, то батьки мають право на відповідні допомоги і пільги, встановлені для громадян, що мають дітей.

2. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають не тільки всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, і право на пільги і державні допомоги, встановлені законодавством для громадян, що мають дітей. Вони втрачають також можливість придбання деяких особистих прав у сфері сімейних відносин:

— право бути усиновлювачами (ст. 212 СК);

— право бути призначеними опікуном (піклувальником) (ст. 244 СК);

— право бути приймальними батьками (ст. 2562 СК);

— право бути батьками-вихователями (ст. 2566 СК).

3. З позбавленням батьківських прав припиняються не тільки права, але і обов'язки батьків щодо виховання дитини. Проте за батьками зберігається обов'язок щодо утримання дитини. Тому суд, розглядаючи справу про позбавлення батьківських прав, вирішує питання про стягнення аліментів на дитину з батьків, позбавлених батьківських прав, на вимогу позивача або з власної ініціативи. При позбавленні батьківських прав обох батьків або одного з них, коли передача дитини іншому з батьків неможлива, аліменти підлягають стягненню в залежності від того, куди була влаштована дитина. Якщо дитина перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (ч. 3 ст. 193 СК). Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей (п. 11 Постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю»). Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців (п. 14 Постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»).

Якщо батьківських прав позбавляється один з батьків, а дитина знаходиться у іншого з батьків або у опікуна, то аліменти, що стягаються на дитину, виплачуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина (ч. 1 ст. 193 СК) або опікуну (ч. 3 ст. 72 ЦК).

Крім того, на особу, позбавлену батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, заподіяну його дитиною протягом трьох років після позбавлення особи батьківських прав, якщо поведінка дитини, що призвела до заподіяння шкоди, є наслідком неналежного здійснення батьківських обов'язків (ст. 1183 ЦК).