Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання. Той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язаний дозволяти зустрічі з дитиною другому з батьків. Проте тут є певна суперечність з нормою статті 19 СК, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Таким чином, невиконання рішення органу опіки та піклування протягом перших десяти днів з моменту його винесення не є протиправним. Проте коментована стаття безумовно встановлює відповідальність того з батьків, хто проживає з дитиною, за ухилення від виконання цього рішення у формі відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Через це може виникнути ситуація, коли той з батьків, хто проживає окремо від дитини, звертаючись за захистом своїх прав відповідно до норм ст. 159 СК, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення органом опіки та піклування може звернутися до суду з позовом як про усунення цих перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, так і про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування. Втім, задоволення вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування при таких умовах є неможливим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 СК це рішення не є обов'язковим протягом перших десяти днів з моменту його винесення.

3. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини, не звернувся протягом перших десяти днів з моменту винесення органом опіки та піклування рішення про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, це рішення набуває обов'язковий характер для обох батьків. Той з батьків, хто проживає з дитиною, в разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Оскільки в даному випадку мова йде не про порушення договірних відносин, а про порушення особистих немайнових прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини, то матеріальна та моральна шкода, заподіяна ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування буде відшкодовуватися у порядку, передбаченому главою 82 ЦК України.

4. Коментована стаття спрямована на захист прав та законних інтересів того з батьків, який проживає окремо від дитини. Цей стан речей є порушенням основного принципу здійснення батьківських прав та виконання обов'язків — принципу їх рівності. Тому за ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування має відповідати у разі наявності для цього підстав і той з батьків, хто проживає окремо від дитини. Крім того, в разі ухилення від виконання зазначеного рішення будь-ким з батьків шкода завдається також правам і законним інтересам дитини, тому вона теж має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (див. п. 5 коментаря до ст. 157 СК).

5. Звернення за захистом до органів опіки та піклування не позбавляє того з батьків, хто проживає окремо від дитини, права на звернення до суду.

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

1. Спілкування дитини і батьків є неодмінним елементом належного розвитку і виховання дитини. Таке спілкування слугує задоволенню життєво важливих потреб як дитини, так і дорослих членів сім'ї. Судовий порядок захисту прав батьків, що проживають окремо від дитини, слугує надійною гарантією здійснення права на спілкування.

Ст. 153 СК містить загальне право на спілкування батьків і дитини, ст. ст. 157, 158, 159 СК присвячуються вирішенню питання участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Окреме проживання робить неможливим постійний щоденний контакт одного з батьків з дитиною. Бажаним є саме систематичне спілкування дитини з тим, з батьків, що проживає окремо, а не епізодичні, несподівані зустрічі.

Це спілкування не може носити формальний характер, воно повинно приносити користь дитині, буди джерелом його повноцінного розвитку та виховання.

2. Постановка питання про забезпечення права на спілкування одного з батьків, який проживає окремо, з дитиною, може бути пов'язане або не пов'язане з питанням визначення місця проживання дитини (ст. 16 °CК "Право батьків на визначення місця проживання дитини"). Проживання дитини з одним з батьків може бути результатом досягнення домовленості. Якщо такої домовленості немає, той з батьків, хто проживає окремо, має право вибору: ставити питання про спілкування або просити суд визначити, з ким з батьків буде проживати дитина.

3. Оскільки порушення права на спілкування є одним з найбільш значимих особистих немайнових прав фізичної особи, то ст. 159 СК встановлює судовий захист прав того з батьків, хто проживає окремо. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею — є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншому у здійсненні ним свого права.

4. До компетенції суду не входить вирішення питань педагогічного характеру, оскільки він лише вирішує питання про місце проживання дитини і про порядок здійснення батьківських прав того з батьків, що проживає окремо від дитини.

Спір вирішується судом з обов'язковою участю органів опіки та піклування, які дають свій висновок на підставі обстеження умов життя дитини. Такий висновок складається за дорученням суду, а не на прохання одного з батьків.

При підготовці цього висновку органи опіки та піклування можуть сприяти батькам у досягненні порозуміння і мирному урегулюванню конфлікту. Якщо такий результат не досягається, то такого роду задачу вирішує суд. Він визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч. 2 ст. 159 СК).