Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Особа може і не бути визнана судом недієздатною, однак під час укладення шлюбу мати проблеми психічного та вольового характеру — страждати тяжким психічним розладом, перебувати у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. В такому стані особа не може усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Шлюб, укладений за таких умов, визнається судом недійсним (абз. 2 ч. 1 ст. 4 °CК України).

4. З загального аналізу норм СК України можна зробити висновок щодо прояву принципу добровільності шлюбу та наслідків його порушення. Так, принцип добровільності шлюбу полягає у тому, що:

1) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (абз. 1 ч. 1 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї вимоги закону є визнання шлюбу недійсним (абз. 1 ст. 4 °CК);

2) примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (абз. 2 ч. 1 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї вимоги є визнання шлюбу недійсним (абз. 2 ст. 4 °CК);

3) не допускається реєстрація шлюбу з особою, яка визнана судом недієздатною (ч. 2 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї норми є недійсність шлюбу (ч. 3 ст. 39 СК);

4) не допускається реєстрація шлюбу з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними (ч. 2 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї вимоги закону є визнання шлюбу недійсним (абз. 2 ч. 1 ст. 40).

Стаття 25. Одношлюбність

1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

1. В коментованій статті закріплюється принцип одношлюбності (моногамії), який полягає у тому, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому шлюбі. Таким чином, шлюб не може бути укладений, якщо жінка або чоловік перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі. При вирішенні цього питання закон закріплює суто формальний підхід — значення має лише факт існування зареєстрованого шлюбу, а не реальні стосунки подружжя. Цілком ймовірною є ситуація, коли сторони проживають окремо багато років, не мають спільних інтересів і не підтримують зв'язок між собою. Незважаючи на це, наявність зареєстрованого шлюбу є перепоною для укладення нового.

Якщо особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживає однією сім'єю з іншою особою без реєстрації шлюбу, то цей факт не слугує перешкодою для реєстрації нею шлюбу з іншою особою в органах реєстрації актів цивільного стану. Іншими словами, перебування у фактичних шлюбних відносинах, згідно із законом, не є перебуванням у шлюбі. Тому тут не виникає «двох шлюбів». Шлюбом є лише той, що зареєстрований в державних органах РАЦС. У свою чергу, фактичним подружжям закон визнає лише осіб, жодна з яких не перебуває з іншою особою у зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 74 СК України).

2. Одночасне перебування у шлюбі з двома або більше особами (полігамія) в Україні на рівні закону не визнається. Сімейне законодавство містить загальні правила щодо реєстрації шлюбу для усіх громадян України, незалежно від їх віросповідання. Особи, релігія яких допускає полігамію, мають можливість проживати за правилами своєї віри. Однак державна реєстрація шлюбу здійснюється за світськими, а не релігійними принципами, одним з яких і є одношлюбність.

3. В ч. 2 коментованої статті визначається, що особи мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК). Вказане положення закону деталізується в Правилах реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Мін'юсту 18.11.2003 р.). В п. 4.1. Правил вказане наступне. Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред'явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним). Для громадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством цієї іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними е брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.