Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

1. У майнових відносинах фактичне подружжя певною мірою прирівнюється законом до осіб, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 74 СК України). Відповідно до коментованої статті до регулювання відносин жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, застосовується низка норм гл. 9 СК України, які закріплюють права на утримання подружжя (колишнього подружжя). Винятки становлять ті умови набуття або припинення права на утримання, які пов'язані з фактом реєстрації шлюбу.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, положення глави 8 цього Кодексу поширюються за умови, що вони не перебувають в будь-якому іншому шлюбі. В ст. 91 СК України відповідна вказівка не міститься. Однак цей недолік коментованої статті в жодному випадку не слід трактувати на користь можливості її застосування до відносин жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, але перебувають у шлюбі з іншими особами.

2. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, виникає відповідно до ст. 76 СК України. Між зазначеними особами спори стосовно утримання виникають зазвичай в разі припинення фактичних шлюбних відносин. Якщо особи мають спільних дітей, які залишаються проживати з однією з них, остання має право на утримання відповідно до ч. ч. 2–4 ст. 84 та ст. ст. 86 і 88 СК України. Закон не надає права жінці, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком, права на утримання від нього під час вагітності. Презумпцію батьківства встановлено виключно щодо чоловіка, з яким матір дитини перебуває у шлюбі (ч. 1 ст. 84 СК України).

3. Умовами виникнення права на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, є: 1) проживання однією сім'єю протягом тривалого часу; 2) настання непрацездатності під час спільного проживання. Наявність сукупності даних обставин має встановити суд.

Проживання однією сім'єю передбачає факт спільного проживання жінки та чоловіка, ведення ними спільного господарства, вияв сторонами подружніх стосунків перед третіми особами, наявність взаємної матеріальної підтримки, спільне виховання дітей тощо (див. коментар до ст. 74 СК України). Суд в кожному конкретному випадку з врахуванням особливостей життєвої ситуації має визначити, чи мало місце проживання двох осіб однією сім'єю.

Закон не визначає такого поняття, як тривалість проживання однією сім'єю жінки та чоловіка. На практиці нерідко тривалим вважається строк у 10 років, що встановлений у ч. 3 ст. 76 СК України. Проте таке посилання не можна визнати правильним. Вказана норма розрахована на конкретний випадок (право на аліменти одного з подружжя, який досяг пенсійного віку) і не є загальною. Тому у разі виникнення спору, з врахуванням усіх обставин справи, суд кожного разу має вирішувати питання про існування факту тривалого проживання фактичного подружжя або його відсутності.

З аналізу ч. 1 ст. 91 СК України випливає, що якщо непрацездатність однієї із сторін виникла після припинення спільного проживання, то вона не може звертатися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Поняття непрацездатності встановлено в ч. 3 ст. 75 СК України. Воно застосовується також і до відносин фактичного подружжя.

4. Кожен з фактичного подружжя має також право на аліменти у разі проживання з ним спільної дитини. До відносин сторін застосовуються правила ч. ч. 2–4 ст. 84, ст. 86 СК України. Умовами надання утримання у цьому випадку є:

1) проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку;

2) походження дитини від жінки, чоловіка, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення).

3) можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів.

Право на аліменти виникає також у разі проживання особи з дитиною-інвалідом. За таких умов право на утримання виникає на підставі наступного складу юридичних фактів:

1) проживання одного з фактичного подружжя з дитиною-інвалідом та опікування нею;

2) нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду

3) походження дитини від жінки, чоловіка, з якою особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах

4) можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

5. В останній частині коментованої статті зазначено підстави припинення права на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Зокрема право на утримання припиняється у тому випадку, якщо: